Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Василь, Спудей  
Форум "Сіверщини" » Сіверщина для Вас » КМЦ "ІНТЕРМЕЦЦО" » КМЦ "ІНТЕРМЕЦЦО"
КМЦ "ІНТЕРМЕЦЦО"
siverДата: Четвер, 29-Жов-09, 16:00 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратор
Повідомлень: 30
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Культурно-мистецький центр "Інтермеццо"

Адреса:
14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 9

Контактні телефони:
(0462)673-629 музика, сувеніри, канцтовари
(0462)973-628 книжкова секція

Графік роботи:
З 10.00 до 19.00
Без вихідних

Виконавчий директор
Жогалко Олександр Миколайович

Кава, затишок, зручності.
Можливість неформального спілкування.
WI-FI.

Додатки: 4840664.jpeg(54.6 Kb)


Повідомлення відредагував siver - Четвер, 29-Жов-09, 16:01
 
СпудейДата: П'ятниця, 30-Жов-09, 18:57 | Повідомлення # 2
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Very, very beautiful!
Виявив приємне здивування, побачивши на книжкових полицях КМЦ «Інтермеццо» книгу англійською мовою свого співвітчизника Джеймса Мейса, американець Джон Вейн. Його візит не був випадковим. Незадовго перед цим молоді волонтери із «Корпусу миру» брали участь у «квесті» – пригодницько-розумовій грі, одне із завдань якої було приховано в «Інтермеццо». Інформація про цікавинки у нашому місці поширюється сама-собою.
Містер Вейн вже більше року проживає у Чернігові, є волонтером «Корпусу миру», навчає юних чернігівців англійської мови, керує гуртком любителів мови при обласній бібліотеці імені Володимира Короленка.
-Very, very beautiful! – неодноразово повторював вражений гість.
Додатки: 2768736.jpeg(38.8 Kb)


Спудей
 
СпудейДата: Середа, 04-Лис-09, 16:21 | Повідомлення # 3
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
З Франції, з любов’ю
Як до побратимів, завітав у КМЦ «інтермеццо» представник французької неурядової громадської асоціації «Люби Lorr'Ukraine» Лоран Боделен.
Мета діяльності асоціації – благодійна допомога, підтримка талановитих українських дітей, сприяння у вивченні французької мови. Зокрема, було надано допомогу для дітей, які перебувають на лікуванні у Чорнобильському реабілітаційному центрі, щорічно оздоровлюють їх у себе у Франції.
Приємно констатувати, що не тільки літні люди займаються доброчинною діяльністю, але й молодь. Чим не приклад для нас?
Лоран приємно здивувався представленій у книгарні КМЦ «Інтермеццо» серії сучасної французької прози, перекладеною українською за сприяння de Centre national du livre de France.
«O, la, la!! – тільки й міг вимовити вражений гість.
Прес-служба КМЦ «Інтермеццо»
Додатки: 7671817.jpeg(46.8 Kb)


