90 років з дня народження міфів про «героїв» громадянської війни М. Щорса і В. Чапаєва

Днями виповнилося 90 років з дня загибелі відомих усім «совецькім» людям «героїв громадянської війни» Миколи Щорса і Васілія Івановіча Чапаєва. Першому на той час йшов 25 рік з дня народження, а другому - 33-ій.
До речі, загинули прототипи цих легендарних більшовицьких міфічних "героїв" громадянської війни майже одночасно при підозрілих обставинах: 30 серпня – М. Щорс, а 5 вересня 1919 року – В. Чепаєв.
Якщо М. Щорсу в потилицю поцілив цензор-контролер "Военно-цензурного отдела Реввоенсовета 10-й армии" Павло Самуїлович Танхіль-Танхілевич і поховали його через це таємно аж у Самарі на Волзі, то начдив В. Чепаєв начебто безслідно зник у річці Урал.
Могила М. Щорса також була невідома аж до 10 липня 1949 року, яку знайшли лише після тривалих пошуків.
Микола Щорс (як вважають деякі історики за національністю білорус) був "розкрученим героєм" громадянської війни ще у 20-х роках минулого століття, завдяки ветеранам 44-ї стрілецької дивізії, якою М. Щорс командував 9-ть останніх днів свого життя, та його дружині Фрумі Хайкіній (Ростова), ще до появи фільму О. Довженка "Щорс", створеного за вказівкою Й. Сталіна.
А начдіва, до речі ерзю по-батьку, а чуваша - по-матері за національністю, В. Чепаєва (тому що підписувався як "Чепаев") "розкрутили", як героя В. Чапаєва, завдяки першому більшовицькому бойовику кінофільму "Чапаев" за мотивами одноіменного роману комісара Фурманова, що вийшов на екрани у 1934 році.
Отже, у обох радянських «героїв» громадянської війни багато спільного, в першу чергу час і обставини загибелі.
Саме на кінець літа 1919 року більшовики в Москві зрозуміли, що «Добровольческая» армія Антона Денікіна, захопивши ще 25 червня столицю УРСР Харків, була спроможна до походу на Москву. Вони також розуміли, що війська, сформовані з українців або волжських інородців та ще під командуванням не росіян, захищати Москву не будуть. Тож під орудою Л. Троцького на передодні походу Денікіна на Москву було проведено «чистку» командних кадрів «Красной» армії.
Те що М. Щорс і В. Чапаєв пізніше були перетворені комуністами у більшовицькі «святі», безумовно, пов’язано зі «сталінськими» репресіями, що були здійснені руками ідейно «чистих» комсомольців. Міфічні кіно герої посіли в комуністичний пропаганді місце знищених тисяч і тисяч реальних учасників громадянської війни, бо насправді тоталітарний режим знищував конкурентів, які брали активну участь у захопленні влади більшовиками, а отже були некерованими і небезпечними Серед них - і наші земляки Ю. Коцюбинський, В. Примаков, В. Антонов-Овсієнко.
До речі, таку ж хунвенбінівську тактику застосував великій кормчий Мао підчас «культурної» революції в КНР на початку 60-х років минулого століття.
Отже, будь-якому тоталітарному режиму потрібні тільки мертві міфічні герої, які їй не загрожують. Тільки завдяки загибелі 90 років тому М. Щорса і В. Чепаєва було створено міфічних кіногероїв громадянської війни, імена яких і досі названі міста, села, вулиці тощо.

Сергій Соломаха

P.S.
Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії: ерзя — фіно-уго́рський народ. Мова — ерзя́нська фіно-волжської підгрупи уральської сем’ї. Ерзяни живуть басейні річок Мокша і Сура, а також Волги і Белої. Російський та сосідні народі називають ерзян (так само, як і мокшан) мордвою, але самі ерзяни цим словом себе не называють. Споріднені народи: мокшани, марийці, мещера, меря, мурома, удмурти, карели, комі, зиряни, ханти, мансі, фини, естонці. Ерзя етимологічно походить від ірансько-сарматської лексики (arsan — самець, чоловік, герой).