Дослідження Міллера. Моровськ та Корачів. Кудеяр та Соловей.

Іншим героєм стародубської міфології, чий образ також, подібно до Кудеярова, трансформувався згодом в образ чарівника та розбишаки, був Соловей, той самий, що згадується у славнозвісній билині про подвиги богатиря Іллі Муромця. Відомий дослідник російських билин Всеволод Міллер у своїх працях поставив під сумнів той факт, що головний герой билинного циклу Ілля Муромець був дійсно вихідцем з села Карачарова поблизу від Мурома. Адже, по-перше, це село відоме лише з 17-го століття, а по-друге, в усіх стародавніх джерелах (листі українського магната Филона Кмити Чорнобильського з 1574 року, свідченні Еріха Ляссоти з 1594, «Повісті про Іллю» тощо), цей герой носить ім’я Іллі Муравленина, Моровлина, або Муровця з міста Морова. Таким чином Всеволод Міллер зробив висновок, що насправді богатир Ілля походив зі стародавнього міста Моровська, який знаходиться зараз у Чернігівській області. Те, що першим великим подвигом Іллі, згідно з билинним циклом, було звільнення від ворогів міста Чернігова, теж натякує на те, що можливо Ілля був звитяжним лицарем на службі у чернігівських князів, а згодом перейшов на службу до великого князя київського, від якого часто відправлявся у Чернігівські землі, адже добре знав цей самий край. Село ж Карачарове у сучасному варіанті билин, це стародавнє стародубське місто Корачів, яке, як і вся Стародубщина в ці часи, знаходилося в складі Чернігівського князівства. Можливо, що саме під Корачів було направлено загін Іллі Моровчанина для приборкання місцевого сіверського князя, який не хотів коритися центральній київській владі. Цей епізод увійшов до билинного циклу як бій Іллі Муромця з Солов'єм на річці Смородинці. Про те, що Соловей міг бути язичницьким корачівським князем, нагадує той факт, що і під сучасним Корачевом є річка Смородинка та село Дев’ять Дубів, у якому місцеві жителі й дотепер показують пень, що залишився від тих дев'ятьох дубів, на яких сидів Соловей під час бою. Навіть саме ім’я міста Корачева місцеві мешканці пов’язують з цим легендарним боєм – за їхнім твердженням від Солов'їного свисту кінь Іллі став «окорачуватися», тобто сідати на задні ноги. За літописними джерелами місто Корачів відоме нам із 1146-го року, тобто старовинне походження його є беззаперечним. Згадується Корачів і в інших билинах. Так в одному з варіантів билини «Ілля та Ідолище Погане» згадується «калика перехожа» на ім’я Микита, родом із Корачева. «Селом Корачевим» це місто називається і в билині про братів Ливиків.

У багатьох билинах Соловей називається «розбишакою» (так само як і Кудеяр у деяких оповіданнях). Це й не дивно – адже і Соловей і Кудеяр були місцевими вождями, ворожими для центральної влади, та ще й язичниками, тобто ворогами православної церкви. І Солов’я і Кудеяра народ наділяв надприродними можливостями – Кудеяр міг ставати невидимим і був чаклуном, а Соловей своїм свистом міг забити людину без допомоги іншої зброї. Тому зрозуміло, що центральна влада, приборкавши Стародубський край, зробила все можливе для того, аби замінити образ Кудеяра і Солов’я з образу народних героїв на образ «розбійників» та «ворожбитів». А може, що і спосіб життя тих язичницьких князів мало чим відрізнявся від способу життя майбутніх розбійників, адже час свій вони проводили у набігах та грабежах, як і всі інші вожді язичницьких племен. Але, як не дивно, у билинах зберігся і зовсім інший образ Солов’я. Це так званий Соловей Будимирович, який є набагато привабливішим персонажем, ніж корачівський Соловей - «розбійник». Саме Солов’я Будимировича згадує у своєму листі Филон Кмита Чорнобильський поруч із Іллею Муравленином, як людей, у чиїй силі так мав потребу колись київський князь Володимир. Можливо, що у цьому Солов’ї Будимировичі відбилася постать того самого Солов’я, що був колись героєм стародубського епосу, а може це і зовсім інша людина, хто зна? Але порівнюючи між собою образи Кудеяра та Солов’я, ми можемо уявити собі, якими вони могли бути – стародавні язичницькі вожді Стародубщини. Іншої можливості зробити це у нас немає.