Відхаркувальні засоби: як пришвидшити відходження мокротиння

Багато захворювань дихальних шляхів супроводжується накопиченням бронхіального секрету. Кашель є природним рефлексом організму, спрямованим на очищення бронхів від слизу. Однак, якщо мокрота занадто густа, знадобляться відхаркувальні засоби, наприклад, «Лазолван».

Різновиди відхаркувальних препаратів

Всі ліки з відхаркувальним ефектом залежно від принципу дії поділяють на:

1. секретомоторні — стимулюють перистальтику бронхіол, завдяки чому мокрота активніше просувається з нижніх у верхні дихальні шляхи;
2. муколітики чи бронхо-секретолітичні — змінюють склад слизу, розріджують його та тим самим сприяють виведенню.

Секретомоторні препарати можна використовувати не у всіх випадках. Їх дія супроводжується підвищенням тонусу гладких м’язів бронхів. Інколи це може призвести до накопичення великої кількості мокротиння у просвіті бронхів, через що розвивається пневмонія. Муколітичні засоби є більш ефективними та широко вживаними. Деякі з них посилюють вироблення бронхо-легеневого сурфактанта, завдяки чому не лише покращується виведення слизу, а й швидше відновлюється слизова оболонка. Відхаркувальні засоби відрізняються і за формою випуску:

1. таблетки — у тому числі розчинні;
2. льодяники для розсмоктування;
3. капсули;
4. порошки для приготування оральних розчинів;
5. чаї;
6. сиропи;
7. мазі для розтирання;
8. розчини для інгаляцій;
9. ін’єкції.

Сиропи переважно застосовують у педіатричній практиці. Дітям легше вживати їх завдяки приємній текстурі та різноманіттю смаків. Найчастіше вони мають рослинну основу та є безпечними для використання. Дорослим призначають таблетовані форми. Інгаляції та розтирання є ефективними для лікування пацієнтів різних вікових категорій. Ін’єкції застосовують, якщо є ускладнення.

Як вибрати відхаркувальний засіб

Призначення засобу для виведення мокроти варто довірити фахівцю, адже активні компоненти, форма випуску та дозування залежать від збудника захворювання та клінічних проявів захворювання. Важливо також врахувати:

1. вік пацієнта;
2. особливості організму;
3. протипокази до використання;
4. підвищену чутливість чи алергію на компоненти.

Від правильності концентрації активної речовини залежить ефективність терапії та ймовірність виникнення побічних ефектів. Тривалість лікування визначають відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Важливо дотримуватися інструкції з використання та рекомендацій сімейного лікаря. Якщо стало краще, не можна самостійно припиняти вживання ліків, адже це може призвести до ускладнень.