Внимание: готовится вброс бюллетеней Следите, чтобы бюллетени бросали по одномуПо информации из надёжных источников, "Батьківщина" и "УКРОП" планируют вброс бюллетеней за Назаренко в областную раду и за других кандидатов. Идеологом вброса выступает А.В.К. Он придумал схему - один бюллетень за определённую плату выносишь, а потом следующий человек берёт этот бюллетень, добирает свои бюллетени у членов комиссии и идёт в кабину. Ну а дальше вынесенный бюллетень дают надёжному человеку, который теперь отдаст два голоса за нужного человека.Расчёт на то, что никто не будет считать, сколько бюллетеней вбрасывается в урну. А спрятать бюллетень можно в сумочку или даже за пазуху. Ведь бюллетени не бросают по одному.
«Борець за справедливість» Андрій Жадченко«Хоч би що таке з нами не трапилося, а надто ж якісь неприємностізвалилися на голову, одразу починаєш шукати винних. Звинувачуємо у своїх бідах усіх, кого можна: рідних, сусідів, начальника, державу. I навіть на думку не спадає, що варто починати із себе», — так говорив в інтерв’ю «Сіверщині» Андрій Жадченко, будучи заступником голови райдержадміністрації.Якби за таким принципом жив Андрій Жадченко, робить висновки «Сіверщина»,то чи досяг би тієї довіри i визнання мешканців Городнянщини.Розповідаючи, яквін, працюючи приватним юристом, відстоював права громадян в судах та інших інстанціях, Андрій Жадченко забуває згадати, скільки судів він програв та як він намагався позбавити учителя-інваліда права на працю.Сьогодні Жадченко знову рветься до влади, вже від «Батьківщини»,щоб розправиться зі своїми опонентами.Чи, може, він думає, що люди забули, як він, образившись на критикудепутата районної ради, почав переслідувати учителя-інваліда, як він вимагав від підлеглих, зокрема від лікарів, виконання не передбачених законом обов’язків. Ввівши в оману медичнихпрацівників, начебто я звертався за створенням мені особливих умов як інваліду, він намагався, щоб мене признали непрацездатним. Він не міг заспокоїться, вбачаючи корупцію в тому, що інваліда прийняли на роботу. Крім того, інваліду ще й оплачуються лікарняні. «Борець з корупцією» звертається до прокурора з вимогою «дати правову оцінку діям посадових осібЦРЛ при наданні щорічної довідки за результатами проходження медкомісії; діям роботодавця, якщо йому було відомо про повну втрату працездатності чи діям Хмеленка М.П., якщо дані відомості були приховані від роботодавця».Не будемоговорити, хто поставив його головою так званої люстраційної комісії, зауважу тільки, що він доносив і продовжує доносити на чесних людей, які заважають йому та його родичам та друзям зайняти теплі місця.Навіть перебуваючив АТО, він не забув пожалитися: «За чиїм піклуванням я туди потрапив, говорити не буду». А ви думали, що він, як і на Майдан, пішов туди добровільно. Микола Хмеленок,депутат Городнянської районної ради
Лицемерию Верхуш нет предела. Впродолжение темы о преследовании редактора «Новин Городнянщини»
Александр Иванович Верхуша — никудышнийюрист, если пишет такое:
«Погоджуюсь з авторами попередніхпублікацій. Те, що було вчинено по відношенню Якубенка на раніше мені невідомому сайті — дійсно гидко і підло. Нещодавно я вже зіткнувся з аналогічною ситуацією. Інколи при обговоренні подібних проблем в Фейсбуці з коментарями виступає такий собі Валентин Валентинович. (наберіть в пошуку і переконайтесь). Якщо ви придивитесь уважно, то на фото впізнаєте Валентина Булахова із х. Альошинського, відомого прихильника СРСР. Я з ним давно знайомий, поважаю його як людину, яка не зраджувала ніколи своїм переконанням. В полеміці, яка виникла в Фейсбуці стосовно затримки з виплатами зарплат педагогам «Валентин Валентинович» допустив некоректні, образливі висловлювання не лише на мою адресу, а й на адресу волонтерів, зокрема Ліани Білоус, звинувативши в розкраданні волонтерських коштів. Як зясувалось згодом, співпало так, що Л.