реклама партнерів:
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS



  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Міфи про НАТО
ЖурналістДата: Понеділок, 25-Чер-07, 16:24 | Повідомлення # 1
Група: Видалені





Розпад Організації Варшавського Договору та проголошення Україною своєї незалежності поставили важливе завдання - гарантувати національну безпеку нашої держави.

Займаючи важливе місце на Європейському континенті, цілком природно, що ще в Декларації про державний суверенітет 1990 року Україна заявила про наміри взяти участь в європейських структурах у контексті сприяння і зміцнення миру та безпеки.
Незнання проблеми часто породжує хибне уявлення про природу НАТО, створює міфи про цю організацію. Міфи можливо розвіяти лише надавши суспільству об’єктивну інформацію про засади існування та функціонування Організації, про її внесок у зміцнення безпеки на європейському континенті та у світі.
Результати соціологічних досліджень виявили такі характерні для України міфи про НАТО: НАТО – агресивний імперіалістичний блок; НАТО може втягти Україну у військові дії; вступ до НАТО потребуватиме значних додаткових коштів тощо.
Частково це пов’язано з тим, що протягом тривалого періоду під час протистояння соціалістичного табору країнам західної демократії радянська система приховувала правдиву інформацію щодо ідеології НАТО, а також нав’язувала думку про ворожість Північноатлантичного Альянсу.

Отже, що ж таке НАТО?

На сьогодні НАТО вважається найкраще організованою та дієвою міжнародною організацією у сфері оборони, безпеки та політики. Ідеологія Організації Північноатлантичного договору викладена у Договорі, укладеному у Вашингтоні 4 квітня 1949 року десятьма європейськими та двома північноамериканськими незалежними країнами, які взяли на себе зобов’язання щодо забезпечення взаємної оборони.
НАТО – це міжурядова організація, політико-безпековий союз, об’єднаний спільною системою цінностей, до яких належать демократія, свобода, верховенство права, вирішення спорів мирним шляхом і ринкова економіка.

Хто є членами НАТО?
На сьогодні, після 5 хвиль розширення, членами НАТО є 26 країн: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина і Словенія.

Які цілі НАТО?
Нині, у XXI, столітті перед Альянсом постає цілий комплекс стратегічних цілей та завдань, які докорінно відрізняються від колишніх, зокрема подолання наслідків поділу Європи за часів «холодної війни», зміцнення демократії в країнах Центральної та Східної Європи.
Мова йде про боротьбу зі зброєю масового знищення, тероризм та країни із нелегітимними режимами, в яких може виникнути спокуса застосувати таку зброю або передати її терористам.
Щоб зберегти свій авторитет і довіру громадськості країн всього світу, не тільки Заходу, Альянс повинен протистояти цим загрозам і відповідати на нові виклики.

Які цінності захищає Альянс?
На сьогодні НАТО продовжує залишатися практично єдиною дієвою та високоорганізованою інституцією колективної безпеки, діяльність якої грунтується на високих стандартах у сфері захисту прав людини, демократизації суспільства, рівня розвитку економіки й соціальних надбань та військових стандартів.

Правова основа існування та діяльність НАТО
Північноатлантичний договір – головний документ Організації, який відповідає вимогам Статуту Організації Об’єднаних Націй та є легітимним міжнародним договором.
Країни-члени взяли на себе зобов’язання підтримувати та розвивати свою обороноздатність, індивідуально та спільно забезпечувати основу для колективного воєнного планування.
Договір про створення НАТО забезпечує рамки для консультацій між країнами членами, коли одна з них відчуває, що її безпека знаходиться під загрозою.
Договір проголошує, що кожна європейська держава, котра здатна втілювати у життя принципи цього Договору та сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні може бути запрошена до членства в Альянсі.

ДО РЕАЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ МІФИ
Розвіяти туман міфів про Північноатлантичний Альянс – це дати можливість людям побачити справжнє обличчя НАТО та потенційне місце України в цій Організації.

