Державне рейдерство?
На тихій вулиці Богунського недалеко від центру міста є будова, яка без перебільшення знайома більшій частині чернігівців, — облавтоучкомбінат. Саме ця назва, хоча вже змінена, але закріпилась у свідомості чернігівців. Учкомбінат, в якому навчалися наші діди та батьки, ми і, можливо, будуть навчатись наші діти.. Мабуть. До недавнього часу це слово було б недоречним. Але від серпня цього року ймовірність подальшого існування закладу під великим питанням. І дійсно, події навколо комбінату розвивалися стрімко і нагадували зведення з фронтів.
Але про все по порядку. Цей славний навчальний заклад розпочав свою діяльність одразу після звільнення Чернігова від фашистів у 1944 році. Будувався на голому місці з невичерпним ентузіазмом. І працювати починали тут учорашні фронтовики, справжні корифеї своєї справи. З роками справу перейняли молодші, але не менш кваліфіковані та досвідчені кадри. Так народжувались традиції, передавались досвід, майстерність. Шуміли, як весняні струмочки, роки, а комбінат жив, творив, зростав…
Всі біди почалися з наказу № 718/85 від 16.08.2007 р. за підписом міністра транспорту та зв’язку М.Рудьковського. Наказ від перших рядків якийсь несправжній, схожий більше на першоквітневий жарт. У наказі міністра йдеться про передачу приміщення та всього, що належить до комбінату, Державній судовій адміністрації для адміністративного суду Чернігівської області. Після такого наказу запитань у працівників комбінату виникло набагато більше, ніж до нього. Що далі? У наказі — жодного слова про подальшу долю ані комбінату, ані його колективу. Ну в стилі, мабуть року 1937-го. Отут і почалося: листи, розпорядження, вимоги, погрози, перевірки. Можна зрозуміти, в якому стані перебував колектив комбінату, як йому працювалось в ті місяці. Хотілося б сказати теплі слова простим чернігівцям, які приходили, підтримували словом, обіцяли взяти участь в акціях захисту комбінату, на відміну від обласної влади, а точніше — імпотентів від влади, які палець об палець не вдарили, щоб зберегти комбінат. Навпаки, посміювались над проблемами колективу. Хочеться запитати: чия у нас влада? Для кого? Читачу можна багато розповідати про поневіряння колективу, кинутого напризволяще недолугою владою. Але сьогоднішня історія, як казка про Попелюшку, — зі щасливим кінцем. 11 жовтня 2007 р., мабуть, оцінивши об’єктивно дії свого підлеглого — міністра транспорту та зв’язку М.Рудьковського, Прем’єр-міністр В.Янукович скасував наказ і, хочеться вірити, поставив крапку в цій історії, якої не повинно було б бути.
Але чому це сталося? Почну з автора того першого наказу — міністра транспорту та зв’язку. Це добре нам знайомий «герой Чернігова», наш мер-дезертир Микола Рудьковський. Взагалі ставлення до Миколи Миколайовича у чернігівців особливе. Це йому громадяни міста довірили свою долю, віддавши свої голоси на виборах мера. А «доблесний» Микола Миколайович наплював на людей, забувши такі поняття, як порядність, обов’язок, та подався до Києва шукати іншої посади. Про його талант на посаді міністра знає вся Україна. Це недолуге, безграмотне керівництво, це безлад, численні транспортні аварії, спроби захоплення підприємств. А може, і добре, що Всевишній відвів від нас такого мера? Одним із визначних перлів Миколи Миколайовича був «геніальний» наказ про фактичну ліквідацію комбінату, що готує водіїв усіх категорій, має навчальну базу, якої немає не тільки в Чернігівській області. І це тоді, коли зростає аварійність на дорогах, коли в деяких, особливо приватних, школах підготовка водіїв проводиться формально, поверхнево. Це дійсно «державницька» позиція міністра транспорту та зв’язку України.
Інший «державник», який, з його слів, спить і турбується про інтереси України, — це голова адміністративного суду Чернігівської області Віталій Віталійович Добрянський. Пригледівши хорошу будівлю, він з М.Рудьковським хотів забрати приміщення комбінату, був ініціатором численних перевірок. І це суддя, людина, яка вирішує людські долі.