П. Білоус виявилась двоюрідною сестрою В.Булахова. Звичайно ж, про публікації стало відомо і їй, то ж не обійшлось без зясування стосунків. Про це мені повідомив сам В.Булахов, який прийшов з вибаченнями до мене і повідомив, що він не тільки не має жодних стосунків до публікацій в Фейсбуці, а він навіть не має технічної можливості, оскільки вдома у нього нема ні компютера ані інтернета. Його підозра пала на одного любителя створювати різні сайти, і строчити пасквілі і коментарі в рвзні портали, включаючи Городнянський».ВалентинБулахов не мог такое сказать, потому что он cам уговорил меня, чтобы я зарегистрировал его на Фейсбуке.Вот егостраничка:https://www.facebook.com/valenti....nds_tab .С моегокомпьютера по ЕГО требованию на ЭТОЙ страничке я поместил всё, что он хотел, о нём как первом политическом заключённом. Он обращался за финансовой помощью ко всей мировой общественности — https://www.facebook.com/notes/1375261669360243/.Я неудивился, когда он уже под другим аккаунтом пригласил меня в друзья, зная, как он стремится войти в историю. Но оказалось, что это аккаунт фейковый. Возможно, его создали сами Верхуши, ведь они мастера подтасовывать обвинения. Это не добавляет им чести. НиколайХмеленок
Расправа с неугодным редактором В 2010 году ясоздал клуб нашей районной газеты "Новини Городнянщины" http://www.proshkolu.ru/user/Noviny/, где планировал размещать архив газеты. Естественно, было указано, кто редактор газеты.Поскольку на сайт«ПроШколу.ру» трудно загружать большие файлы, от этой платформы пришлось сразу же отказаться. Была выбрана самостоятельная платформа для электронного архива газеты.В течение пятилет я больше никогда не заходил в этот клуб и забыл логин и пароль.Никакихматериалов, кроме заставки газеты, ни от меня, ни от редактора, который не имеет ни малейших навыков обращения с компьютером, там не могло появиться.Националистическиесилы нашего города, поставившие перед собой цель снять неугодного редактора, обвиняют его в сепаратизме на основании того, что возле логотипа «ПроШколу.ру» можно найти баннер «Помощь Новороссии от волонтёров Москвы».Редактораобвиняют в том, что он якобы «в своих комментариях отстаивал сепаратистские идеи и так называемые ДНР и ЛНР». При этом не приводится ни одного доказательства, кроме скриншота с фотографией редактора. Никаких материалов там никогда не было и не могло быть. Удалить без пароля их тоже невозможно.Вся этагрязная возня понадобилась, чтобы на место неугодного редактора поставить своего, который бы в каждом номере хвалил нынешнюю власть.Проиграв судпротив редактора за публикацию в газете писем возмущённых читателей о заезжих вандалах, которые по приглашению «национал-сознательных патриотов» свалили памятник Ленину, эти людишки выискивают любой повод, чтобы люстрировать заслуженного журналиста Украины.НиколайХмеленок
Верхуша О.І. зачитує рішення признати роботу по створенню музею доброю. Проти — 3, утримався — 1. Депутат від КПУ Хмеленок М.П. вносить доповнення до рішення (вилучити фотоекспозицію про комуністичну інквізицію та прибрати тюремну камеру). Це доповнення більшість не підтримала. Депутат від КПУ Шарудило вносить пропозицію відобразити, скільки чого було побудовано при радянській владі. Міський голова Богдан А.І.: «Так, у Радянському Союзі було і багато гарного».
Перемогла не правда. А кількість. Іншого не можна було чекати.