Міф 1. НАТО - агресивний блок
Завданням НАТО є колективна безпека та оборона, а не напад чи агресія, про що записано в основоположному документі Організації – Вашингтонському договорі 1949 року. НАТО у своїх принципах і діяльності дотримується норм ООН і діє за її мандатом.
Ідея об’єднатися на постійній основі заради встановлення миру є логічним протиставленням викликам Другої світової війни і необхідності спільних дій союзників у боротьбі з фашизмом. Вона була закладена Президентом США Ф.Д.Рузвельтом і Прем’єр-міністром Великої Британії У.Черчіллем у серпні 1941 року під час підписання “Атлантичної хартії”. Документ, який встановив засади створення НАТО, був покладений в основу Декларації Об’єднаних Націй 1942 року, а пізніше – ООН.

Міф 2. Членство в НАТО зовсім необов'язкове для країни. Можна залишитися нейтральними
Світовий досвід показує, що нейтралітет сьогодні економічно, політично і безпеково невигідний. Нові непередбачувані загрози та виклики безпеці ставлять перед кожною цивілізованою країною проблему вибору: військовий нейтралітет чи участь у системі колективної безпеки.
При цьому, забезпечення нейтралітету вимагає залучення значних фінансових ресурсів. В нейтральних європейських країнах все чіткіше простежується тенденція до перегляду свого статусу, зростає думка про відмову від нейтралітету. Так нейтральні Австрія, Швеція, Швейцарія та Фінляндія, не будучи членами Альянсу, беруть активну участь, як і Україна, у програмі НАТО “Партнерство заради миру”. Фінляндія розпочала підготовку до остаточного узгодження стандартів своїх Збройних Сил та інфраструктури зі стандартами НАТО, що фактично може означати початок процесу вступу. Швеція має свій військовий контингент у складі триваючої миротворчої операції НАТО з реконструкції Афганістану. Окрім того, всі ці країни, окрім Швейцарії, є членами ЄС, який здійснює єдину зовнішню і безпекову політику, в рамках якої планується створення Сил ЄС швидкого реагування.

Міф 3. Вступ до НАТО вимагатиме від України значних додаткових витрат бюджетних коштів
Членство в НАТО не спричинить значного перебільшення запланованих витрат бюджетних коштів на військові цілі. В НАТО існує рекомендація, що національні витрати на оборону країни-члена Альянсу повинні складати близько 2% ВВП. Ще в 2000 році Верховна Рада прийняла рішення збільшити витрати на оборону до 3% ВВП, втім, реальні видатки у 2005 році становили 1,452% ВВП.
Військовий компонент НАТО вимагає суттєвих капіталовкладень у рамках національного бюджету. Однак основні гроші витрачаються не на нарощування кількості озброєнь, а на їх якісне поліпшення та на створення нормальних умов служби і життя для військовослужбовців та їх сімей.
В європейських країнах військові витрачають гроші на товари з магазинів і на послуги сервісних фірм, сприяючи створенню нових робочих місць і поліпшенню соціально-економічного становища місцевих жителів.

Міф 4. Вступ України до НАТО зіпсує відносини з Росією
На сьогодні Київ, так як і Москва мають партнерські стосунки з НАТО. При цьому слід наголосити, що Росія раніше за Україну започаткувала такі відносини, і їх стосунки постійно поглиблюються. У сфері практичної взаємодії з НАТО Росія в цілому випереджає Україну, яка заявила про своє прагнення набути членства в Альянсі. Тому природно, що НАТО не може стати ворожим до Росії зі вступом України до Альянсу. Росії вигідно мати в Україні як країні-члені НАТО стабільного, передбачуваного, економічно розвиненого сусіда, а не потенційне джерело напруженості.
Росія має спільні кордони з діючими членами НАТО – Польщею, Балтійськими державами, Норвегією. При цьому, взаємини з цими країнами не тільки не стали гіршими, вони навіть зміцнилися. Враховуючи потенційні загрози міжнародного тероризму, етнічних, релігійних та економічних криз, членство України в Альянсі значно підвищить гарантії національної безпеки України, а відтак – безпеки нашого стратегічно важливого сусіда – Росії.
Підприємства оборонно-промислового комплексу Росії активно співпрацюють виробниками озброєнь в країнах НАТО, проводиться спільна модернізація військової техніки Збройних Сил Росії та країн-членів НАТО, виконуються авіаційні перевезення для НАТО.