Спудей
 
СпудейДата: Вівторок, 10-Лис-09, 18:43 | Повідомлення # 4
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Чернігівська книга на Медвині
Жодного чернігівського видавництва не було представлено на ХІІ Київському міжнародному ярмарку «Медвин» 2009, що проходив 5-8 листопада у комплексі спортивний у м. Києві. Звичайно епідемія грипу переформатувала роботу ярмарки, не в кращий бік. Організатори скасували заплановану раніше широку культурну програму. Виставкові заходи були обмежені торгівлею книгами. Хоча все ж таки відбувалися й презентації нових книг, автограф-сесії письменників, перформенси, діяла «Літературна кав’ярня», кінозал. Порадувала газета «День», яка організувала фотовиставку. Щось подібне зорганізував і журнал «не для середнього інтелекту» - «Стіна».
На відкритті Едвін Задорожний, генеральний директор виставкової компанії «Медвін», зазначив, що книжковий ярмарок відбувався і в скрутніші часи, тому не хотілося б, щоб це «свято книги» відмінили цього разу. А те, що культурно–розважальні програми довелося викреслити, можна сприйняти як своєрідний експеримент. Коли, як не сьогодні, на ярмарку книга займатиме своє почесне перше місце, без ніяких піарних «примочок».
Першого дня представники видавництв майже всі прийшли у марлевих «намордниках», проте до кінця робочого дня розслабилися й познімали їх. Проте епідемія все ж дала своє. Представників видавництв і на-перший, і на-другий погляд було більше ніж відвідувачів. Та й замість запланованого числа видавництв 220, прибуло на ярмарок добре хоч 150. Грип завдав серйозних ударів письменницькій братії, так перед публікою з’явився тільки один з братів Капранових -Віталій Капранов (його брат Дмитро, за словами Віталія, в цей час лежав хворий удома).
Не чисельні відвідувачі радо знайомилися з книгами, купували їх за цінами видавництв. У свою чергу видавництва більше уваги приділяли уваги книголюбам, з щасливою посмішкою на обличчі, вони підписували договори про співпрацю з книгарнями, зокрема з нами –представниками культурно-мистецького центру «Інтермеццо».
Дуже солідно були представлені видавництва «Основи», «Критика», «Дух і літера», «Ярославів вал», «НОРА-друк», «Кріон», «Старий лев», «Клуб сімейного досуга» та багато інших.
Проте повернемося до «чернігівських» вимірів. Хоча й не було представлено книг чернігівських видавництв, але автори нашого краю присутні на ярмарку були. Деякі, як наприклад уродженець Ніжинщини Андрій Кокотюха навіть вживу. Видавництво «Києво-могилянської академії» представило книгу Сергія Павленка «Загибель Батурина». Користувалася популярністю серед гостей ярмарки й Сергія Лепявко із «Короткою історією Чернігова». Серед книг видавництва «Смолоскип» порадував двотомник геніального перекладача, уродженця Феськівки Менського району Григорія Кочура «Література та переклад».
Ну і звичайно про Чернігівщину згадувалося в історичному контексті, різноманітних дослідженнях про історію нашої держави. Представники видавництва «Стилос», які випускають захоплюючу серію «Історія козацьких полків» пообіцяли весною порадувати світ «Історією Чернігівського козацького полку», над нею зараз працює колектив чернігівського історичного музею ім.. В. Тарновського.


Спудей
 
СпудейДата: Вівторок, 10-Лис-09, 18:52 | Повідомлення # 5
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Птах на могилі

Думати про смерть – нормально. Жахатися не варто – хоча б через те, що смерть обов’язково стається з усіма. А оскільки, за визначенням святого Тертулліана, людська душа за природою є християнкою, то й як би себе людина не позиціонувала, а в питаннях смерті діє по-християнськи. Тобто для початку продумує заповіт.

А для поета заповіт взагалі є звичним елементом віршообразів. Проте чернігівський поет Олександр Олійник не пише віршів для епатажу, для слави – його ледве вмовили-змусили видати четверту книгу. Назвав він її „Усе переходить у спомини”. І тут же заповів:

„Хай, нащадки любі, вам сміється доля,
Хай вас огортає Божа благодать.
Тільки не забудьте вволить мою волю –
На моїй могилі птаха поховать”.

Автор переконаний, що лежати їм недовго: «Відпочинем трохи і зберем для лету з потойбіччя сил». Та, перебираючи своє життя, Олександр Олійник, наближаючись до 70-літнього рубежу, перераховує прикрощі, завдані світові, – ви думаєте, він кається перед якимись людьми? Далебі, цього зобачити неможливо – автор гріхами свого життя вважає лише не врятоване горобеня, не насипане сім’я синичці, зачахлий сад, недомурівка-хату та невтішених батьків. Зате переконаний, що останній крок нікому не завдасть і крихти болю.

Взагалі О.Олійник відверто зізнається, що не любить ...людей, хоча багатьма своїми творами і закликає їх до любові: «Пробачте, люди, що не вас люблю...” І зізнається в любові до птахів (до них особливо, адже одному лише папужці три вірші присвячені), до древа і трави, до рік і гір. Але людям якось місця там не випадає – автор переконаний, що після смерті ще повернеться у життя, але жахається: ”Не дай же, Боже, знов людиною, знов катом сущого всього...”.