У відповідь С.Павленко відповів: «Нам що, їхати за ними в Канаду?» (Навіщо в Канаду? Можна знайти в Інтернеті. Але пан Павленко заявив, що це не його формат. Два роки тому, коли я звернувся до нього написати про переслідування помаранчевою владою інваліда за критичний виступ на сесії, він сказав: «Розумієте, тут справа в тому, що Ви комуніст». Тобто комуніста можна переслідувати). Заступник голови райдержадміністрації Жадченко А.М.: «Я слухав спокійно. Дуже вдячний фахівцям-історикам. У кожного своя думка. Але історики є фахівці. Жоден музей в області не може похвастатися, що в нього є оригінали. Проведена величезна робота».
Лук’яненко Л.Г. (представляючи свої книжки, які він дарує вчителям історії і бібліотекам): «Світопогляд — це наші думки, які переробляє наш мозк. Я думав, що на Чернігівщині 10 чоловік боролися за самостійну Україну. Ось книжка С.Павленка «Опозиція на Чернігівщині». Ремболович боровся за самостійність України, де тільки міг. Цей чоловік віддав Україні більше, ніж я. Можете зняти мою експозицію, а помістити його. Це боротьба за існування нації. Він прочитав більш 400 сторінок Карла Маркса пам’ятає, на якій сторінці Маркс казав: «Стріляти, стріляти, стріляти!». Ось 4-х-томник про Великий голод в Україні. Камера має бути — це факт городнянської дійсності». Депутат від КПУ Хмеленок М.П.: «Ви тут так гарно виступаєте за правду, навіть книжки роздаєте. А чому Ви не роздаєте книги українського історика з Канади Віктора Поліщука?».
Богдан А.М., міський голова: «Коли музей був у підвалі, не було дискусій. Якщо хтось скаже, де тут брехня у цих експонатах, ми знімемо їх. Мене дуже образила стаття Хмеленка. Будемо толерантними. Ми хочемо повернутися в Радянський Союз? Робіть референдум. 98 % буде проти. А музеї при комуністичній владі були правдиві? Життя нам дане Богом. Прадіда мого розкулькулили. Що, голоду не було? Давайте не читати все по книжках з історії КПРС. Революція була в 17-му році. Що ми мали в 34-му році? 17 років незалежності — це дуже маленький час. Наше місто зараз стало краще? Хто керував? Комуністи? Ніхто не забороняє говорити російською мовою. Якщо людина не знає мови країни, у якій він живе, то це або гість, або окупант. Це К.Маркс сказав. Я, як міський голова, вибачаюся за образу Левка Григоровича». Величко, консультант: «Публікації Хмеленка — це така чудова реклама. У кожного своя правда. Люди розумні, самі зроблять висновки, якщо будуть бачити перед собою документи. Давайте проголосимо клич: Подаруй музею свій експонат».
Зацаринна Г.В., завуч гімназії: «Я хочу подякувати всіх гостей, що відклали свої справи, не порахувалися зі своїм здоров’ям і допомогли нам розібратися в наших проблемах, в яких ми самі не спромоглися розібратися. За те, що компетентно посадили дискусію на своє місце. Розібратися без звинувачень і підколок. Дивуюся, як люди пишуть, що не треба дітей водити. Не треба оберігати дітей від страшної правди. Я вдячна директору музею, що він допускає нас до цих експонатів. Ця епоха страшна. Це великий наш земляк. Левко Григор’євич — це втілення отої страшної епохи. Він 25 років віддав ідеї». Плотникова В.В., учитель історії: «Дуже соромно за статтю і за наш політичний бомонд. Ви відірвалися від молоді. Чому б дітей не долучити до цієї справи?».
Павленко С., кореспондент «Голосу України»: «Тут диспутує знання і незнання, 1-й клас з 11-м. Є музей, він на правильному шляху. Навіть туристичні маршрути можна відкривати. Бо ніде немає такої камери. У музеї є й радянський час. Це тільки початок. Як може людина визначити правдивість, якщо вона жодної книжки не прочитала? Я не знав про голод. Не мав можливості дізнатися». Лепень В.Ф, учитель історії: «Марк Блок закликав бачити людей у минулому. Як можна серед великих товстосумів знайти українців? Воно й так було, й так було, а я сам повинен вибрати. Хотілося б знати, а який був той режим німецький. Але тільки в 11-му класі». Вчитель історії Верешко Тетяна Юр’євна: «Хочу подякувати Михалькевичу, що пускав у музей. Учні кожного разу питають, чи підемо ще. Ми повинні подякувати за те, що є куди повести. Мої учні ще не бачили камери».
