Лесю, пробач...

25 лютого – 137-ма рiчниця від дня народження Лесi Українки
Не так давно в одному з розлогих цiкавих iнтерв'ю вiдома українська письменниця й фiлософ Оксана Забужко з сумом говорила про те, наскiльки ми мало знаємо свою українську спадщину. I розповiла про цiкавий тест, який вона вряди-годи пропонує впродовж кiлькох рокiв серед вишуканого товариства, де їй перiодично випадає опинитися за чашечкою кави.
Тест полягає в тому, що Оксана Забужко нагадує таке: Вiльям Шекспiр за своє життя написав 23 драми, наша Леся Українка — не менше. От письменниця й пропонує назвати вишуканому товариству цi драми. Для початку i Шекспiра. Часом, коли оголошуються ще й ставки, то процес йде жвавiше. Із Шекспiром, як не дивно, обставини кращi: завжди знаходиться хтось обiзнаний з його творчiстю. Далi ставки можна смiливо подвоювати i запропонувати назвати драми Лесi Українки. Як правило, западає мовчанка. Потiм називаються 5 — 8 творiв. Лише одного разу були названi аж 13 драм (однак це зробив не українець, а просто людина, яка цiкавиться нашою культурою!). А решта? Про них просто не чули.
Оксана Забужко завважує: ми зовсiм не знаємо нашу Лесю Українку, яка, до речi, вiльно читала десятьма мовами...
Менi стало цiкаво. Щоправда, вишуканого товариства цього дня не передбачалося, але у робочому журналiстському маршрутi були двi бiблiотеки. Ну, подумалося, вже хто як не бiблiотекарi повиннi вiдгукнутися на такий цiкавий тест, адже їхнi днi проходять серед книжок.
На мене чекало розчарування. В обох бiблiотеках розмову про Лесю Українку делiкатно перевели на зовсiм iншi теми. Була, щоправда, несмiлива спроба назвати кiлька драм, пам'ятних ще зi школи: "Камінний господар", "Лiсова пiсня"... Бiблi¬отекарям було нiяково. Так само, як i менi.
Звiсно, ми не зобов'язанi знати твори наших класикiв. Проте без засвоєння спадщини наших класикiв ми, як слiпi, будемо рухатися по колу, але аж нiяк не вперед.
Для порiвняння: кожен випускник японської школи знає напам'ять 600 (!) народних пiсень. Це у них норма, як саме собою. Без цього його просто не допустять до iспитiв у вуз. Нашим же випускникам i шкiл, i вузiв такi знання нiбито й нi до чого...
А Леся Українка, до речi, написала такi драми: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Грішниця» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді» (1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «Вавилонський полон» (1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.).