ПОДОРОЖ З МЕЛIТОПОЛЯ ДО ЧЕРНIГОВА

Ми, що нижче пiдписалися, вiд iменi групи у складi 31 особи звертаємось до вас з приводу недосконалої роботи залiзничних кас, вокзалiв i залiзничного транспорту.
Група дiтей вiком вiд 6 рокiв, юнакiв та дiвчат шахового клубу у супроводi батькiв, бабусь та дiдусiв вiдпочивала в смт Кирилiвка, де проводився мiжнародний шаховий турнiр. Квитки на потяг Мiнськ—Сiмферополь були купленi в м.Чернiговi попередньо в обидва напрямки (вiд м.Чернiгова до м.Мелiтополя та вiд м.Мелiтополя до м.Чернiгова) з наданням списку членiв групи.
Ми мали виїжджати з Мелiтополя 13 липня о 1 годинi 12 хвилин у вагонi №4 (мiсця №№1 — 20, 45 — 54) та ще одне мiсце у вагонi №6 потяга №382. Але трапилась бiда. За годину до вiд’їзду iз смт Кирилiвка, що приблизно за 80 — 100 км вiд м.Мелiтополя, у керiвника групи вкрали всi квитки (груповi). До м.Мелiтополь ми потрапили за годину до вiдправлення потяга, тривалiсть зупинки якого лише 12 хвилин. Ми звернулись iз заявою у вiддiлення мiлiцiї, де черговi виконали свої професiйнi обов’язки. Нам була надана довiдка №3321 вiд 13.07.07 про викрадення квиткiв. Ми також звернулися до чергової по вокзалу в м.Мелiтополь з проханням допомогти вирiшити проблему, але вона нiчого реального не зробила. Нам запропонували купити новi квитки. Iнакше, сказали, ми в потяг не сядемо.
Четверо, в котрих були кошти, так i зробили. А решта людей достатнiх коштiв не мала. Тим бiльше, що на нашi ж мiсця квитки не продавались повторно, тому що вони не зданi, а вiльних мiсць у потязi в такiй кiлькостi i не було. Ми залишилися з бiдою наодинцi. Виникають питання:
— Навiщо iснує черговий на вокзалi?
— Навiщо iснує єдина комп’ютерна система з продажу залiзничних квиткiв?
— Навiщо вимагають документи при купiвлi квиткiв?
— Чому нема iнструкцiї, як дiяти у випадку втрати квиткiв?
Ми б зрозумiли, якби мали заплатити штраф i була б перевiрена iнформацiя з подальшим оформленням певного документа на проїзд. Але, виявляється, можна вiдправити наполовину порожнiй вагон, залишивши при цьому людей на вокзалi. Виходить, можна штовхати людей на порушення правил, а професiйно вирiшити питання не можна?
От i ми захищали своїх дiтей i себе разом з ними. Ми сiли в потяг незаконно, без наявностi проїзних квиткiв. Але у нас не було iншого виходу. Хоча бригадир потяга i робив спроби висадити нас з вагона, але потяг не затримали, i ми поїхали. Погрожували нас висадити в м.Запорiжжя, якщо ми не заплатимо повторно в м.Чернiговi за всi квитки i не надiшлемо телеграму. Ми знайшли людину, яка погодилась i мала фiнансову можливiсть це зробити, але за часом не встигала. Ми були весь час на зв’язку з Чернiговом, доки там чергова змiна вирiшувала, як правильно оформити повторну оплату, i вислуховували черговi погрози. Лише в м.Днiпропетровську бригадиру потяга була передана телефонограма з Чернiгова («Папiрець, а не документ», — сказав провiдник), що 27 квиткiв оплаченi. Заплативши за постiльну білизну двiчi, ми їхали на голих матрацах аж до станцiї П’ятихатки, доки не почало працювати вiддiлення зв’язку i надiйшла завiрена телеграма з Чернiгова.
То на якому рiвнi наша цивiлiзацiя, законодавча база? Де довiра i повага до своїх колег? Чому посадовi iнструкцiї дають право так знущатися над пасажирами? Куди пiдуть грошi у розмiрi 1487 грн 69 коп., якi нас змусили заплатити повторно? Чому пiдвищення цiн на квитки не веде до покращення послуг? Як ми повиннi були дiяти в данiй ситуацiї?
Сподiваємось, що хоч у когось прокинеться совiсть i в подальшому життi будуть усуненi недолiки в дiяльностi залiзницi.