Міф 5. Для України членства в ЄС досить і тому НАТО не потрібно
НАТО, на відміну від Європейського Союзу, вже сьогодні пропонує надійну, вивірену роками структуру безпеки, здатну встановлювати, підтримувати мир та боротися з викликами і загрозами безпеці.
Шлях до НАТО для України може бути набагато коротший, ніж до ЄС. Опинившись в «клубі» НАТО за одним столом переговорів з переважною більшістю країн ЄС, ми зможемо на рівних спілкуватися, краще вивчимо одне одного, призвичаїмося до вимог і стандартів Євросоюзу, зможемо досягти такого рівня політичного, соціально-економічного та безпекового розвитку, коли Європейський Союз виявить не тільки готовність до інтеграції України, а й сам запропонує членство.

Міф 6. У сучасному світі немає об’єктивної необхідності існування НАТО
Спочатку НАТО створювалося для протистояння соціалістичній системі, а не загрозі, що несе міжнародний тероризм цивілізації, включаючи і великі, і маленькі країни. Тепер вже абсолютно ясно, що проти спільної загрози потрібні спільні дії. Характер загрози змінився, необхідні для боротьби з нею засоби – теж, однак принцип залишився тим же самим – колективна оборона країн, об'єднаних спільними цінностями. Можна сказати, що змінилося сучасне розуміння безпеки. Разом з тим, необхідність забезпечувати її залишилася, навіть стала більш гострою, ніж наприкінці 40-х років минулого століття. Північноатлантичний альянс впродовж свого існування виявляв здатність адаптуватися і гнучкість по відношенню до видозмін архітектури глобальної безпеки.

Міф 7. Членство в НАТО відверне від України іноземних інвесторів
Відомо, що будь-який інвестор, перед тим, як вкласти свої гроші в якусь країну, обов’язково перевірить стабільність її політичної та економічної системи. Оскільки ймовірність міждержавних війн в Європі майже дорівнює нулю, інвестор скоріше за все хоче знати – які гарантії, що його компанію завтра не обкладуть величезними податками? Де впевненість, що її взагалі не націоналізують? Що не заборонять іноземні капіталовкладення і не змусять його закрити справу? Членство в НАТО є найкращою відповіддю на ці питання.
Процедура вступу до Альянсу – це всеохоплююча експертиза політичної й економічної системи країни. Якщо держава проходить її та стає членом НАТО, це означає, що вона є стабільним та передбачуваним політичним та економічним партнером. Крім того, досвід останніх хвиль розширення Альянсу, коли членства набули країни Центральної і Східної Європи, свідчить, що у період виконання цими державами національних програм з Плану дій щодо членства і проведення переговорів зі вступу обсяги прямих закордонних інвестицій, в першу чергу західних держав, збільшилися на мільярди доларів.

Міф 8. Зі вступом до НАТО Україна втратить суверенітет
Такий сценарій є неможливим і нелогічним для членів НАТО. Усі без виключення рішення з будь-якого питання, що стосується діяльності Альянсу чи його членів в рамках Альянсу, вирішуються на основі консенсусу, тобто спільної згоди. Це означає, що за існування заперечень з боку хоча б однієї країни, рішення не може бути прийняте. За цим принципом працює Рада Безпеки ООН, куди на постійній основі з правом вето входять не усі члени організації, а лише п’ять. У цьому сенсі НАТО є більш демократичною організацією.

