Після навчання в КПІ я 33 роки клепав на Уралі ядерний щит Росії. Починав майстром, а закінчив директором заводу. 
1993 року із патріотичних мотивів повернувся в Україну, маючи рекомендацію директора ядерно-хімічного департаменту Мінатома Росії на роботу в Україні. Але  влаштуватися на роботу ні в Енергоатом, ні на ЧАЕС не зміг. Щоб влаштуватися на ЧАЕС треба було дати окулістці при проходженні медкомісії хабара в 100 баксів. Відмовився принципово.

Звдяки Б. Патону Росія випустила за роки війни 100 000 танків Т-34, сконструйованому, до речі, в Харкові на ХТЗ. Вклад Патона в розвиток промисловості і особливо оборонної та космічної галузей СРСР недооцінений.  
Завдяки В. Вернадському Росія створила ядерний щит СРСР. Його вклад в створення ВУАН чисто формальний, знаковий і нічим особливим не закінчився.

Невже процес "інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого російщення" не можна зупинити? 
Невже впливу "матоязичного" населення нічого протиставити не можна?
В 1970-80-ті роки Україна була більш українською і не така матоязична, як сьогодні. То чи не пора вже шукати справжні причини цих явищ, щоби хоч якось на них впливати? Адже тих причин, на які посилається автор, та і радянської влади вже давно немає. А нові молоді люди стають все менш українськими і все більше матоязичними.

А чи не корисно було б організувати депутатський запит на підтримку Л. Івашко?

Онищенко заявив про наявність в порошенківських солодощах бензопірену - канцерогенної речовини.

До того, що за перше півріччя цього року український експорт в Росію зменшився на 18 відсотків, відповідно зменшилися доходи бюджету та  виплати зарплат, збільшилося безробіття.
Було б півбіди, якби скорочення торкнулось лише  порошенківських цукерок, чи нашої національної гордості - сала та горілки.
Скорочення біль суттєве і дошкульне.

То везіть у Європу, там же ринок більший!.

Ви  перерахували не всіх з тих, хто захворів після того, як їх спіймали за нечисту руку.

Ви, пане Миколо, поступово прозріваєте. і це радує.

Ідеаліст Ви, пане Миколо! 
Ви німцям і Корюківку пробачите? І офіційну директиву пробачите: "При відступі з.України не залишати жодної людини, худобини та мірки зерна. Ворогові має дістатися цілком спалена земля." ? І вони, німці, в міру можливостей своїх виконували цю директиву.І я це бачив власними очима.
З німцями я познайомився маленьким хлопчиком в серпні 41-го року. 
Зайшли до двору два фріци, потребували у матері "яйка, млєко!". Мама винесла, вони взяли, а потім чергою з автомата вбили дві курки, забрали їх і пішли. Мама побіліла, але встояла на ногах.
Влітку 43-го німці прилюдно повісили трьох наших комсомольців-підпільників, в т.ч. нашу родичку Марію Душку, чиє ім'я присвоїли після війни нашій школі. Влітку того ж 43-го німці поставили в наш двір пересувну радіостанцію, наші штурмовики напали, дали залп РС-ів, знищили радіостанцію і нашу хату. Отаке моє знайомство з німцями. Ви думаєте, що я їм коли-небудь це забуду і пробачу?