Усміхнувшись до дитини, не підозрюючи, що ці її слова опісля трактуватимуть як "фашизацію", "дискримінацію", "провокацію" і "катування малюків", мовознавець стає на середину класу і продовжує заняття: "От про Мішу ми, дітки, зараз поговоримо. Міша, дітки, – це хто? А насправді Міша – це Михайлик. А якби Міша жив в Англії, то він би був Майклом, правда? А якби Міша жив у Франції, то він би був Мішель. А якщо він в Україні, то він, напевне, мав би бути Михайликом. Як вам більше подобається – Михайлик чи Міша?"
Діти хором: "Міша". "Катастрофа! Катастрофа!" - Ірина Фаріон жартівливо сплескує руками і далі знайомиться з дітьми.
"А Ти як називаєшся?" – "Віка" – "Себто Вікторія. А Ти як називаєшся?" – "Оленка" – "Яка ж Ти красуня!". Мовознавець жартівливо звертається до малюків: "Ніколи не будь Альоною, Оленко. Бо якщо ти станеш Альоною, то тоді треба буде пакувати валізи і виїжджати до Московії".
"Як Ти називаєшся, сонечко?" – "Вітя". – "Ну, може вже бути", – жартує мовознавець. "А Ти як називаєшся?" – "Катруся" – "Катруся? Яка красуня! Поаплодуємо – Катруся!". Хтось із малюків вклинюється у розмову. – "А мого тата звати Віктор Юрійович". "Надзвичайно гарно", – каже Ірина Фаріон.
"А як Ти називаєшся, дитино?" – "Юрчик" – "Гарний хлопчик. А Ти?" – "Софія" – "Чудово. А як Ти називаєшся?" – "Данилко" – "Неймовірна краса! А як називаєшся Ти, хлопчику?" – "Марко". Мовознавець сплескує руками: "Боже, яка краса неймовірна! Марко, дай я тобі ручку потисну. Як тебе гарно назвали!"
Котрась із дівчаток називає закордонне ім’я. Вихователька пояснює, що це наша гостя з Америки. "От бачите дітки, як це важливо, – каже Ірина Фаріон. – Дівчинка назвала своє ім’я, і ми відразу зрозуміли, що вона не українка. Як це важливо – приїздити в Україну і зберігати свою автентичність. А вона тут буде завжди з нами?", – запитує у виховательки. "Ну. Принаймні зараз так". Ірина Фаріон жваво цікавиться дівчинкою з Америки. З’ясовується, дівчатко вже знає декотрі українські слова. "У нас дехто 50 років живе в Україні і української мови так і не знає", – каже Ірина Фаріон.
"Ти як називаєшся?" – "Ромчик". – "Яке ж Ти чарівнятко! А Ти як називаєшся?" – "Ліза" – "Отже, Єлизаветка". Відступивши на крок від дітей і звертаючись до журналістів, які її обступили (а не до дітей!) Ірина Фаріон розповідає про російськомовний журнал, на палітурці якого красується напис "Лиза".
Але продовжимо дослівно цитувати ті слова Ірини Фаріон, які викликали такі напади "праведного гніву" у зведеного хору скороспечених "борців проти національної дискримінації", "захисників дітей" та інших войовничих "толерастів".
"…Коли моя дитина читала це "Лиза", питала: "Мамо, що це таке – "лИза"?..", – ілюструє життєвим прикладом безглуздя, що панує у нашому інформаційному просторі, пані Ірина, звертаючись до присутніх дорослих. "…Це якщо маєш інфінітив "лизати" і від нього зробити усічення, то це і буде "лИза". На жаль…" – продовжує мовознавець. А й справді, як інакше може читати це слово україномовна людина? А надто як це мають розуміти мільйони юних українців, що сіли за парти вже в незалежній державі і, відповідно, не зубрили примусово "вєлікій і магучій" з його правописом? І хіба це не є один із безлічі кричущих прикладів порушення права корінного народу на інформацію рідною мовою у власній державі?
Відносно Донецьку, то якраз Назару та Недолі як мешканцям Донецького регіону, якраз хвилює ситуація довкола І. Фаріон. І навіть користувач під ніком "Настя", що розписується за всю Чернігівську область мешканець Донецького регіону. Тільки в автентичності Стурбованого та пана Чернякова не сумніваюєшся, бо вони свої. рідні. І тепер виникає питання, і чогго ото людям з Донецького регіону лазити по чернігівським сайтам, та наїзджати на Фаріон?
Все починається з дитинства. Моя дитини має вирости справжнім козаком (чи козачкою) і якщо я вдома у чомусь буду неправильно виховувати то мої побратими допоможуть мені виправити ситуацію.
Тут ми маємо справу з вихованням майбутнього покоління в українських традиціях. Починається прес. Пробують вкусити найрозумнішу і ту проти кого важко вести дискусію. Вони елементарно бояться Фаріон. У них не має аргументів в публічній дискусії з нею. Тому вирішили пресанути і закрити доступ в мас медіа. І ще судячи з того який сморід почався, Фаріон зробила правильний крок. Потрібно все починати з дит садків.
Біля Лєніна стояв наряд міліції,+ акція була офіційною, і якби на тій акції щось трапилося відповідав би той, чий підпис стояв під заявкою до міськради. Вночі...Увечорі. Добрі люди вдень працюють.
Відповідаю, у ТВО №211 (центр м. Ніжин) очолюваній членом ВО "Свіобода" під час перщих виборів. все виплачено вчасно. Претензій жодних, тепер там вже зформована інша комісія на другий тур. Відносно Сашка Товканюка і ТВО №209 то там гроші отримані, вони розподіляються рівномірно і чесно. До речі подібна ситуація наразі, і у ТВО №213.
СКУ підписав "Меморандум співпраці" з Міністенрством закордонних справ України з Міністерством культури та туризму та з Міністерством спорту, молоді та сімї про активну та систематичну співпрацю між Україною та діаспорою. Діаспора активно допомагала та допомагає там де може до українізації в Україні, як і в діаспорі тому ми радо з Вами можемо думати про співпрацю до якої Вас закликаємо.
Відповідає пан Стефан Романів. Вартості і цінності українського націоналізму завжди були і будуть на часі, стреміти до побудови сильної держави це повинно бути метою кожного політичного руху та кожного українця. 80 років тому ОУН відіграла свою роль, в часи війни відіграла свою роль та у 2009 році та майбутньому також відіграє свою роль, як іскра яка розпалює громадський рух та національну думку.
Відповідає пан Стефан Романів. Світовий Конгрес Українців підтримує чесні вибори. СКУ матиме своїх спостерігачів. Якщо вони мають виконати свою роль, тоді СКУ мусить ставитися нейтрально до кожного з кандидатів.
Відповідає пан Стефан Романів. ОУН рішуче засудила підпал галереї коли було використано абревіатуру нашої організації. Ми хочемо відповідати за свої рішення і за свої дії. Ті хто це зробив могли би підписатися своїми прізвищами. Відважна боротьба УПА це до наслідування бо це боротьба за самостійність держави, ОУН завжди діяла і діє адекватно до ситуації, чого і Вам бажаєм. Відносно християнських цінностей ОУН держить їх високо і перед Богом кожний з нас буде відповідати.
Відповідає пан Стефан Романів. Якщо йде мова про ОУН та ОУН(б) сьогодні є повна співпраця у важливих питаннях. Ми погодилися на те, що навколо великої Ідеї будемо співпрацювати інші які стараються вести свою діяльність під назвою ОУН є самозванці. Базуймо свої питання та бачення на фактах, а не на чутках, бо чварів між ОУН котру очолює Микола Плавюк і нашою організацією немає.
Питання, що надійшло на e-mail: [email protected] -У Києві створено дві «Літературні газети», у Чернігові окрім «класичної» газети «Деснянська правда» з’явилася, ще й «Деснянська правда вільна»? Як розуміти цей процес? - Це позитивно, я вважаю, що для висвітлення літературного процесу недостатньо не те, що п’яти, а й десяти газет! Це ж гарно, конкуренція мі ж ними, тільки поліпшить якість видань!
Ця людина щось чула, а що не зрозуміла. Конурс продовжується, меценати із діаспори готові надавати кошти. Проблема у тому, що в минулому році МОН України хотіла "підгребти" цей конкурс під себе, з чітко визначеними переможцями. Ми від цього відмовилися.
На жаль, я не читав цієї статті. У мене до Коцюбинського особливе ставлення, я вже стільки років виношую автобіографічний ромен про нього. Він настільки своєрідний, незвичний і навіть передчасний для України письменник. У книзі будуть викладені всі деталі життя письменника та його родини
-Є література, а є Ірена Карпа. Я не кажу про те, що після читання її творів хочеться промити горло і вимити руки. На жаль, нині книгу видати може кожен аби тільки були гроші. У кожного з цих, літераторів, є підтримка. Ми всі сьогодні страждаємо від інформаційного насильства, PR. Представники сучукрліту великою мірою пишуть не літературу, вони пишуть тексти. Хоча наприклад Сергій Жадан, пише геніально. Він на одній співзвучності може написати роман, але навіть і він іноді страждає від невиправданого використання матюків.
Члени Ліги українських меценатів окрім конкурсу та видання книг, мають і багато своїх проектів. Але загалом тільки проведення конкурсу, бюджет котрого складдає понад 500,00 гривень займає багато часу. Чернігівщина на жаль не представлена. Багатство як і бідність це велике випробування, бідність це страшне деформування психіки людини, її душі. Те ж саме робить багатство, всі тебе бачать, всі повторюють твої вчинки які б ти дурниці не зробив. Це теж спотворює тебе. У США діє «Школа меценатів», у якій навчаються представники багатих родів. Їм розповідають хто такий Ван Гог, розповідають про митців. Їм кажуть беріть, виховуйте генія, допомагайте йому, і це сприятиме вашому іміджу. У нас же запросять Кіркорова, сядуть у перший ряд і все. На цьому меценатство закінчується.
Пане, Михайло, як ви ставитесь до написання книги/прози автобіографічного характеру? Адже на світ виходять реальні факти... Й по суті це самореалізація за рахунок інших. Дякую.- Питання некоректне. У цих книгах, я майже все вигадую. Згадаймо хоча б ту книгу про Тодося Осьмачку, як він брів із східної України на навчання до Львова. Мені відомо тільки дати та окремі факти, решту я вигадую. У книзі про Петра Яцика «Українець який відмовився бути бідним», є епізод. У якій він приїздить у 75 році до матері, вона вважала, що він вже мертвий, о ось він! Тож Петро мене й питає – звідки ти знаєш про цей епізод, я ж тобі про нього не розповідав? Так, я все домислив, але зумів передати ті емоції, ті почуття, що вирували під час тої зустрічі.
1. За інформацією з обласної прокуратури у Прилуцькій міліції відбуваються «дивні» речі. Так у минулому році на території Прилуччини зникла людина, житель м. Київ. Заява про це виявилася втраченою, і до останнього часу ніхто цією справою не займався. Чутки твердять, що міліціонери просто «замилили» цю справу. Але нещодавно родичі особи, що зникла звернулися з повторною заявою до обл. прокуратури. Це зацікавило їх, і вони у свою чергу «напрягли» прилуцьку міліцію, щоб вони поновили цю справу.
Прошу Вас прокоментувати цю історію, і розказати як же воно було насправді.
2. Цікавить ситуація на Чернігівщині з етнічною злочинністю. Яка ситуація у нашій області із цією проблемою?
Как сказал однажды Дэниел Марселлин с гаитянского "Радио Метрополь": "Мы знаем, когда подбираемся к истине. Это когда смертельных угроз примерно поровну с той и с другой стороны".
0
випишите газету, пригостимо