Це ті реформи, що їх не спромігся чи не встиг запровадити в Укра їнській державі Гетьман Павло Скоропадський. Нетерплячі соціалісти, підкуплені більшовицькою Москвою, повалили Гетьманат, чому той і не опирався ( білогвардійський спротив до уваги не беремо як антидержавний).
Ці два дні конференції в Ніжені й Мотронівці (Ганниній Пустині) був разом з її учасниками. Як на мене, найбільшою цінністю було неформальне спілкування. Було б добре, якби воно стало форматом заходу.
А ми побажаємо про репертуар домовитися. Зокрема, про виконання творів у зв‘язку з відзначенням 375-річчя відновлення Війська Запорозького на чолі з Гетьманом Богданом Хмельницьким.
Київ так і не став столицею України. Це частина невдалої історії, вона тримає кволими руками у той час як кріпнуть долоні десь в іншому місці. Там центр нової України.
Можна й по іншому потрактувати: помер посібник імперщини, програла імперія. Ну, так уже хочеться зробити з Гоголя українського письменника! Пушкін — чужий, а цей же свій!
Церква виконувала функції теперішнього відділу РАЦС, усі події, радісні й сумні, відбувалися за її участі. А ще шкільництво й опікунство. Нині це виконує держава, бо церкву відокремила до звершення богослужбових відправ. Відтак, число прихожан зменшилося до переважно жіноцтва старшого віку.
Українське народознавство потрібно повернути до шкільних програм. Україноцентричність освіти основа патріотичного виховання. Патріотичне громадянське суспільство запорука безпекової стійкості держави.
У самого Кокотюхи прізвище — фемінітив. Кокотіти, чу́, ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий. Ном. № 12891. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 267.
Тобто усуненням лише артефактів минулого вирішення проблеми не обмежується. Натомість потрібні власні артефакти і зрозуміле населенню їх обґрунтування. У сфері ідеологічній маємо вакуум після усунення радянської ідеології, бо своєї цілісної ідеологї не сформували через заперечення такої потреби. Ворог змушує адекватно реагувати на його ІПСО не спорадично і з запізненням, а на випередження й системно. Створити свою ідеологічну зброю, бо в Заходу її нема, хоча й вони посталили перед такою проблемою.
Міський голова виніс інформацію про конфлікт у публічний простір. Звісно, він публічна людина, а в нас яка не яка, а демократія з невід’ємним її складником — відкритістю. Але, хто такі ці чернігівці, які обрали Атрошенка? Колективний Ніхто. Вибори в нас таємні, тож, хто взяв на себе відповідальність за обранця, невідомо. І до кого звертається Атрошенко за підтримкою? До цього колективного й мовчазного Ніхто. А чому не до громадянського суспільства, точніше до його інститутів, тобто громадських об‘єднань. Навіть про свою політичну силу «Рідний дім» забув. Бо його, організованого громадянства, він так само остерігається як і решта влади. Виходить, наяву розбірки всередині владоможців — «пани чубляться».
А хто такі ці чернігівці, які обрали Атрошенка? Колективний Ніхто. Вибори в нас таємні, тож хто взяв на себе відповідальність за обранця невідомо. До кого звертається Атрошенко за підтримкою? До цього колективного й мовчазного Ніхто. А треба б звертатися до громадянського суспільства, точніше до його інститутів, тобто громадських об‘єднань. Його Атрошенко так само боїться як і решта влади. Маємо розбірки всередині її — «пани чубляться».
Щодо Угорщини, то вони двічі зазнали втрати незалежності — від Росії 1848-го і від СРСР — 1956-го. Тому потрібно з‘ясувати, бо не мають же вони короткої пам‘яті?!
Це тільки вершок визволителів — ДШВ. А авіатори, артилеристи, розвідники, танкісти, штабники, допоміжні службовці— всі вони кували перемогу зі звільненням Херсона і залишатимуться не в кадрі у ЗМІ.
Давно назріла потреба військових поселень. Обезлюднення прикордоння тільки послаблює. Згадаймо з історії. Закріплення відвойованих територій починалося з улаштування укріплень.
Чикаленко і близько не був олігархом, а підтримував усе українське з тих середніх статків, які досталися в спадщину та якими вміло розпоряджався. Навпаки, влади й відповідальності боявся як вогню.
Мабуть, російською спілкувалася чернігівка. То й подумала курянка, що Чернігів десь недалеко від Москви. Власне, й не помилилася, з точки зору історії. Я, бувало, під‘юджував, коли до мене хтось телефонував російською, відповідаючи, звісно, по українському: А ви, бува, не з Москви чи Петербургу дзвоните?
0
