Як земство опікувалося Красним мостом
Достопам’ятним місцем у Чернігові є міст через Стрижень, який веде свій початок від 1783 р. На той час він був єдиний і споруджений там, де річку перетинав стародавній шлях з Чернігова до північно-східних районів Київської Русі. За зручність і ошатність його було названо Красним, тобто красивим.
З часом споруда почала вимагати значних капіталовкладень. Значні кошти витрачало Чернігівське повітове земство на утримання і ремонт Красного мосту. У 1907 році земці заговорили про заміну дерев’яної споруди на залізобетонну. Технік повітового земства Гліб Шрамченко поділяв саме таку точку зору. Адже середні щорічні витрати на ремонт Красного мосту, який використовується для «городской езды, выражается в очень значительной сумме», тому «управа высказывается за устройство теперь же железобетонного моста с каменным настилом». Однак лише у 1913 р. на цю справу було виділено 10 тис. руб. А 22 травня 1914 р. спеціальна комісія оглянула Красний міст і дійшла такого висновку: «…Со времени последнего осмотра, произведенного два года назад, гниение дерева значительно пошло вперед». Комісія опісля вибрала ескіз «балочного трехпролетного моста, доставленного фирмой Биршенк». Незабаром почалася Перша світова війна. Фірма втратила половину своїх працівників – вони відбули до діючої армії. Однак проект мосту управа одержала, хоча із запізненням, і надіслала його до Чернігівського губернського правління, а звідти він був переправлений у Міністерство шляхів сполучення для затвердження.
Оскільки відповіді довго не було, земські збори дозволили повітовій управі спільно із комісією навесні 1915 р. розпочати зведення залізобетонного мосту в Чернігові. Тоді ж фірма Грингоф і Б-т за 23700 руб. розпочала роботу. Проте свої корективи внесла війна. Залізо потрібної довжини і пристрої для забивання паль надходили на замовлення фірми із Саратова. Залізничники, хоча і прийняли вантаж, проте не відправляли його до Чернігова. Управа звернулася із клопотанням до управління Рязано-Уральської залізниці прискорити відправку вантажу. Але керівництво не звернуло на це прохання ніякої уваги. Адже всі приватні вантажі затримувалися, бо першочергове значення надавалося військовим потягам. За рекомендацією фірми Грингоф повітова управа надіслала депешу до Воронезького порайонного комітету з проханням відправити до Чернігова вантаж. Клопотання задовольнили 3 серпня 1915 року. Однак залізо і пристрої для забивання паль мандрували різними залізницями. І в жовтні 1915 р. їх так і не побачили в Чернігові. Таким чином, робота законсервувалася, хоча повітова земська управа запропонувала фірмі бабу для забивання паль, взяту на короткий термін у Чернігівського губернського земства. Кошторисна комісія повітових земських зборів, які відбувалися з 29 вересня до 5 жовтня 1915 р., ухвалила рішення покласти на фірму Грингоф обов’язки з наведення переправи через Стрижень з 15 жовтня 1915 р., тому що під час повені решту переправ через річку не можна буде використовувати.
Попри всі складнощі у 1916 р. Чернігів прикрасив залізобетонний Красний міст, який у наступні роки багато чого пережив. У 60-ті рр. ХХ ст. споруду було реконструйовано у зв’язку з відкриттям тролейбусного руху. Старий міст став проїжджою частиною сучасного мосту.
З часом споруда почала вимагати значних капіталовкладень. Значні кошти витрачало Чернігівське повітове земство на утримання і ремонт Красного мосту. У 1907 році земці заговорили про заміну дерев’яної споруди на залізобетонну. Технік повітового земства Гліб Шрамченко поділяв саме таку точку зору. Адже середні щорічні витрати на ремонт Красного мосту, який використовується для «городской езды, выражается в очень значительной сумме», тому «управа высказывается за устройство теперь же железобетонного моста с каменным настилом». Однак лише у 1913 р. на цю справу було виділено 10 тис. руб. А 22 травня 1914 р. спеціальна комісія оглянула Красний міст і дійшла такого висновку: «…Со времени последнего осмотра, произведенного два года назад, гниение дерева значительно пошло вперед». Комісія опісля вибрала ескіз «балочного трехпролетного моста, доставленного фирмой Биршенк». Незабаром почалася Перша світова війна. Фірма втратила половину своїх працівників – вони відбули до діючої армії. Однак проект мосту управа одержала, хоча із запізненням, і надіслала його до Чернігівського губернського правління, а звідти він був переправлений у Міністерство шляхів сполучення для затвердження.
Оскільки відповіді довго не було, земські збори дозволили повітовій управі спільно із комісією навесні 1915 р. розпочати зведення залізобетонного мосту в Чернігові. Тоді ж фірма Грингоф і Б-т за 23700 руб. розпочала роботу. Проте свої корективи внесла війна. Залізо потрібної довжини і пристрої для забивання паль надходили на замовлення фірми із Саратова. Залізничники, хоча і прийняли вантаж, проте не відправляли його до Чернігова. Управа звернулася із клопотанням до управління Рязано-Уральської залізниці прискорити відправку вантажу. Але керівництво не звернуло на це прохання ніякої уваги. Адже всі приватні вантажі затримувалися, бо першочергове значення надавалося військовим потягам. За рекомендацією фірми Грингоф повітова управа надіслала депешу до Воронезького порайонного комітету з проханням відправити до Чернігова вантаж. Клопотання задовольнили 3 серпня 1915 року. Однак залізо і пристрої для забивання паль мандрували різними залізницями. І в жовтні 1915 р. їх так і не побачили в Чернігові. Таким чином, робота законсервувалася, хоча повітова земська управа запропонувала фірмі бабу для забивання паль, взяту на короткий термін у Чернігівського губернського земства. Кошторисна комісія повітових земських зборів, які відбувалися з 29 вересня до 5 жовтня 1915 р., ухвалила рішення покласти на фірму Грингоф обов’язки з наведення переправи через Стрижень з 15 жовтня 1915 р., тому що під час повені решту переправ через річку не можна буде використовувати.
Попри всі складнощі у 1916 р. Чернігів прикрасив залізобетонний Красний міст, який у наступні роки багато чого пережив. У 60-ті рр. ХХ ст. споруду було реконструйовано у зв’язку з відкриттям тролейбусного руху. Старий міст став проїжджою частиною сучасного мосту.
Підготувала Людмила СТУДЬОНОВА.
| Коментарі (0) |