31 березня вип'ю чарочку за розумних людей
31 березня я планую випити з парочкою не дуже... розважливих і романтичних дядьків, які побігли в 2014 у військкомат з вимогою надати їм право виконати їх громадянський обов‘язок з клінінгу нашої української землі від усілякого штибу покидьків з сопрєдєльних запорєбрікових територій.
Привід випити, власне, як завжди, у нас є, і він - меркантильно-капіталістичний. Обмиємо непогане придбання (але це - не раби). І це - сєкрєт.
Я недаремно назвав цих, насправді не дуже кровожерливих але й не дуже серйозних і статечних хунтоманів, романтиками, бо шанси зачистити саме їх/нас в 2014-му були значно більшими, ніж нормальна людина на щось тверезо б сподівалася. Тобто, нормальна людина, на їх місці, мала б потрудитися, хоча б, над нормальним завєщанієм...
Але вони - довбані романтики, ну, яким, типу, щастить.
І, оскільки з завтрашнього дня, кажуть, що про вибори - ні слова, хочу пару слів про те, за що я вип‘ю 31-го також.
Я вип‘ю за те, що цей символічний п‘ятирічний період закінчився саме так. А, насправді, в багатьох моментах, неочікувано краще, ніж я сподівався в 2014му. За те, що я таки живу в незалежній і вільній країні, з громадянськими свободами, зі зростаючою економікою, зростаючим рівнем життя, що надбала суб’єктності, яка викорінює фашизм, комунізм, російський шовінізм, яка впевнено, вирішивши питання кількасотрічної тяглості, рухається геть від москви в свою цивілізацію, реформується по всіх напрямках, живе, а не гниє, як московщина.
І, хоч роботи у нас, насправді, стало ще більше, ніж було до того, жити в Україні цікаво.
Я не забуду запропонувати випити цим авантюристам за здоров‘я й успіх #наших , таких самих начебто-нерозважливих, але нерозважливих по-нашому, в число яких входить і наш Головнокомандувач Порошенко Петро.
Людина, яка досить неочікувано вразила мене своєю ефективністю, працездатністю й патріотизмом на посаді Президента України.
Я вип‘ю за успіх наших, як завжди здається - авантюрних, планів і справ, які ми продовжимо, бо нєхрен в 2014-му було починать і декого зі своїх втрачать.
І я знаю, що нам знову «пощастить». Без сумнівів.
Бо ми, зазвичай, не обмежуємося прогнозами з диванів, а встаємо і йдемо та робимо те, що маємо зробити.
І в неділю я почну з походу на виборчу дільницю зі всіма членами родини, що мають право голосу.
І сподіваюсь, що ви теж - не всидите перед екранами чи моніторами, а схочете й далі почуватися громадянами своєї ж таки країни.
Тож, таки #думай
Олександр СОСНИЦЬКИЙ
Привід випити, власне, як завжди, у нас є, і він - меркантильно-капіталістичний. Обмиємо непогане придбання (але це - не раби). І це - сєкрєт.
Я недаремно назвав цих, насправді не дуже кровожерливих але й не дуже серйозних і статечних хунтоманів, романтиками, бо шанси зачистити саме їх/нас в 2014-му були значно більшими, ніж нормальна людина на щось тверезо б сподівалася. Тобто, нормальна людина, на їх місці, мала б потрудитися, хоча б, над нормальним завєщанієм...
Але вони - довбані романтики, ну, яким, типу, щастить.
І, оскільки з завтрашнього дня, кажуть, що про вибори - ні слова, хочу пару слів про те, за що я вип‘ю 31-го також.
Я вип‘ю за те, що цей символічний п‘ятирічний період закінчився саме так. А, насправді, в багатьох моментах, неочікувано краще, ніж я сподівався в 2014му. За те, що я таки живу в незалежній і вільній країні, з громадянськими свободами, зі зростаючою економікою, зростаючим рівнем життя, що надбала суб’єктності, яка викорінює фашизм, комунізм, російський шовінізм, яка впевнено, вирішивши питання кількасотрічної тяглості, рухається геть від москви в свою цивілізацію, реформується по всіх напрямках, живе, а не гниє, як московщина.
І, хоч роботи у нас, насправді, стало ще більше, ніж було до того, жити в Україні цікаво.
Я не забуду запропонувати випити цим авантюристам за здоров‘я й успіх #наших , таких самих начебто-нерозважливих, але нерозважливих по-нашому, в число яких входить і наш Головнокомандувач Порошенко Петро.
Людина, яка досить неочікувано вразила мене своєю ефективністю, працездатністю й патріотизмом на посаді Президента України.
Я вип‘ю за успіх наших, як завжди здається - авантюрних, планів і справ, які ми продовжимо, бо нєхрен в 2014-му було починать і декого зі своїх втрачать.
І я знаю, що нам знову «пощастить». Без сумнівів.
Бо ми, зазвичай, не обмежуємося прогнозами з диванів, а встаємо і йдемо та робимо те, що маємо зробити.
І в неділю я почну з походу на виборчу дільницю зі всіма членами родини, що мають право голосу.
І сподіваюсь, що ви теж - не всидите перед екранами чи моніторами, а схочете й далі почуватися громадянами своєї ж таки країни.
Тож, таки #думай
Олександр СОСНИЦЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |