Про те, що сибірський сепаратизм -- явище далеко не нове, не знаємо тільки ми, українці, бо далеко, та москвичі, бо за пихою столиці Сибір не видно. Насправді ж він має свою доволі давню ідеологію, скажімо в особі Григорія Потаніна. Дев"яносто років тому він писав:" В климате Сибири прочный залог обособления сибирского населения как в физическом, так и в духовном отношении… Климат самый упорный, самый закоренелый сепаратист, и ничто не помешает ему вопреки обрусительным вожделениям образовывать расу».

Курбатов сумно констатує після цієї цитати:" Вот слово-то и прозвучало – «сепаратизм». И даже вот с какой совершенно украинской интонацией – «обрусительные вожделения». І тут без українського впливу не обійшлося...
Сепаратистські листівки -- підказує нам Курбатов -- вперше з"явилися в Омську аж, зажмуртеся, знавці Росії!, у 1864 році ( чи не тому наркоман Колчак і вибрав Омськ для столиці "свободной России"?). А потім були повторені і в Іркутську.

Наміри відділитися від Росії набирають сили в Сибіру! Сусід сибірський, відомий губернатор Едуард Россель, що при Єльцині вже проголошував Уральську республіку, тепер пропонує Єкатеринбург зробити столицею Євразії. В Якутії-Саха йде війна за алмази -- кому володіти, Москві чи Якутську. І при цьому, констатує газета "Известия", якутський сепаратизм набуває того розмаху, що мав у 20-і роки минулого століття. А сибіряки, яких ми чомусь вважаємо русскіми, видають сибірсько-російський словник та створюють об"єднання "Областническая Альтернатива Сибири". Я вже мовчу про китайців та японців, та корейців, які приходять туди не тільки заробляти гроші.