(Ця комп’ютерна презентація неодноразово демонструвалася в Будинку культури і є в мене на диску.) Если музей незавершён, то почему его начали не с почитания погибших земляков, а с охаивания всего, что сделано старшим поколением. Если музей незавершён, то зачем туда водят детей смотреть камеру смертников? Нам заявляют, что, мол, есть Бухенвальд, Освенцим, есть печи. Но «забывают», что это мемориальные комплексы, и в других местах не устанавливают крематории. На сегодняшний день даже в Бухенвальде от бараков остался только выложенный булыжником фундамент, который указывает на место, где были постройки. Около каждого — мемориальная надпись. У детей должно быть счастливое детство. А вы их пугаете камерами. По-другому уже разучились воспитывать? Заслуженные учителя Украины и заслуженные работники культуры нам открыто заявляют: «Нечего показывать дуракам незавершённый музей. Мы должны гордиться, что у нас есть такие сыны и дочери Украины». Ведь недавно они говорили: «Потрібно запалити ленінські іскри у кожному серці». Ни один песенный конкурс не обходился без песни о Ленине, иначе коллективу выставлялся минус .
Примак Г.Г.: «Я не лізу в історію, в чому мене звинуватила Смаль О.Г. Історія — це боротьба, і історію пишуть переможці» (слова Наполеона). Так було завжди. Це не справа голови районної ради займатися музеєм. Є багато інших важливих справ. А Ви, Ольга Геннадіївна, при всіх владах знаєте, чого хоче начальство». Депутат від БЮТ Петро Верхуша: «Хмеленок звинувачує мене, що я нападаю на Бабаєва. Ми, навпаки, хочемо розмістити його похоронку. Ми також пропонуємо провести конкурс серед учнів на краще знання рідного краю. Нехай Хмеленок надасть нам матеріали про героїв Радянського Союзу, ми розмістимо». Вчитель історії Кухаренко Світлана Миколаївна: «Я хочу, щоб Ви послухали мене уважно, а не так, як дивилися фільм. Ми повинні гордитися такими дисидентами. Дивіться, ось тема з підручника: Всевладдя Комуністичної партії».
Жук О.Ф.: «Я є безпосереднім учасником змагань 90-х років. У 60-ті роки всі архіви про події на Дніпрі були вилучені з області і потрапили в Москву. Тих людей, кого було знищено, ми не знаємо». Лук’яненко Л.Г.: «У нас ще є величезна кількість документів». Сенчук (кореспондент «Сіверщини»): «В кожній сільраді є списки бойових втрат. Є Центральний архів в Подольську». Гречуха М.Ф., ветеран війни: «Чому Ви поїхали навчатися в вищий навчальний заклад до окупантів і скільки це Вам коштувало?». Лук’яненко Л.Г.: «Це коштувало моїм батькам». Овсієнко В.В.: «Я політв’язень. Привіз вам фільм про Василя Стуса. Я з Житомирщини, с. Ставки. В Інтернеті є моя стаття «Етап на Соловки»». Івусь М. (історик-краєзнавець, м. Київ): «Музей — це інструмент пізнання історії. Німці не відреклися від того, що зробили. Є Бухенвальд. Досить вже воювати. Деякі політичні сили не дають нам будувати державу». Бірюк Л.: «Я є членом парламенту ОБСЕ, яка прирівняла сталінізм до фашизму. Я передаю в музей талони моїх батьків на холодильник та інші речі за 1990 рік».