Виникає одне запитання: чому люди, які повинні стояти на сторожі інтересів громадян, держави, просто плюють на нас, плюють на Україну? Коли вже у нас закінчиться ера рудьковських і добрянських? Ці думки свердлять свідомість, мучать сумління. Наче й не було 24 серпня 1991 року, патріотичного Майдану. Ці думки виникли напередодні Дня автомобіліста і дорожника, який ми відзначили нещодавно.
Але про все по порядку. Цей славний навчальний заклад розпочав свою діяльність одразу після звільнення Чернігова від фашистів у 1944 році. Будувався на голому місці з невичерпним ентузіазмом. І працювати починали тут учорашні фронтовики, справжні корифеї своєї справи. З роками справу перейняли молодші, але не менш кваліфіковані та досвідчені кадри. Так народжувались традиції, передавались досвід, майстерність. Шуміли, як весняні струмочки, роки, а комбінат жив, творив, зростав…
Всі біди почалися з наказу № 718/85 від 16.08.2007 р. за підписом міністра транспорту та зв’язку М.Рудьковського. Наказ від перших рядків якийсь несправжній, схожий більше на першоквітневий жарт. У наказі міністра йдеться про передачу приміщення та всього, що належить до комбінату, Державній судовій адміністрації для адміністративного суду Чернігівської області. Після такого наказу запитань у працівників комбінату виникло набагато більше, ніж до нього. Що далі? У наказі — жодного слова про подальшу долю ані комбінату, ані його колективу. Ну в стилі, мабуть року 1937-го. Отут і почалося: листи, розпорядження, вимоги, погрози, перевірки. Можна зрозуміти, в якому стані перебував колектив комбінату, як йому працювалось в ті місяці. Хотілося б сказати теплі слова простим чернігівцям, які приходили, підтримували словом, обіцяли взяти участь в акціях захисту комбінату, на відміну від обласної влади, а точніше — імпотентів від влади, які палець об палець не вдарили, щоб зберегти комбінат. Навпаки, посміювались над проблемами колективу. Хочеться запитати: чия у нас влада? Для кого? Читачу можна багато розповідати про поневіряння колективу, кинутого напризволяще недолугою владою. Але сьогоднішня історія, як казка про Попелюшку, — зі щасливим кінцем. 11 жовтня 2007 р., мабуть, оцінивши об’єктивно дії свого підлеглого — міністра транспорту та зв’язку М.Рудьковського, Прем’єр-міністр В.Янукович скасував наказ і, хочеться вірити, поставив крапку в цій історії, якої не повинно було б бути.
Але чому це сталося? Почну з автора того першого наказу — міністра транспорту та зв’язку. Це добре нам знайомий «герой Чернігова», наш мер-дезертир Микола Рудьковський. Взагалі ставлення до Миколи Миколайовича у чернігівців особливе. Це йому громадяни міста довірили свою долю, віддавши свої голоси на виборах мера. А «доблесний» Микола Миколайович наплював на людей, забувши такі поняття, як порядність, обов’язок, та подався до Києва шукати іншої посади. Про його талант на посаді міністра знає вся Україна. Це недолуге, безграмотне керівництво, це безлад, численні транспортні аварії, спроби захоплення підприємств. А може, і добре, що Всевишній відвів від нас такого мера? Одним із визначних перлів Миколи Миколайовича був «геніальний» наказ про фактичну ліквідацію комбінату, що готує водіїв усіх категорій, має навчальну базу, якої немає не тільки в Чернігівській області. І це тоді, коли зростає аварійність на дорогах, коли в деяких, особливо приватних, школах підготовка водіїв проводиться формально, поверхнево. Це дійсно «державницька» позиція міністра транспорту та зв’язку України.
Інший «державник», який, з його слів, спить і турбується про інтереси України, — це голова адміністративного суду Чернігівської області Віталій Віталійович Добрянський. Пригледівши хорошу будівлю, він з М.Рудьковським хотів забрати приміщення комбінату, був ініціатором численних перевірок. І це суддя, людина, яка вирішує людські долі.
Виникає одне запитання: чому люди, які повинні стояти на сторожі інтересів громадян, держави, просто плюють на нас, плюють на Україну? Коли вже у нас закінчиться ера рудьковських і добрянських? Ці думки свердлять свідомість, мучать сумління. Наче й не було 24 серпня 1991 року, патріотичного Майдану. Ці думки виникли напередодні Дня автомобіліста і дорожника, який ми відзначили нещодавно.
Микола
ОБІДОВСЬКИЙ.
м.Чернігів.
ОБІДОВСЬКИЙ.
м.Чернігів.
| Коментарі (0) |