Міф 9. Члени Альянсу загалом, та європейці зокрема, танцюють під американську дудку
США на сьогодні є однією з найсильніших у військовому й економічному сенсі країн світу. Саме на Сполучені Штати лягає найбільше навантаження військового та фінансового внеску до Альянсу. Американська присутність у Європі завжди відігравала роль страхового полісу для країн континенту. Думка США не завжди збігається з точкою зору європейців, але і самі європейці далеко не завжди виступають з єдиною позицією.
Європейці стурбовані тим, що США рішучі у військовому протистоянні терористичним загрозам, що вони, виходячи з власних національних інтересів і доктрини поведінки, не збираються миритися з існуванням загроз і викликів для своєї держави та її громадян по всьому світу, а також витрачають замало коштів на підтримку та розвиток найбідніших країн світу.
Американці, зі свого боку, розчаровані неспроможністю Європи діяти і виступати злагоджено, розвивати свій оборонний потенціал, її повільно діючими та часто неефективним та забюрократизованими інституціями.
Якщо уряди держав Європи та США будуть і надалі спілкуватися, не чуючи один одного, то НАТО не зможе бути ефективною організацією, але якщо вони докладуть спільних зусиль, то тоді НАТО матиме майбутнє, як механізм досягнення спільної цілі.

Міф 10. Вступ України до НАТО призведе до перетворення її на військовий табір, заповнений базами НАТО
Стаття 17 Конституції Української держави забороняє розміщення іноземних військових баз на території України і, відповідно, прийняття такого рішення без урахування ставлення до нього народу України може розцінюватися лише як спроба узурпації влади.
Водночас, слід зазначити, що розміщення військових гарнізонів створює нові можливості для працевлаштування населення в місцях дислокації. Це відомо ще навіть з часів Радянського Союзу.
Зокрема, для України згода на тимчасове перебування російської бази в Криму до 2017 року надала можливість розрахуватися за борги за постачання енергоносіїв, на деякий час забезпечити державу дешевими енергоносіями, вирішити проблему належності радянської військової спадщини і перегорнути сторінку складних відносин з сусідом.

Міф 11. Україна як член НАТО посилатиме своїх солдатів строкової служби для участі у військових операціях Альянсу
До участі у міжнародних миротворчих операціях вже сьогодні залучаються та залучатимуться у майбутньому виключно професійні військові на добровільній основі. Майже всі країни-члени НАТО мають професійні армії, в яких немає строкової служби. Крім того, рішення щодо направлення українських військових контингентів до складу міжнародних миротворчих операцій приймаються Верховною Радою України.

Міф 12. Україна буде зобов’язана брати участь в усіх військових операціях НАТО
Кожна країна-член НАТО самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовій операції НАТО. Важливо також, що всі рішення в НАТО приймаються консенсусом. Тобто жодне рішення в НАТО не може бути ухвалене за незгоди хоча б однієї країни-члена Альянсу.

 
ВасильДата: Вівторок, 26-Чер-07, 18:00 | Повідомлення # 2
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
І все ж таки мені більше подобається позиція генерала де Голля, який вивів свою країну з військової організації НАТО. Україна також може йти своїм шляхом - не конфронтуючи з Росією, з Донбасом щодо того НАТО. Сильній державі НАТО не потрібне. Я вірю, що Україна вибере свій шлях -- серединний.
Зрештою, нам треба менше говорити про вступ до НАТО, куди нас поки що ніхто і не запрошує, а досягти натівських стандартів медицини, армії, освіти, соціальних гарантій...
Василь Чепурний, редактор "Сіверщини".
 
ЖурналістДата: Четвер, 28-Чер-07, 19:47 | Повідомлення # 3
Група: Видалені





Пане Василь!

По-перше, Україна не на стільки заможна країна, як інші, навіть маленькі країни Європи, щоб тримати всі роди військ тим паче в великому обсязі.
Скільки зараз ми сплачуємо за утримання армії?
Чим займається наша армія?
Чи вона є професійною?

По-друге, всі країни зрозуміли, що позаблоковість економічно не вигідна країні. Я не буду перетворювати дебати на сайті, для вивчення та розуміння цього питання є відповідна література видавницта Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, котру не так давно я привіз, а це біля сотні книжок в кожному комплекті. Без яких перешкод, можна ознайомитись з такими комплектами в бібліотеках міста.

