Толерастія в чернігівських школах

Не позорили бы «Сиверщину» вот такими ненавистническо-гомофобскими, а значит нечеловеческими воззрениями и тем самым не отталкивали и без того скудное количество своих почитателей. Да еще и выносить на первую страницу! Как это мерзко выглядит, и напоминает старые «застойные» времена, когда в советской прессе «осуждали, разоблачали» вот таким же образом…(И не осудили, и не разоблачили). Уж лучше бы молчали и не брали за образец оголтевшую «политику» российской церкви (власти). Известные психологи мира пришли к выводу, что, во-первых, те, кто больше ратует за «чистоту» нравов – имеют самую большую, но скрытую предрасположенность к тяготению к лицам своего пола. Во-вторых, склонность к геевской «тематике» в большинстве случаев - врожденность, а не приобретенность, а значит не зависящее от того, как будет папаша воспытывать своего сына (дочь). А если вспомнить исторический факт, когда церковь осуждала и предала забвению теорию Галилея относительно планеты Земля? По истечение времени его теория оказалась истинной, а те, кто его погубил остались… .
Эти доводы можно было бы продолжить, но …
Недавно по роду своей деятельности я узнал о двух случаях, произошедших в Чернигове. Родители обоих парней (отдельно взятые семьи) однажды узнали о том, что их сыновья (одному было 20 лет, а другому – 22 года) имеют склонность к «голубизне». Последовали жесткие «оргвыводы», в результате чего довели их до самоубийства (один повесился на балконе, а другой бросился из балкона). Теперь эти родители глубоко жалеют и говорят, что их позиция была в корне неправильной, большой и неоправданной ошибкой. Поступили бы они по-иному, их сыновья были бы живы. Это я к тому, что в учебных заведениях Чернигова никто не планировал активизировать процесс по пропаганде геевских воззрений, как трактуют многие «противники» этого. Активисты, насколько мне известно, хотели провести ряд лекций толерантности и терпимости ко всех людям только лишь потому, чтобы небыло вот таких печальных случаев, как вышеописанные. Знали бы те взрослые «дети» и их родители, как поступить в подобных случаях, было бы все нормально. И еще: наивно полагать, что запретами в отдельно взятом регионе, городе можно как-то оградить свое чадо от того, что ему предназначено самой природой. Если уж он такой, то так ему и быть, и никуда от этого не уйдешь. Вы запретите здесь - он найдет лазейку в ином месте, далече от вас. И что потом? Вы будете убеждать себя и бить в грудь, что сын или дочь не такой, а на самом деле будет происходить все до обратного. Уж лучше, как мне кажется, если вы хотите действительно оградить своего сына от того, что для вас совершенно не приемлемо, то необходимо вести тактичную «обработку» «по вредности» этого течения, но с использованием психологических и иных приемов, в комплексе… Но это уже немного иная тема.==Сергей Кордик==

«Усе мені дозволено, та не все корисне ; все мені дозволено, та ніщо не повинне володіти мною» (Кор. 6, 12)

Багато розмов у наш час ми чуємо про мораль. Багато розповідають про спокуси між молодими людьми, про безпечний секс, про одностатеві шлюби. І, здається, все логічно, так повинно бути тому, що світ рухається вперед, розвиваються технології, люди досягають великого рівня розвитку і все було б чудово, якби не одне але: сотні і тисячі молодих, здорових людей із порушеннями та психічними розладами після так званої, вседозволеності: спиртне, наркотики, необдумані сексуальні стосунки, і після всього цього – чорна пустота, самотність, хвороби, «плач та скрегіт зубів».

Сьогодні я хочу продовжити розмову на тему толерантності і хочу толерантно, нікого не ображаючи, запропонувати всім християнам, а найбільше людям із нетрадиційною сексуальною орієнтацією ознайомитися із текстами Святого Письма та висловами Святих отців, що стосуються цієї проблематики:

«…так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювались похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд…» (Рим. 1, 27). Преподобний Єфрем Сирин про блуд повчає: «Якщо на дворі не даєш назбируватися нечистотам, то не давай і в середині себе посилюватися тілесним похотям».