Цілком вписаний у загальну канву збірки вірш про ...цвинтар, який мало того, що сам по собі цвинтар, так ще й сам ...помирає. Лишився один хрест, „з підніжжям, де вжухає падь руда”. На тому єдиному хресті, можна подумати, тримається вся земля: «Бо вимруть люди – селища не буде, а цвинтар згине – пам’яті нема”. Можна б порозмірковувати на тему – хто ж, як не люди, ту пам’ять тримають , але Олександр Олійник не про це. Він складає якийсь виключно свій баланс життєвої рівноваги, в якому людина – важлива істота, але далеко не головна.

Ні, в поета Олійника – багато людей у поезіях. І дівчинка така юна, що навіть не спізнилась на побачення. І загадкові емігрантка та О.К., яким присвячені ліричні поезії. І друзі Микола Малий та Володимир Паригін. Та все ж:

„Як відпалає осені розмай
І грудню іній припорошить вуса,
Ворон я проворонити боюся...”

Моїм улюбленим в Олійника віршем є оцей:

„Квасолю чистить мати коло печі,
А батько воду в чайник налива.
Рудий, неначе лис, жовтневий вечір,
Ковтає їхні стомлені слова”.
Автор, звісно, бажає, щоб „ніколи не кінчалася квасоля”, не зайшов місяць і не забулькав чай. Авжеж, цього не буває. Проте сільська родинна картинка гоїть серце.

Але – знову Олійник за своє:

„Безсмертям п’янким причаститься
Супроти зневіри і зла
Поможе колись мені птиця
Розкованим змахом крила”.

... Що ж, Олександр Олійник, як мінімум, здивував. Плюс змусив повертатися до своїх поезій – а це вже дивина в галопі проблем. Так, його поезії – це не філологічні вправи і не дурне вищирювання зубів галайсвіта. Смуток його поезій – як добре настояне вино. Що не туманить голову, а пробиває у ній думку.

А птах – що ж, кому треба і коли треба, буде і птах. Бо слово сказано.

Василь ЧЕПУРНИЙ


Спудей
 
ВасильДата: П'ятниця, 25-Груд-09, 23:26 | Повідомлення # 6
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Нове українське фентезі – на полицях «Інтермеццо»

Дяченки – forever!
Щоразу новий твір популярних українських фантастів Марини та Сергія Дяченків викликає то подив, то сум’яття, то захоплення, але малоймовірно, щоб залишив байдужим тих, кого вабить жанр фентезі.

У новій збірці Дяченків «Крило» зібрані кілька творів – «Підземний вітер», «Господар колодязів», «Вітрильний птах» та «Крило».
У кожного – своя тема. Але кожен із цих творів викликає дивні відчуття й думки.

Якщо ви їздили в метро, то знаєте, що там постійно дме протяг. Та ще й який! І що це за протяг? Прочитайте «Підземний вітер» -- і ви спуститесь в метро зовсім з іншими думками – це я вам гарантую!

А «Господар колодязів» навряд чи відпустить читача вже з першої сторінки. Хоча все починається доволі прозаїчно: живуть собі на хуторі 15-річний Юстин та його дід. Аж… «першого дня літа Юстин знайшов п’ять мертвих воронів. Усі трупи були однакові…» А далі невидимою спіраллю закручується вихор подій і світів – одвічна боротьба Добра і Зла, Кохання і Зрада, жорстокий вибір між Совістю і … Та що там – Дяченки не дадуть читачу нудьгувати!

$IMAGE2-leftНесподіваний Кононович

Чому – несподіваний? Тому що донедавна Леонід Кононович був знайомий своїм прихильникам як автор цілої серії детективних творів, головним персонажем яких є колишній афганець Оскар. Але ця серія аж ніяк не належить до жанру фентезі.
І раптом – новий твір «Пекельний звіздар». Головний персонаж твору – козацький син 9-річний Івась, який примхами Долі вкинутий у одвічне протистояння сил Добра і Зла. На читача чекає низка захоплюючих пригод, козацька одвага, і, зрештою, відповідь: чи зможе хлопчина здолати сили Чорнобога?

«Останній шаман»Таку назву має роман Наталі Тисовської. Це – українське фентезі.

Мало не з перших сторінок твору читач потрапляє у круговерть карколомних подій. Один з героїв твору молодий журналіст Юрась Булочка так мріяв про якесь захоплююче розслідування… І воно не забарилося – на читача чекають зустрічі з колоритними персонажами сьогодення і злодіями, і вченими-емігрантами, і міліціянтами, а також істотами з, так би мовити, паралельного світу (яке ж фентезі без них?). Що вже не занудьгуєте над сторінками «Останнього шамана - так це точно! Читайте!