По-третє, так, дійсно, в 1966 році Шарль де Голль вивів Францію із військової організації НАТО. Дійсно те, що до 1966 [1] року штаб-квартира Альянсу перебувала саме в Парижі, тому керівництво НАТО переїхало до сусідньої Бельгії.
Через рік було оприлюднена «Доповідь Армеля про майбутні задачі Північноатлантичного союзу». Хоча більшість аналітиків та істориків схиляються до того, що це була спеціально розгорнута підривна діяльність КДБ СРСР [2]
Але ж на сьогодні Франція є членом НАТО. Чому? А на це питання я відповів вже раніше. Франція почала втрачати темпи економічного розвитку, почалося загострення економічної кризи, як наслідок населення Франції відчуло на собі ґанджу в соціальній сфері. Зараз Франція із Німеччиною найбільш вкладають коштів в НАТО серед інших європейських країн.
Чи хтось із 27 країн-членів НАТО вийшов із Альянсу?
Ні.
Чому?
Тому ще не дурні втрачати кошти, котрі надає НАТО. Та справа ані в армії, бо Альянс давно вже перестав бути тільки військовою організацією. Концепція НАТО була змінена після логічного зникнення «Варшавського договору», де авторитарно господарювала Москва, на концепцію політичної організації, де головним проголошуються демократичні цінності, захист прав та свобод людини, екологічна безпека, високі соціальні стандарти.
Не дурна й Росія, бо співпрацює з НАТО забагато глибше й ширше аніж Україна, та що там казати, навіть більше ніж деякі країни-члени НАТО!
Скажу більше того, представництво Росії в штаб-квартирі НАТО (в Брюсселі) налічує більше 150 осіб на чолі з генералами РФ, в той же час делегація України має представництво в кількості 20 людей з вищим званням полковника.
До того ж, військові РФ читають лекції, проводять семінари для військовослужбовців членів-країн НАТО!
Невже ворог вчить ворога? Хм… Мені дуже важко це уявити.
Тому казати про те, «що треба менше говорити про вступ до НАТО не конфронтуючи з Росією, з Донбасом», вважаю в даному випадку помилково. Навпаки, якомога більше потрібно розповідати про НАТО, його діяльність, співпрацю Альянсу з Україною та Росією.
Саме НАТО зараз багато вкладає коштів в українську освіту.
Саме НАТО хоче зробити для наших військовослужбовців (та не тільки для них) гідні умови життя.
Саме НАТО для України відкриває двері до європейських стандартів.
Чи вже наші пенсіонери не хочуть європейські пенсі?
Чи лікарі та вчителі й надалі готові працювати за мізерну платню?
Хіба це не принижує нас, українців?
Чому ми хочемо бачити ворога а обличчі Альянсу? Може це комусь вигідно?
Так, вигідно! Вигідно приховувати правду від народу, тримати народ за бидло, яке вірить не фактам, а комунистично-регіональщинським байкам про натівські танки, бо так зручніше маніпулювати свідомістю людей, набирати собі поінти на виборах.

Буде злочином проводити референдум щодо НАТО де надавши населенню неупередженої інформації щодо Альянсу. Тому, я та мої однодумці проводили та будуть проводити просвітницькі семінари, казати про «плюси» та «мінуси» євроатлантичної інтеграції незважаючи ні на що. Я впевнений, що українці мудрий народ, тому після об’єктивної інформації вони зможуть вирішити де є правда та що дійсно потрібно країні.


[1]

"В 1966 г. Франция вышла из военной структуры, вызвав крупнейший кризис в НАТО.
Тем не менее, даже тогда жизнь продолжалась. НАТО переместилась из Франции в Бельгию. И хотя Франция вышла из объединенной военной структуры, она сохранила с ней другие военные связи, которые предотвратили ее отчуждение от военной культуры других союзников. В любом случае, это не повлияло на роль Франции в качестве активного члена НАТО. Была также восполнена утрата стратегического направления деятельности НАТО, которую символизировал выход Франции из объединенной структуры военных командований. В Докладе Армеля 1967 года, названном по фамилии министра иностранных дел Бельгии, под председательством которого он был подготовлен, была предложена двойная формула сдерживания и разрядки напряженности, что позволяло преодолеть разногласия, возникшие среди союзников по НАТО в связи с возможностями и опасностями предполагаемого сближения со странами Варшавского договора. "

