Ні у 1918, ні у 1941 році Україна не була в пріоритеті Німеччини, а «прокладкою» між нею і Росією. Щось подібне є і зараз, аж поки ми не складемо прагматичні партнерські стосунки і не збалансуємо її перевисання до Росії.

Це, як копнути, може, колись таке станеться, то, дивись, і бандерівці виявляться не тими, за кого себе видавали. Жупел бандерівщини так вигідний Москві, що іноді спадає на думку, що вони робили б, якби не було нарочитих його проявів сьогодні.

Додам, це типове явище. Воно є наслідком відходу від задекларованої мети побудови держави українського народу.

Усе просто. Тут крім української мови проходить російська, а в Італії крім італійської -англійська. Прибалти потіснили російську в діловому мовленні англійською. Хтось подумає, що в нас це не можливо. Аж ніяк! Згадайте, був час, коли російська еліта спілкувалася поряд з російською французькою. Висновок: Аваков не відносить себе до української еліти.

Значить, так треба. Славко молодець!

Є ще й якісна сторона. Російськомовна версія бува інформативнішою і навпаки. Наприклад, щодо Берії. Тому доводиться вдаватися до різномовних версій статті.

Виявляється, після смерті Сталіна влада опинилася у руках Берії, який різко розвернув СРСР у бік Заходу, а також відновлення прав національних республік. За це його швидко усунули і без суду розстріляли, разом з Мешиком та іншими керівниками структур безпеки.
Десталінізацію спустили на гальмах, з‘явився неосталінізм у часи брєжнєвщини.
Однозначно оцінити роль Миколи Шрага складно, бо не все відомо.