НеГазова атака Росії

Схоже, що газова суперечка між Україною і Росією перейшла у фазу війни. Яких тільки заголовків не побачиш в інформаційних стрічках новин. Із сусідньої країни линуть назви: «Газпром від сьогоднішнього дня припиняє транзит газу через Україну», «Путін дивується, що Ющенко не жаліє українців», «Ющенко просить Качинського заступитися за Україну», «Євросоюз не піде на конфлікт з Росією через Україну»…
Українські мас-медіа (схоже, що хоч у часи «смутної» кризи більшість з них консолідуються, на що, напевно, Росія не очікувала) йдуть уперед зі своїми назвами: «Росія ховає свій газ у Молдові і обвинувачує Україну у крадіжці», «Газпром» зіткнувся з «безпрецедентною ситуацією» у відносинах з Україною», «Газпром» у відносинах з Україною готовий поплакатися Європі в жилетку», «У Росії моляться, що Євросоюз натисне на Україну», «Радник України при ЄС назвав брехнею заяви Росії про крадіжку газу», «Україна попереджає: Європа може недоотримати газ»…
Не відстають і європейські інформагенції: «Газова суперечка: інформаційна війна Москви і Києва» (Deutsche Welle), «Прозахідне керівництво в Києві вже давно дратує Кремль» (Радіо Свобода).
Ложку дьогтю у стосунки між двома сусідніми країнами вносять і такі інформаційні агенції, які діють на теренах України, але їх важко назвати українськими, бо за змістом і характером їхніх публікацій можна стверджувати, що вони працюють не на нашу державу.
А тим часом цього тижня представники Європейського Союзу розпочали перший раунд переговорів. Українські державники переконували делегацію Європейської комісії в надійності України як транзитного партнера ЄС.
Водночас у Москві триває шалена атака на Україну. І вже кожному зрозуміло, що з економічної площини «газове» питання перейшло в політичну. Росіянам, мабуть, замало шоу, бо вони стали свідками переговорів прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна і керівника російського «Газпрому» Олексія Міллера (чи було раніше, щоб подібні переговори транслювалися по ТБ?) Путін погодився на пропозиції Міллера та доручив почати скорочення постачання до України газу того ж дня. Компенсувати постачання європейцям Міллер пообіцяв газопроводом «Блакитний потік» та через Білорусь.
З російських екранів з обуренням постійно скаржаться: мовляв, чому це українські канали телебачення і преса недостатньо уваги приділяють «газовому» конфлікту. «Вдають, що нічого не сталося, – зауважив по ГРТ той же Міллер.
І справді. Наші телевізійники, неначе домовившись, не дуже полюбляють порсатись у газовому вогні. Щоправда, телеканал «Інтер» акцентує увагу на цій темі чи не найбільше, і навіть, якщо проаналізувати їхні сюжети, то вони чимось схожі на російські. Може, через те, що контролюючими акціонерами цього телеканалу є співзасновник «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ, проти якого «воювала» Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, і співзасновник корпорації «Індустріальний союз Донбасу» Віталій Гайдук. А нещодавно журнал «Комерсант» поділився з читачами інформацією про те, що підприємці викупили за 600 мільйонів доларів 61% акцій каналу, які належали російському мільярдеру, власнику однієї з металургійних компаній Олександру Абрамову.
А деякі українці, не сподіваючись, мабуть, на владу, самотужки розв’язують газову проблему. Як-от у селі Грем’яч Новгород-Сіверського району. Мешканці цього населеного пункту добросовісно (щомісяця) сплачують кошти росіянам напряму, а за це користуються блакитним паливом.
„Ми небагато використовуємо газу, – розповідає слюсар Грем’ячівської газової дільниці. – На місяць десь 650 кубів. Але ми задоволені. Якщо нам відключать цей газ, то це для нас буде катастрофа. А поки що все нормально”.
Про «стабільність» ситуації в газовій сфері проінформував і начальник Чернігівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Олександр ГАВРИШ:
– Ситуація в області нормальна. Усі газорозподільчі газові станції працюють у звичному режимі. Помітні невеличкі перепади на окремих дільницях компенсуються за рахунок інших газових мереж. За цим пильно стежить об’єднане диспетчерське управління.
Пам’ятається, колись у подібній до української ситуації опинилися мешканці маленької Естонії. Нація дружньо згуртувалася і не стала перед газовим монополістом на коліна. Люди почали тоді перелаштовувати свої домівки під опалення дровами. А вже через кілька місяців естонці увійшли до Євросоюзу і НАТО й…споживають тепер російський газ без усіляких ультиматумів. Чи готові українці до подібної згуртованості?
Сергій КОРДИК.