Історія НАТО

[2]
А.П. – Александр Петрович – оперуполномоченный КГБ (50-70 г.г.)
А.Ш. – Д-р Арон Шнеер – родился в 1951 г. в г. Лудза, Латвия. В 1975 г. окончил филологический факультет Даугавпилсского пединститута. В 1984 г. – исторический факультет Латвийского государственного университета в Риге. В Израиле с 1990 г. Живет в Иерусалиме. С 1993 г. работает в Национальном Институте Памяти Жертв Нацизма и Героев Сопротивления Яд Вашем. Автор нескольких книг о Второй мировой войне, деятельности КГБ в Европе.

Из публикаций: «Перчатки без пальцев и драный цилиндр»

А.П. Мне пришлось 4 года начинать с начала, и кое-что я сделал. А главное, нам удалось помочь Франции выйти из НАТО.

А.Ш. Вы и к этому приложили руку?
А.П. Понимаете, мы занялись контрразведкой в пользу Франции. Американцы, мягко говоря, в это время не очень культурно работали. Во Франции было много ученых людей, которые создавали новые виды вооружений. Мы умели о некоторых вещах узнавать раньше самих французов. Пример я вам уже один привел. Мы решили разыграть ту же карту против США. Мы узнали, что кроме союзнической деятельности они занимаются шпионажем. И мы подставили их.

А.Ш. Подставили или они этим занимались?
А.П. Они этим занимались. Но мы сумели сделать так, что они засветились. Были сверхмощные котлы высокого давления, которые применялись до появления и даже после появления атомного двигателя на многих кораблях. Это французское изобретение. Пока их внедрили - это была секретная информация. Мы знали, что этим интересуются американцы, и мы сделали так, что об этом узнали французы. Это был большой клин между Францией и США.
Но главное, мы собирали все, что можно, чтобы добиться одного - испортить отношения французов с американцами. И мы блестяще этого добились.

 
OperatorДата: Неділя, 08-Лип-07, 01:15 | Повідомлення # 4
Група: Журналіст
Повідомлень: 29
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Quote (Майшев)
... викладена у Договорі, укладеному у Вашингтоні 4 квітня 1949 року ...
Пропоную власне сам договір:
The North Atlantic Treaty , Washington D.C. - 4 April 1949 (in English)
Что такое НАТО?
www.NATO.int - україномовний блок

Quote (Василь)
... досягти натівських стандартів медицини, армії, освіти, соціальних гарантій...
Ех, а як же ми можемо їх досягти? Чи є вони для нас потребою?
Наприклад, для мене є потребою чистота і порядок. Але за дверима власного помешкання це вже не є стандартом, бо на жаль доводиться констатувати що для більшості angry це не є стандартом і потреби в цьому більшість не має і відповідно не має такого прагнення. sad
Це так, думки вголос.
Що ж являє собою наша "армія", точніше "військовий колхоз", знаю не з чуток...
 
TAOДата: Вівторок, 10-Лип-07, 14:44 | Повідомлення # 5
Група: Читач
Повідомлень: 2
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Згоден, що Україну до НАТО зараз ніхто не запрошує. Але думку кожного громадянина суспільства з цього питання треба формувати вже сьогодні.
Людина, що претендує на звання "Кращий утопіст сайту" - пан Олександр Майшев і є таким "формувачем".
На жаль, ця людина або взагалі не слідкує за рішеннями Альянсу, не читає протоколів, які є на офіційному сайті НАТО, або просто не є аналітиком.
Пане Олександре!
Не смішить заявами на кшалт "Кожна країна-член НАТО самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовій операції НАТО", бо не народ України буде це вирішувати, а т.з. спеціалісти-представники. І, пам'ятаючи направлення наших військових до Іраку, зрозуміло, чим все скінчиться.
Пане Олександре!
Вам недостатньо того, що НАТО бомбувало Сербію?
ВАМ ЦЬОГО НЕДОСТАТНЬО???
Ніякі грошові надходження до казни держави (до речі, дуже ефемерні), ні "освітні програми" не варті краплі крові, що там була пролита.
Ніколи Україна не буде в НАТО.
НІКОЛИ!
Впевнений в цьому - Андрій Терещенко.
 
