Містечка – то й сільський побут, зв'язок з землею, землеробство й в свою чергу наявність промисловості, з певною інфраструктурою, високоінтелектуальним прошарком населення, доступом до інформації тощо (стосовно двох останніх моментів то в зв’язку з планомірним знищенням села за совєтів, то важко віднайти щось подібне в селі, хіба що в надмалій кількості).

Звичайно, для жителів містечок визначальним та славним у їхньому житті є саме промислові об’єкти, що дають зараз хоч якийсь промінь світла та життя на відміну від села, де все не так вже й райдужно.

До таких утворень відноситься і наша Варва. Варва є невеликим містечком одним з 30 в області й 897 в Україні, серед такої кількості звичайно можна загубитись. Я запитаю у вас, панове варвинчани, а чим визначна ваша Варва, чим славна?

Варва то дуже старе селище, з 1079 року. Промисловість Варвинщини, що є в основному нафтогазовою, є опорою не тільки для району, а для області. Нафтовики району добувають тисячі тон нафти та переробляють мільйони метрів кубічних газу. Найбільший завод ВАТ «Укрнафта» Гнідинцівський ГПЗ є опорою благополуччя району. Це є сучасне підприємство з висококваліфікованим персоналом, який добре забезпечений матеріально. Це ж саме стосується й інших підприємств ВАТ «Укрнафта».

У Варві є дві школи, точніше школа й гімназія учні яких, особливо останньої, показують вдалі результати навіть на всеукраїнських олімпіадах. Кілька років тому Варва виграла конкурс на звання найчистішого райцентру. На теренах Варвинщини успішно працює велике сільськогосподарське підприємство «Дружба-Нова», що господарює вже майже на половині всіх земель району.

Про давність Варви поговоримо пізніше. Наразі хотілося б зачепити тему сільську. Насправді із сільського, властивого суто Варві, я взагалі не можу виділити нічого, при цьому, я не відношу себе до байдужого спостерігача. Іноді бува щось почуєш, що от раніше було таке, робили так і тому подібне. Варва наразі не має свого сільського обличчя взагалі, те, що було навіть років 50 тому того й близько немає. Немає ні власної говірки (дебільний варвинський різновид суржику я не беру до уваги), немає ні своєрідного сільського побуту, ніякої інформації стосовно кулінарії, домашнього господарства й таке інше. Й відверто кажучи переважна частина варвинчан гидують всім сільським й посміюються зі своїх сусідів з навколишніх сіл. Стосовно певного сільського колориту саме Варви я б хотів відмітити, як нафтовики Варви, коли їм трохи «перекрили повітря» кинулися до господарювання, так би мовити, на присадибних ділянках, яких у них не було, але вони успішно їх захопили, звичайно незаконно, й «чудово» перетворили урочище Сухий яр на щось жахливе й потворне. Теж стосується й урочища біля маслозаводу. Найбільший завод ВАТ «Укрнафта» Гнідинцівський ГПЗ, й про це вам скаже будь хто здравомислячий із заводу, то є депресивне підприємство на якому панує атмосфера несправедливості, колектив якого важко назвати колективом. Кадрові питання вирішуються старим совєтським способом. Я не заперечую, висококваліфіковані працівники є на заводі, але їх крапля в морі. Те ж стосується й інших підрозділів ВАТ «Укрнафта», й взагалі хотілося б сказати, що переважна частина всієї тієї армії нафтовиків навіть й не уявляють, що таке нафта й з чим її «їдять».

Я не знаю, чи стосується це саме нафти й газу, чи є якісь інші причини, але ситуація насправді жахлива. Населення всього району, й Варви зокрема, має високий відсоток захворювань: дихальних шляхів, суглобів, ракових захворювань. Десятки, сотні Варвинчан помирають у віці 40-50 років. Чи хтось говорить про це?Звичайно ні, адже це є складовою благополуччя.

Безконтрольність з боку екологічних органів дає свої результати. Екологічний стан Варвинщини кричущий. Навіть річку колись повноводну й славну занедбали саме люди й ніхто інший, що вона перетворилася на струмок.

Варва брудна, й нічого говорити про неї на фоні інших якихось міст та містечок, вона занедбана й єдиною причиною тому – безгосподарність, безрукість та бездарність керівництва.

Варвинський маслозавод завалили, підприємство гігант на рівні району «Міжколгоспбуд» в складі якого зокрема було потенційно 2 цегляних заводи лише у Варві, а третій був готовий на 90 % перетворено на руїни. Безгосподарність та недолугість кидається в очі на всіх комунальних підприємствах Варви.

Ви, панове, закинете мені, що я все так почорнив, що стало темніше вдвічі ніж є. Я так не думаю, адже я зачепив лише невеличку частину всіх моментів і звичайно не мав на меті все просто почорнити. Варва для мене то особливе місце, й ніяк інакше, й я розумію зв'язок з Землею в повній мірі, й Варва моя Батьківщина і цим все сказано. Й вона для мене славна, але не вашими «надбаннями» панове нездари. Мені здається, що моя Батьківщина то є особливе місце, що дароване Богом, а те що маємо зараз, то є не стихійне лихо, чи збіг обставин, а то є справа рук самих жителів Варви. Хтось із Варвинчан «патріотів» скаже: «поприїжджало тут всяких, перевели, загадили все!». Але для вас таких патріотів то має бути лише додатковим стимулом для більшого супротиву всіляким зайдам, задля збереження свого обличчя, але не так сталося як би хотілося.

Варва! Що то за загадкова назва? Коли вимовляючи її, відповідаючи на запитання, «звідки ти?» то зазвичай люди перепитують, й неодноразово, силуючись відразу вимовити незвичну для своєї сучасної мови назву. Навіть найпотужніший словник української мови – Грінченка, не знає відповіді на запитання, що значить та назва.