У Старому Заповіті, в книзі Левит, є такі слова: «Не лягай з чоловіком як з жінкою: це мерзенність» (Левит18. 22)

Отже такі стосунки є гріхом перед Лицем Божим. Дехто запитує: Чи логічно церкві порушувати питання сексуальних збочень і чи взагалі потрібно? Я вам відповім: «Потрібно і логічно, бо все це є гріхом, а мовчати на гріх значить бути причетним до гріха.» Як розпізнати гріх і що таке гріх?.. «Це відступлення від Бога живого і животворчого. Це зрада, порушення присяги даної Богу при хрещенні. Це розорення святого, праведного і вічного Божого закону, спротив святій і благій волі благого Бога. Це образа вічної нескінченної Божої правди, образа великого, безкінечного, неізреченного, страшного, святого, благого і вічного Бога, Отця і Сина і Святого Духа, перед Яким благоговіють блаженні душі, святі Ангели» ,- говорить Святитель Тихон Задонський.

А святий апостол Павло у своєму посланні до коринфян звіщає: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці» (1 Кор 6. 8). Бог любить усіх і хоче, щоб всі спаслися і мали життя вічне але нерідко людина сама себе позбавляє вічного блаженства та душевного спокою залишаючись у постійному шуканні гріха, а не Бога.

Гріх же звершує насильство над природою. Так, замість задоволення природа передається ненаситності, і замість втамування спраги – п’янству; замість шлюбу – блуду; замість правосуддя – безчоловічності; замість любові – розпусті. Тому потрібно обмежувати природу, щоби під управлінням вона не змогла більше аніж потрібно. Бо Спаситель сказав: «Якщо рука твоя чи нога твоя спкусить тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя вічне без руки чи без ноги, ніж дві руки і дві ноги маючи, бути кинутим у вогонь вічний. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти аніж з двома очима бути вкинутими у геєну вогненну» (Мф. 18. 8-9). Звичайно, Господь звелів не члени тіла відсікати, які створив Сам, - Він вчить нас не звинувачувати природу у наших гріхах, каже преподобний Єфрем Сирин.

о. Роман Кіник, Чернігівська єпархія УПЦ КП, м. Чернігів

Прподовження:
Церква не збирається бути суддею у справі людини, яка сама вибирає як їй жити і які стосунки будувати: чи створювати сім’ю, ростити нащадків, чи вступати в одностатеві зносини які осуджуються Богом, «…якщо місто Содом та Гоморру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям…»(Петр. 2. 6)

Але у житті буває і так, що людина сама загибаючи спокушає інших, тягнучи за собою у пекло. Буває і так, що людина бачить загибель брата свого і мовчить, насолоджуючись спогляданням блуду. Про все це преподобний Ісаак Сирин говорить: «Знай, що якщо від тебе вийде вогонь (спокуси) і попалить інших, то Бог від руки твоєї візьме душі, опалені вогнем твоїм. І якщо від тебе виходить вогонь і насолоджуєшся ним, то на суді будеш у числі спільників їхніх».

А прп. Іван Листвичник повчає: «Між нечистими духами є такі, які лукавіші інших. Вони задовольняються тим, щоби одних ввести у гріх, але радять нам і інших мати спільниками зла, щоби накликати на нас люті муки. Бачив я чоловіка, який передав іншому свою гріховну звичку, потому ж, опам’ятавшись, став каятись і позбувся гріха, але навчений ним чоловік не перестав грішити, то покаяння його не було дійсним».

Знову хочу повторити, що церква не осуджує нікого, навіть найбільшого грішника. Церква має обов’язок застерегти і наставити на путь спасіння всіх відпавших, тому святитель Іван Золотоустий говорить: «Пагубним, направду пагубним є спілкування із порочними людьми. Не так швидко чіпляється зараза і проказа губить людей, що захворіли цією хворобою, як злі звичаї людей порочних», «Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї». (1 Кор. 15. 33)

Найбільше безумство, це дезінтеграція особистості, в сутності своїй є найбільшим збоченням людського життя, це результат прагнення людського жити по-своєму, а не по Божому, жити без закону Божого, тобто у беззаконні. І коли людина живе у гріху, коли мораль відступає на задній план, а наперед виходять похоті і злі звички, то пройде певний час і людина дасть відповідь за свій блуд. «Як Содом і Гоморра та навколишні міста, які подібно до них блудодіяли і ходили за іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного, поставлені як приклад…» (Іуди 1. 7).
о. Роман Кіник, Чернігівська єпархія УПЦ КП, м. Чернігів