Додатки: 9037097.jpg(20.0 Kb) · 4033380.jpg(75.4 Kb)
 
Alex2004_chernigivДата: Вівторок, 29-Груд-09, 00:29 | Повідомлення # 7
Група: Читач
Повідомлень: 3
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
booze booze booze booze crazy crazy crazy crazy crazy deal haha haha haha hands hands hands hello ok
 
СпудейДата: Субота, 30-Січ-10, 22:23 | Повідомлення # 8
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Свідчення героїчної доби в «Інтермеццо»

Ще раз, ще раз. Піддать набій!
Хай це останній стріл...
Та кинуть зброю ворогам
ніхто не має сил.
І ще набій, і знов шрапнель,
і знов луна до сіл».

Виплеснув свої емоції про ті події вояк армії УНР поет Леонід Мосендз.
Експозиція книг, присвячених добі національно-визвольних змагань початку ХХ ст., розгорнута у культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» до Дня пам’яті Героїв Крут.
Бій відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, що розташована неподалік важливого залізничного вузла Ніжин. Донедавна події тієї доби були Terra incognita для масового читача. В останні роки з’являється чим більш нових видань з цієї тематики – мемуаристика, архівні документи, спогади безпосередніх учасників, художньо-документальні твори, альбоми.
Чільне місце посідає збірка «Крути» видавництва «Смолоскип», до якої увійшли найрізноманітніші матеріали. Це й історичні документи та статті, в яких розкривається перебіг подій та причини трагедії, і художні твори, але насамперед – публіцистика різних часів. Найцінніша частина книги – спогади нечисленних учасників бою, яким вдалося вижити. Багато матеріалів, узятих із діаспорних видань і публікуються в Україні вперше. Книга містить унікальний анотований іменний покажчик авторів збірника та історичних осіб, причетних до бою під Крутами, а також вперше опубліковано бібліографію матеріалів, які стосуються бою.

Про трагічні події, які відбувались у січні 1918 року під станицею Крути на Чернігівщині, йде мова у книзі «Бій відлунав...», виданої у Чернігові. Мета видання: повернутись до історичної правди, по-новому описати її, пам'ятати загиблих героїв, яких вела у бій любов до України.

Привертає увагу фундаментальна праця дослідника Ярослава Тимченка «Офіцерський корпус Армії УНР». Книга є першим системним дослідженням біографій українських командирів часів Визвольної війни 1917–1921 рр. Біографічний довідник містить відомості більш як про тисячу генералів та старшин Армії Української Народної Республіки, а також командирів армійських з’єднань Армії Української Держави гетьмана П. Скоропадського. Наприкінці книги подається загальний список генералів та старшин Генерального штабу Армії Української Держави з докладними біографічними відомостями. Видання містить багатий ілюстративний матеріал, зібраний в архівах України, Польщі, Росії та у приватних колекціях.
Мемуаристику представляє книга Михайла Омеляновича-Павленка «Спогади командарма (1917– 1920 рр.)». Спогади генерала М. Омеляновича-Павленка – одного з найвидатніших воєначальників Армії УНР – знайомлять читача не лише з перебігом воєнних і політичних подій Визвольної війни 1917–1921 рр., а й створюють яскраву й емоційну картину тих далеких днів. Книга включає п’ять частин, з яких «Останній відворот» публікується вперше за нещодавно віднайденими архівними матеріалами. Видання розраховане на вчених-істориків, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією України.
Капустянський Микола, Маланюк Євген уривки зі спогадів під спільною назвою: «Україна 1919», видавництво «Темпора». Книга знайомить читача з маловідомими матеріалами української військової історії 1917–1921 рр. Зокрема, праця Миколи Капустянського «Похід українських армій на Київ–Одесу в 1919 році» представляє офіційну точку зору уряду Української народної республіки, подає детальний опис бойових дій Армії УНР навесні–влітку 1919 р. Нариси та поезії Євгена Маланюка цікаві яскравими особистісними характеристиками українських воєначальників В. Тютюнника, Є. Мєшковського та В. Сінклера. Видання містить значний документальний додаток, куди увійшли архівні матеріали, карти й таблиці, що характеризують загальний стан та кількість як Дієвої армії УНР, так і її супротивника – Червоної армії — у 1919 р.
Донцов Дмитро «Рік 1918. Київ», видавництво «Темпора». Київський щоденник Дмитра Донцова (записи з 29 травня 1918 р. по 9 лютого 1919 р.) — живе і безпосереднє свідчення учасника подій одного з найцікавіших періодів української історії — Української Держави Гетьмана П. Скоропадського. Д. Донцов, який тоді очолював Українську Телеграфну Агенцію і спілкувався з багатьма політичними, громадським та культурними діячами України того часу, в своїх коротких нотатках, писаних не для широкого загалу, подає надзвичайно глибоку і змістовну характеристику життя Києва в 1918 році.
Юрко Тютюнник «Записки генерал-хорунжого», видавництво «Книга роду». Пропонована до уваги читачів книжко споминів належить пере лицаря Української революції першої половини ХХ сторіччя, генерал-хорунжого армії УНР Юрка Тютюнника (1891-1930) – людини трагічної долі.