Наші «славні місцеві історики» дуже легко пояснюють походження назви Варва, то від річки Варвиця то від фортеці Варин, що згадується у літописі року 1079, от і все. Ну добре панове «історики», від чого пішли назви Варвиця чи Варин?! Відразу все стає на місця! Не знаєте ви того й не хочете знати бо для вас то тема не потрібна, чи заборонена, чи ще якась, мені невідомо. Й ви своїм відношенням й поглядами на свою професію продовжуєте справу цілої армії своїх попередників, що прагнули задавити та приховати все те, що є навколо нас й нашу історію зокрема. Але де ж шукати правди? Ось слова провідного індонолога України Степана Наливайка з цього приводу: «Немає жодного сумніву, що найбільші несподіванки й відкриття при зверненні до санскриту й санскритських джерел, які чекають своїх дослідників і які здатні пролити яскраве світло на нашу багатовікову історію і культуру, часто-густо обібрану, перекручену й хибно витлумачену. Саме санскрит і санскритні джерела дають змогу по новому, іноді під незвичним та незвичайним кутом поглянути на давні й сьогочасні українські реалії, які досі або не мали пояснення, або пояснювалися поверхово і малопереконливо». [1] Чому я навів саме слова цього науковця, бо вважаю, що саме арійське питання для України то є сенс пошуків її древньої історії, так, як своїх історичних джерел (рукотворних) ми практично не маємо, то необхідно звертатися до чужих, які нас безпосередньо стосуються. Тому саме санскрит, що є штучною арійською мовою, який залишив пам’ятки по собі не на наших теренах повинен допомогти нам в розв’язанні нашої проблеми бо він лишив слід й на нашій землі, як би того й не хотіли різні зайди, й далі я то все вам доведу.

Ось що пише Рене Генон, відомий француз посвячений в таємниці Сходу, дослідник східних традицій та вчень, у своїй праці «Вепр та ведмедиця» : «… є ще й інше корінь вар (var) або вір (vir) в санскриті має сенс накривати, захищати та ховати, і як пов’язує ім’я Варуна та його грецький еквівалент Уранос, він слугує для позначення неба, так як воно накриває землю й уособлює вищі світи, що недоступні чуттєвому сприйняттю…».

Чому я вибрав саме це пояснення кореня «вар», ви побачите нижче, а літописна згадка про фортецю Варин, на мою думку то є лише відлуння давнішої історії Варви.

Отже ми маємо хоч якесь пояснення кореню назви Варви (на відміну від видатних «істориків»), тобто «Вар» - накривати, захищати, ховати. Тоді Вара чи Варва захищене місце, прихисток, що дає змогу заховатися, й якщо добре подивитися на суть питання, то цей прихисток є природнім, можливо тільки трішки доопрацьованим людьми. Так, саме прихисток створений Природою для убезпечення людини від найбільшого свого ворога – людини.

Для багатьох не є сумнівним з огляду на різноманітні факти, що найстарішою частиною Варви є Перекопівка (я не буду перераховувати всі відомі факти) й саме ця частина Варви є яскравим доказом всього сказаного вище.

Перекопівка знаходиться в основному на пагорбі, який з північно-західного, північного та північно-східного боків омивається річками Удай та Варвиця з південно-західного та південного боку оточений ярами, при цьому зі всіх наведених сторін світу схили Перекопівки в більшій - меншій мірі вражають (хто не знайомий із рельєфом Варви може ознайомитись зі світлинами). Стосовно південного боку то необхідно взяти до уваги що схили пагорба трохи «змиваються» забудовою, що здійснена на західній околиці та насипною природою проїжджої частини вулиці Зарічної, що виходячи до центру біля побут комбінату зовсім нівелює наявність більш-менш крутих схилів. Також північно-східний бік Перекопівки, окрім того, що захищений річкою Варвиця ще й на додачу має також круті схили, лінію яких можна проглянути по вулиці Щорса. А схили північно-західні та північні взагалі вражають своєю могутністю. Я думаю, що уважний читач вже зрозумів до чого я веду, саме так, Перекопівка - той пагорб, що природно є неприступним саме він і є Варвою, прихистком , що дав Бог людям. Лишилося лише захиститися із південно-східного боку, що вузьким перешийком зв’язує Вару з іншою територією. Безперечно на місці сучасного побут комбінату та бібліотеки були якісь старовинні вежі південна та східна відповідно, й варто перекопати відрізок землі між ними й тоді Вара стане справді неприступною містом-фортецею. А в подальшому, коли місто розрослося й люди почали селитися й на околицях, то назва Вара поширилась на все поселення, а фортеця, що була перекопана від інших отримала назву Перекопівки.

Але, як ми бачимо та історія для нас невідома, втрачена й загублена попередніми поколіннями.

Звичайно все те що було сказано вище то є лише припущення та здогадки, але ті яскраві факти, що свідчать про те є незаперечними, а то і назва Варви й її рельєф та й ті байки, що писали зацікавлені літописці. До речі, як ви поясните назву нашої річки Удай? Звичайно ніяк, а в санскриті є слово УДА, що значить - вода [2].

Саме це й є для мене славним й визначальним те що я живу на славній, древній землі й мої пращури знали, що то є слава й що треба дбати про те що дане Богом, а змагання сучасних «глистів» вважаю не варте й уваги.

[ 1 ] С. Наливайко. Таємниці розкриває санскрит; Київ, видавничий центр «Просвіта», 2000; 7 с.

[ 2 ] С. Губерначук. Трипілля і українська мова; Київ, видавництво «Фенікс», 2005; 104-105 сс.

М Русич