Дембельський альбом «Хуго і Фігу»
5 лютого КМЦ «Інтермеццо» представив книгу Леоніда Ісаченка «Хуго і Фігу». Як виявляється, вона вийшла як подарунок до ювілею автора. Питання стояло так: або звання Заслуженого журналіста України, або книга.
Леонід Ісаченко вибрав книгу.
- Мені ледве вдалося витягти Леоніда Ісаченка на цю презентацію, – розповідав Василь Чепурний, голова чернігівського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка. – Скромність, звичайно, хороша риса, але це, як каже Іван Драч, найкоротший шлях до забуття. Леонід Ісаченко приніс у чернігівську літературу нову якість – оригінальну, жилаву, базовану не на письменницьких вигадках, а на журналістській правді життя.
Сам автор заперечував на представленні свій письменницький статус і завдячує появі книзі чернівецьким друзям, про яких говорив багато і добре.
– Мій друг Ігор Чехівський, на жаль, вже покійний, зустрів якось мене і запропонував видати книгу із зібраних ним вирізок моїх придибенцій. Коли він передавав мені папку вирізок, то сказав що вона йому вже не потрібна. Тоді я не зрозумів. Виявилося, що Ігор знав про свою близьку кончину…
А друзі-підприємці, які профінансували вихід книги, починали свій бізнес із «наперстків». І паралельно утримували дитячий будинок.
Саму книгу Леонід Ісаченко оцінює як «дембельський альбом» свого перебування на Буковині. Чи буде такий альбом редактора «Деснянської правди» через пару років роботи на Сіверщині, – покаже час.
Сергій Степаненко
Леонід Ісаченко вибрав книгу.
- Мені ледве вдалося витягти Леоніда Ісаченка на цю презентацію, – розповідав Василь Чепурний, голова чернігівського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка. – Скромність, звичайно, хороша риса, але це, як каже Іван Драч, найкоротший шлях до забуття. Леонід Ісаченко приніс у чернігівську літературу нову якість – оригінальну, жилаву, базовану не на письменницьких вигадках, а на журналістській правді життя.
Сам автор заперечував на представленні свій письменницький статус і завдячує появі книзі чернівецьким друзям, про яких говорив багато і добре.
– Мій друг Ігор Чехівський, на жаль, вже покійний, зустрів якось мене і запропонував видати книгу із зібраних ним вирізок моїх придибенцій. Коли він передавав мені папку вирізок, то сказав що вона йому вже не потрібна. Тоді я не зрозумів. Виявилося, що Ігор знав про свою близьку кончину…
А друзі-підприємці, які профінансували вихід книги, починали свій бізнес із «наперстків». І паралельно утримували дитячий будинок.
Саму книгу Леонід Ісаченко оцінює як «дембельський альбом» свого перебування на Буковині. Чи буде такий альбом редактора «Деснянської правди» через пару років роботи на Сіверщині, – покаже час.
Сергій Степаненко
Авторське фото Валерія Сенчука
Коментарі (0) |