«Золоті ворота. Історія січових стрільців 1917-1919», видавництво «НТШ». Це документальна розповідь провідних військових діячів періоду Української Революції 1917-1920 рр. Василя Кучабського, Марка Безручка та Євгена Коновальця про історію та воєнний чин у боротьбі за Українську Державність однієї з найбільш дієздатних військових формацій – Легіону Січових Стрільців.
На виставкому стенді вирізняється і книга Ю. Терещенка та Т. Осташка «Український патріот з династії Габсбургів», видавництво «Темпора» що оповідає про життя і діяльність Вільгельма Габсбурга-Лотрінгена, представника однієї з найславетніших монархічних династій Європи. В. Габсбург, якого українські військові назвали Василем Вишиваним, тісно пов’язав свою долю з українським визвольним рухом.

Дослідження полтавського історика Василя Ревегука «За волю України», видавництво «» розкриває маловідомі сторінки повстансько-партизанської боротьби на Полтавщині у 1918-1923 роках. Читачу відкривається картина масової боротьби селян з окупантами. Чернігівського читача, видання зацікавить тим, що в ньому висвітлюються події і на Прилуччині.

Юрій Липа «Нотатник» Том І. Збірка новел на тему національно-визвольних змагань 1917-21 років.

Монолатій І. Українські легіонери: Формування та бойовий шлях Українських Січових Стрільців, 1914-1918 рр, видавництво «Темпора». Книга присвячена першому українському національному військовому формуванню новітньої доби - Українським Січовим Стрільцям. "Український Легіон" австро-угорської армії не лише брав активну участь у боях, але й став потужним осередком українського національного руху. Вперше у сучасній науковій літературі історія усусів подається на тлі багатого ілюстративного матеріалу, з описом одностроїв, спорядження та озброєння. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України та Першої світової війни.
Роман Василя Шкляра «Чорний ворон», видавництво «Ярославів Вал», який, до речі, посідає перше місце у рейтингу продажів книжкового відділу КМЦ «Інтермеццо». Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них — «залишенці» — продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона.
Привертає увагу книга Олександра Кучерука «Київ Адреси. Події. Люди 1917-1919», видавництво «Темпора». Цей своєрідний путівник по Києву доби Української революції 1917–1919 рр. «прив’язує» історичні події того часу до конкретних адрес на карті міста. Завдяки багатому ілюстративному матеріалу, що складається як з фотографій і поштівок першої чверті ХХ ст., так і з фото сучасного Києва, перед читачем постає неповторний образ столиці у нерозривному зв’язку історії й сьогодення. Книга доповнена списками персонального складу Української Центральної Ради та українських урядів, що діяли тоді в Києві.
З цима виданнями можна ознайомитися і придбати у книжковому відділі КМЦ «Інтермеццо», телефон контактний 973-628.

Прес-служба КМЦ «Інтермеццо»

Додатки: 4343792.jpeg(18.9 Kb) · 6770312.jpg(38.4 Kb) · 0745613.jpeg(20.1 Kb)


Спудей
 
Форум "Сіверщини" » Сіверщина для Вас » КМЦ "ІНТЕРМЕЦЦО" » КМЦ "ІНТЕРМЕЦЦО"
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: