Чернігівці в Татарстані.

Товариство „Вербиченька” широко відоме за межами Татарстану регулярним проведенням урочистих заходів для відзначення історичних подій та вшанування пам’яті видатних діячів української культури і мистецтва, а також відоме проведенням народних і релігійних свят.
Часто „Вербиченька” гуртує до проведення свят усі православні національні організації Нижнєкамська (чуваш, кряшен (хрещених татар), росіян, німців, башкір). Проводяться разом Різдво Христове, День Матері, Масляна, Івана Купала, та багато інших.
19 грудня в Українському культурному центрі „Вербиченька”, що на базі СШ №32, було влаштовано концерт до дня Святого Миколая. В ньому брали участь ансамблі кряшен „Суреке” (від жіночого головного убору „сорока”), яким керує Галина Сабірова, фольклорного ансамблю „Кинграу” (дзвін), очолює його Ганна Бутяєва, лунали башкирські національні мелодії на кураї та кобизі у виконанні голови національно-культурної автономії башкір «Урал» Галі Хасанова, духовні пісні у виконанні російського ансамблю „Надія”, української „Вербиченьки”. Приїхала на свято з чудовими вокальними номерами Марина Василенко, україночка з Казані, яка тільки починає вливатися в активний український рух після переїзду з Киргизії. Виконували святкові твори діти росіян, кряшен, а також української недільної школи «Лелеки».
Всім присутнім нагадали історію-легенду про життя Святого Миколая, на честь якого й зібралися в цей день гості. Згадали якими добрими справами прославився цей святий, і яким гарним прикладом для нас нинішніх є його вчинки. Були, звичайно, чемним діткам й подаруночки від Миколая, про які потурбувався парох храму святого праведного Іоана Кронштадтського отець Георгій.
Особливо приємною була участь у концерті гостей з України, чернігівського ансамблю «Духовні криниці» у складі Тетяни Скойбеди, Катерини Кудрик, Ніни Швачки та Тетяни Грабовець. Ці чудові дівчата не просто горно співають, вони є активістками жіночого руху, представницями Чернігівської філії Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Познайомилися ми з ними під час презентації діяльності „Вербиченьки” та вечора пам’яті Оксани Петрусенко в Чернігові. Ще тоді виникла мрія запросити їх у Татарстан, щоб познайомити мешканців міста з чудовим виконанням народних українських творів, та щоб земляки в Україні мали краще уявлення про життя в діаспорі.
Коли справа добра, сама доля допомогає їй. Ця мрія втілилася в життя завдяки допомозі численних добрих людей. Козачій гурт Чернігова допоміг дівчатам зібратися в дорогу, Культурний центр України гостинно зустрів у Москві, московські українці допомогли з дорогою, керівник німецької організації Нижнєкамська допоміг зустріти „теліжаночок” з потягу у Набережних Човнах.
Ми прибували до Нижнєкамська пізно ввечері, -- розповідають дівчата, --перше, що захопило ще в передмісті – на чорному тлі неба яскраво висвітлювалися прикрашені гірляндами верхні частини будинків, що надавало місту дивної казковості. На ілюмінації в місті не економлять, зате яка краса і дивовижність!
А ще більше за нас попрацювала сама матінка-природа. Наче спеціально до приїзду гостей невідомий зимовий чарівник срібним пензликом прикрасив кожен листочок на дереві, кожну травинку на землі. Білосніжний іній вкрив довкола будинки, паркани й дерева, а проти сонця грайливо засліплював очі. Зимова казка!
Було заплановано й проведено багато екскурсій та візитів. „Теліжаночки” відзначили особливу душевність і гостинність всіх, з ким доводилося спілкуватись, а також велику незламність нашого народу, людей, які, не зважаючи ні на що, знаходять в собі сили жити, підіймати дітей, а ще служити великій і важливій справі відродження батьківської культури.
Напередодні концерту гості відвідали Культурий центр „Вербиченька” та школу „Лелеки”, були вражені величезною кількістю матеріалів про Україну, кількістю наглядного матеріалу, куточками до Різдва, Купала та Великодня, численними плакатами до Дня української мови, Дня Матері, Дня Незалежності та Конституції України, куточком пам’яті жертв Голодомору. Гості подякували нам, що так далеко від Батьківщини не забуваємо про неї, гуртуємось та привчаємо молоде покоління до українських традицій.