ЖурналістДата: Середа, 11-Лип-07, 12:46 | Повідомлення # 6
Група: Видалені





Дякую за звання "Кращий утопіст сайту" biggrin
Я поміркую над цим, зробимо такі "рейтинги".
Тепер по суті... Якраз я читаю документацію, так раджу Вам її читати wink

Щодо Сербії... Пан Терещенко, а чим була спровокована ця війна?
Давайте проаналізуємо ті події…
Всі пам’ятаємо події, які почали розгортатись в Словенії, яка бажала стати незалежною, але ж регулярні війська Югославії під керівництвом тирана Мілошевича увійшли в цю країну. Але ж Тиран не чекав, що буде Словенія в змозі надати відсіч й через 10 днів війна була програна Тираном. Враховуючи свої помилки він став діяти ще біль криваво. Від його кривавих рук загинуло в десятки, сотні разів більше населення країн ех-Югославії.
Якщо Ви таких ВЕЛИКИЙ аналітик, то, чому б Вам не підняти документацію Альянсу за ті часи та продивитись усі обставини тих подій?
Ви побачите, що це було вже вкрай необхідно, бо Тирана зупинити іншим шляхом не було можливим. Це навіть визнали самі серби, я вже не кажу про Словенію, котра є членом НАТО. Якщо б не було втрачання, то найкривавіші події могли б розгорнутися й в Македонії. ЧИ ПОТРІБНА БУЛА Б ЩЕ ВЕЛИЧЕЗНА РІЗНЯ?
Чи краще розповсюджувати брехню, котра вбивалась пост-совковою агентурою?
Так, це робити куди простіше, а може, навіть для деяких «політиканів» й зручніше, аніж розібратись самому.
Давайте поважати себе, свою країну, бути справжніми патріотами.

 
TAOДата: Середа, 11-Лип-07, 20:48 | Повідомлення # 7
Група: Читач
Повідомлень: 2
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Я - не аналітик, а звичайний громадянин, дітей якого можуть, не питаючи, забрати на непотрібну мені (і, можливо, державі, вже є такий приклад) війну.
Це вже є достатнім аргументом ПРОТИ НАТО.
Ваші слова, пане Олександре, стосовно Мілошевича й його дій, можливо, мали б сенс, якби Ви їх перевіряли на правдивість не з мас-медіа, а безпосередньо в Югославії, де, вочевидь, Ви не були. А мені довелось. І думка ПЕРЕВАЖНОЇ більшості сербів на місці (а мені судилось багато спілкуватись) не збігається з Вашою.
Що стосується побажання "поважати себе, свою країну, бути справжніми патріотами" - ось в цьому повністю є Вами згоден!
 
ЖурналістДата: Четвер, 12-Лип-07, 15:30 | Повідомлення # 8
Група: Видалені





Quote (TAO)
стосовно Мілошевича й його дій, можливо, мали б сенс, якби Ви їх перевіряли на правдивість не з мас-медіа, а безпосередньо в Югославії, де, вочевидь, Ви не були

Я звик розмовляти мовою документів. Щодо сербів, то, пане Андрію, мав нагоду спілкуватися й спілкуюсь.
Вони не розказували скільки людей загинуло в період панування Мілошевича? Так, він був сербом, тому серби й найменш постраждали за ті часи. Я підкреслюю, НАЙМЕНШ, але ж не скільки пропало безвісті?
Та й що ж казати про, словенців, мешканців Косово, чорногорців?
Скільки їх загинуло? Скільки горя вони пізнали від панування Мілошевича?
Ви з ними розмовляли???

 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: