„Сіверщина”-1998:ЧИ ДОПОМОЖЕ УКРАЇНІ РОСІЙСЬКА КРИЗА?

Російська фінансова криза, початок якої майже співпав з 7-ю річницею ГКЧП, досить довго в Україні сприймалась якось не серйозно. Майже як у 1991 році ГКЧП. Ну, спровокували деякі сили в Росії кризу, щоб позбутися Єльцина, а у нас вибори ще далеко.
Але Єльцин, хоч і втратив забагато, але у кріслі утримався. Зрозуміло, що українська комуно-директорська еліта чекає не дочекається, коли ж в Росії визначиться спадкоємець московського трону. Щоб саме під нього "обрати" і свого президента. А то, не дай Бог, образимо "старшого" брата — оберемо не узгодженого Москвою.
Безумовно, що крім політичних аспектів російської фінансової кризи, є і реальні економічні причини, що могли привести до неї. Це, в першу чергу, багатомільярдна заборгованість держави перед іноземними і внутрішніми кредиторами та неспроможність податкових органів зібрати податки, щоб їх сплатити. Аналогічна ситуація і в Україні. Держава брала з року в рік, брала на себе зобов'язання за кредитами на сотні мільйонів доларів, які насправді брали підприємства і різні "блатні" фірми (типу "Земля і люди" О.Ткаченка) у іноземних інвесторів під шалені відсотки за прикладом Росії, а взамін будували фінансову піраміду з держоблігацій, так званих ОВДП.
Можна було б пригадати і відсутність структурних реформ, а саме під них і бралися кредити, і підтримка за рахунок бюджету неефективного державного виробництва і роздутого бюрократичного апарату. Але головна причина — відсутність політичної волі в української еліти, тобто вміння жити власним розумом і служити власному народу, а не бути за "шмат ковбаси і гарну горілку" холуями та холопами. Тільки в такому випадку ніякі кризи ні в Росії, ні будь-де приведуть державу до катастрофи, а народ до зубожіння.
Поглянемо правді в очі: саме українська еліта у тісній співпраці з російською і пограбувала (вкрала) ті закордонні інвестиції. Це за долари "літають" іномарки по Україні, побудовані "хатинки", і магазини забиті іноземним мотлохом. Саме ця еліта сьогодні розкручує падіння гривні і рубля, обмінюючи їх на іноземну валюту. Бо хіба 27 млн. українців, які взагалі не мають ніяких накопичень, стоять у чергах у обмінних пунктах? Вони чули про долари хіба що по радіо.
Але не будемо забувати, що криза в Росії — це зменшення вартості енергоносіїв, це унікальна можливість встановити з російською елітою нарешті нормальні економічні стосунки, такі стосунки, які існують між будь-якими незалежними державами. Бо держава потрібна не тільки для збереження і виживання етносу, але й для захисту національного виробника. Але чи вистачить духу у нашої поки ще неукраїнської влади?
Сергій Соломаха,
газета „Сіверщина” від 17 жовтня 1998 року

P.S. Складається враження, що цей коментар написано щойно, тобто в кінці 2008 на початку 2009 року.
Невже, за 10 років в Україні не зроблено нічого для створення розвинутого власного національного ринку ?
Звісно, увесь "прогрес" економіки всі ці роки тримався на експорті сировини(металу, лісу, хімії тощо), валютних переказах мільйонів остарбайтерів, приватизації державних підприємств("Криворожсталь"), позичках урядів і банків з закордону.
Отримана від цього валюта використовувалася для завезення імпортного мотлоху, дорогих іномарок тощо, а 20% ПДВ з імпорту і мито було головним джерелом надходжень в бюджет.
Світова криза перекреслила цю просту, як граблі, ліберальну схему "процвітання" і "успішної" роботи усіх урядів. До речі, це стосується як України , так і Росії.
Чи не час розбудовувати власний національний внутрішній ринок ?