Знайомлячі гостей з Нижнєкамськом, ми з особливою гордістю завжди відзначаємо, що в Татарстані змішалось багато релігій, які завдяки мудрій політиці керівництва республіки мирно співіснують. Виявилося, що в мечеті нікому з „теліжаночок” раніше бувати не доводилось, тому ми влаштували екскурсію до Нижнєкамської мечеті. Нас гостинно там зустріли, показали і розповіли багато цікавого. Цікавим було все: що слово мечеть є похідним від арабського кореня «масджид» (падати ниць, поклонятися), що мечеть зорієнтована обличчям до Мекки, що моляться жінки і чоловіки в окремих приміщеннях, вразив їх молебний зал і кафедра-мінбар, коран, школи, бібліотека і зібрання книжок арабською, татарською та російською мовами.
Одна з найвизначніших пам’яток Нижнєкамська – природнє і дуже древнє джерело Святий Ключ, який веде свою історію з 1666 року. Люди помітили цілющі якості води, і джерело на березі Ками стало місцем паломництва християн і мусульман.
В ХІХ ст. Святий Ключ входив до маєтку купців Стахєєвих (одних з найбагатших людей на Волзі та Камі, і найвидатніших меценатів краю). До тридцятип’ятирічча Нижнєкамська Красний Ключ був реконструйований та впорядкований. Природний камінь, декоративна бруківка на широких сходах, металеві грати з візерунками та оригінальна підсвітка надають цьому заповідному куточку природи просто дивної казковості. Спускаючись крутими сходами до Ками, збагачуєшся інформацією про походження та історію Красного Ключа, цитатами з Корану, Біблії і численними розумними думками, вдало викарбуваними на кам’яних брилах та дерев’яних пеньках. Маєш можливість насолодитись ефектним пейзажем вночі (сотні ліхтариків підсвічують парк просто з-під снігу, а басейни й водоспади з-під води). Це найулюбленіше місце відпочинку мешканців Нижнєкамька.
Наступного дня, 20 грудня, нас чекала подорож до старовинної Єлабуги. В 2006 році цьому містечку виповнилося 1000 років (Казані 1000 була в 2005р). За часів Волзької Булгарії це був північно-східний форпост краю, який захищав древній Біляр, але й до наших днів збереглися залишки будівель тих часів. Особливо цікаво про це розповідається в сучасному інтерактивному краєзнавчому музеї Єлабуги, де зібрано археологічні знахідки, реконструйовано помешкання, костюми, події, просліджено історію краю й його видатних людей аж до наших часів.
Відвідали ми також будинок-музей художника Івана Шишкіна, поетеси Марини Цветаєвої, кавалерист-дівиці Надії Дурової, познайомилися з древніми і незвичайними храмами Єлабуги.
Основною метою нашої подорожі була зустріч з земляками-українцями міста. І хоча їх громада не така численна, і не дуже згуртована, актова зала СШ №3 була заповнена слухачами. Особливо приємно було бачити серед присутніх багато діток, які безпосередньо реагували на почуте і побачене.
А почути і подивитися було що, адже „Вербиченька” привезла ціле дійство „Сорочинський ярмарок”, в якому знайшлося місце пісням і художньому слову, гуморескам і дитячім виступам. З великим успіхом виступили чернігівські „Духовні криниці”.
Після концерту спілкування перейшло у неформальну обстановку. «Теліжаночки» почули від єлабузьких українців багато теплих слів вдячності і побажань подальших зустрічей. Сподіваємось вони обов’язково збудуться.
На жаль, все гарне колись кінчається. Підійшов до закінчення і візит наших землячок. Голова товариства Євген Савенко проводжав чернігівчанок аж до Казані. Познайомив їх з численними пам’ятками нашої столиці, показав кремль, провів по місту і передав до спілкуванням голові українців Казані Володимиру Любченку. Познайомившись з життям громади „Україна” та роботою Будинку дружби народів, „теліжаночки” від’їхали додому.
Ми вдячні долі, що маємо змогу отак зустрічатися з земляками, влаштовувати такі чудові свята собі і тим, хто нас оточує, хто спілкується з нами.
Хочеться висловити особливу подяку „теліжаночкам” за допомогу в перевезенні подарунків від нашого старовинного друга і почесного члена „Вербиченьки” Петра Васильовича Струка з канадійського Сент Катарінесу. За його ініціативи й допомоги Ліґою українок Канади та особисто панями Катариною Кобилецькою й Юлією Дмитерко було передано в дар хоровому колективу „Вербиченьки” жіночі національні костюми, які і привезли нам „теліжаночки”. Дякуємо всім щиро! Вітаємо всіх з наступаючими Новорічними та Різдвяними святами! А Петра Васильовича вітаємо ще й з 93-м днем народження! Бажаємо всім українцям світу не заважаючи ні на які відстані й перешкоди триматися один одного, єднатися, високо нести гідне ім’я українців!
Людмила Найденко