Голова районної ради О.І.Верхуша:— Поштовхом до цього засідання був лист ветеранів. Передчасно казати, що це музей. Зроблено тільки капітальний ремонт. Відкритий для відвідування, але це далеко не музей, щоб його критикувати. Це буде навчально-історичний заклад. Не подобається — робіть щось альтернативне. «Хроніка комуністичної інквізиції» — це тимчасова пересувна експозиція, яка діє за розпорядженням президента України. Лук’яненко Л.Г. пропонує обмежити виступи: «Послухаємо опонентів, а потім задаємо питання». Першим слово надали Хмеленку М.П., а потім всі нападали на нього. Депутат Хмеленок М.П.: «Чому керує Верхуша? Це недовіра директору музею?» Смаль О.Г.: «Це бред про вказівки». Науковий працівник з Чернігівського історичного музею: «Ця виставка проїхала по всій Україні» Зацаринна Г.В. (процитувавши абзац з моєї статті про окупаційний наступ музеями): «Це добре чи погано, що ми оспівуємо борців? Хмеленок незалежність чомусь вживає в лапках». Лук’яненко Л.Г.: «Ми є українці чи якійсь інтернаціонал? У нас все національно знищувалось. Не було жодної книги без надпису БФ. Не давали жити українцям і до революції. Письменники були змушені писати російською мовою. Ми не маємо право називати Вітчизняною війною Другу світову війну. Ми не могли захищати Батьківщину. Бо ми Вітчизни не мали. Німці не оголошували війну Україні. Верховна Рада України ухвалила закон про геноцид української нації. Деякі політичні сили не знають історії і не хочуть знати. У Городні була тюрма. Українці умирали з голоду. Німецьку окупацію витіснила московська окупація. Жуков видав указ про виселення всіх українців в Сибір. Але наша ідея свободи перемогла рабство». Депутат від КПУ Шарудило М.О.: «Як бути іншим національностям?» Лук’яненко Л.Г.: «Ми є титульною нацією». Лепень В.Ф.: «Нехай Хмеленок скаже, що особисто зробив для музею, які пропозиції вніс. Ось такий парадокс: моя теща пишалася медаллю від влади, яку проклинала».
Актив музею? Сьогодні відбулося так зване розширене засідання громадського активу музею (з 34 присутніх тільки 3 комуністи, з учителів — тільки ті, хто підтримує теперішню владу). Вів засідання голова районної ради О.І. Верхуша, хоча керівником громадського активу є Смаль О.Г. Демонструють «фільм» про Городню. Потім — спеціально для Хмеленка —фрагмент з документального фільму, який начебто відображає офіційну точку зору Білорусі на Сталіна і радянську епоху. Насправді, це польський канал «БелСат». І тут не обійшлися без фальсифікації. Справка из Википедии: БелСат — спутниковый телеканал на белорусском языке. Создан на основании договора МИД Польши и TVP (Польское общественное телевидение) 23 апреля 2007 года. Польское телевидение получило в 2007 финансовом году из государственного бюджета 16 млн злотых (около 4 млн евро) на подготовку канала к эфиру и начало вещания. Сначала канал будет в эфире 16 часов в сутки — в формате 4-х четырехчасовых блоков. Во внутренней структуре Польского общественного телевидения канал называется TV Białoruś. 26 апреля 2007 Александр Лукашенко заявил, что считает «глупым, бестолковым и недружественным» проект вещания на Белоруссию независимого телеканала из Польши.
Я б поправив заголовок: не "Сутичка з комуністами", а "Напад на комуністів". Оскільки за "круглим столом" перебувало всього три комуністи із 34 присутніх. Поштовхом до цього зібрання, за словами голови районної ради О.Верхуші, стали критичні публікації в районній газеті про музей. Прикро, що до дискусії були запрошені не всі громадські організації міста. Тому дискусія більше нагадувала гру в одні ворота. Дивним було те, що, "обговорюючи концепцію музею", не було надано слово людині, на яку покладена відповідальність за створення цього музею, - самому директору Михалькевичу. Музей повинен задовольняти духовні запити всіх поколінь - школярів, молоді, ветеранів, - а не "закликати до дискусій". "Приходя в музей, посетитель должен окунуться в особую атмосферу, найти кратковременное убежище от агрессии, безобразия и шума внешнего мира" (Кеннет Хадсон). Визначальним має бути повага до побажань громади, щоб не образити почуття кожного громадянина зокрема.
Безпосередній учасник "круглого столу" М. Хмеленок
0
