Автор/джерело - © Маша Міщенко

Дата публiкацiї - 15.01.2009 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1208

Російські телеканали натхненно допомагали владі імітувати спроби вирішення транзитної проблеми. Російський прем’єр Володимир Путін приїхав на газовимірювальну станцію у Суджу. Там всі співробітники демонстративно збилися біля комп’ютера, напружено нібито працюючи, дивлячись в екран монітора і розмірковуючи, чого це Україна їхній газ не пустила. Гадаю, їх готували до зйомок піарники: “Хлопці, ведіть себе природньо. Нас знімають... Буде прем’єр”. Тут заходить Путін, дивиться зверхньо та поблажливо... “Не пускає Україна російський газ? Я це знав...”.

Ми подзвонили до газових експертів із проханням прояснити ситуацію.

Іван Діяк, радник голови правління Нафтогазу України, депутат минулих скликань (у Нафтогазі його називають “джином у пляшці” - бо якщо говоритиме, то говоритиме все)

РОСІЯ ЙДЕ ВА-БАНК

Частина газових сховищ розташована на Заході України. Є нитка газопроводу від Суджи до Ужгорода. Як відомо, Росія поступово перекрила газ. І сьогодні ми для забезпечення власних потреб беремо газ із підземок, тож ясно, що ми пускаємо його на Схід України через цю нитку, тож газопровід фактично працює у зворотному напрямку, із західних областей до східних. І ми самі користуємося цією ниткою, щоб забезпечити газом Одесу, Луганську та Донецьку області. Вихід простий. Просто подати обсяг газу через станцію Валуйки, що у Бєлгородській області і проходить через Сумщину. Ця труба проходить через Сумську, Дніпропетровську область. І ми не можемо заради примхи Росії користуватися саме цим входом і залишити без газу власні регіони. Але Росія не мала на меті відновити транзит, вона мала на меті виграти ще одну битву, інформаційну, зовнішню. При цьому преса, телебачення, як російські так і європейські, працюють на обивателя. Фахівців нема. Величезна російська пропагандистська машина працює на інтереси Росії. Війна не закінчилася.

У Росії багато цілей. Це і створити умови для приватизації нашої ГТС, і внести розкол у суспільство. Навіть наш парламент, який би мав об’єднатися навколо серйозної проблеми, продовжує звинувачувати одне одного, вони навіть не спромоглися прийняти звернення до Федеральних зборів Російської Федерації. Але це політичні цілі. Є ще й економічні цілі. Росія хоче добитися будівництва обхідних газопроводів, одного - по дну Балтійського моря, а інший – Південний потік. Для Південного потоку у Росії не має газу. Для цього слід було б забрати газ, який планувався для газопроводу Набукко. Але насправді цей план посадити Європу на газову голку (повністю забезпечити її газом) задумувався ще за часів Брежнєва. Потім це забулося, потім був Єльцин, а тепер наробки радянських лідерів знову реанімовано. До речі, у 2003 році уряд Росії прийняв постанову, де зазначалося, що Росія повинна бути не сировинною державою, а енергетичною супердержавою, здатною диктувати ціни. Виношувалися ідеї створити газовий ОПЕК. Росія працює із державами- постачальниками газу, щоб не знижувати ціну. Росія йде ва-банк, не гребуючи нічим. Гадаю, що її дуже лякає, що ціни на енергоресурси падають.

Я колись надавав документи Рургазу. Вони відмовилися їх друкувати. По карті чітко помітно, наскільки невигідним є будівництво нових газопроводів. Північний потік по дну моря - дорого, це багатомільярдні вкладення. Південний - дорого. Але вони тиснуть на Європу, повторюючи, як мантри, що Україна не здатна транспортувати.

Сучасна техніка настільки комп’ютерізована, що вкрасти газ просто неможливо. Мені особливо боляче дивитися, як деякі злодії, які знають, як красти, і розуміють, що вкрасти неможливо, по українському телебаченню ретранслюють цей російський міф: так - Україна краде.

Я думаю, що зараз нам важливо виграти не лише юридично чи економічно. Ми мусимо донести правду до власного суспільства та до Європи.



Михайло Гончар, директор енергетичного центру “Номос”

КОЖНОГО ДНЯ РОСІЯНИ ШУКАЮТЬ ІНШУ ПРИЧИНУ

Росія не збиралась відновлювати транзит. Росіяни прекрасно поінформовані, у якому режимі працює наша ГТС, знали, що через Суджу подача неможлива. Кожного дня росіянами шукається нова причина, щоб зволікати із початком подачі газу у повному обсязі. Задля того, щоб транзитна система запрацювала у повному обсязі, у ній слід відновити докризові параметри роботи, з боку Газпрому повинен бути поставлений той обсяг газу, який був до відключення. Бо тоді система урівноважується, у ній встановлюється стабільний тиск і вона починає передавати газ у нормальному режимі. Зараз система працює у автономному режимі із параметрами, які відрізняються від тих, які були до Нового року. Так само розбалансована і російська система газу, тож потрібне збалансування і синхронізація систем. Але на тих обсягах, які збирався прокачати Газпром, система не може бути збалансована без збитків для ГТС України. Це те, про що вчора казав голова правління Нафтогазу. Якщо відключити пів-України, це б вийшло. Але відключати пів-України без гарантії того, що Росія врешті подасть необхідний обсяг, а це не менше 300 мільйонів кубометрів, немає змісту. Те, що вчора демонструвалося на станції Суджа, це не більше ніж імітація готовності вирішувати проблему з боку Газпрому.

Особисто для мене проблема ясна. Верифікувати її можна лише, коли міжнародні спостерігачі будуть допущені до ГВС на вході у ГТС Росії. Існує серйозна проблема. Підозрюю, що Газпром не може подати необхідну кількість газу на вхід у свою ГТС. У них дефіцит газу, і вони не можуть за наявних ресурсів покрити і внутрішнє споживання, і експортний напрямок. На це вказує висловлювання російського прем’єра Путіна, який кілька днів тому сказав, що Росія нібито через проблеми зупинила роботу більше як ста свердловин. Вони зупинили роботу свердловин нібито через те, що Україна не виконує своїх транзитних зобов’язань. Скоріше за все, такий факт є. Але інтерпретація факту інша. Ті свердловини закриті не тому, що Україна не виконує своїх зобов’язань, а просто в них низьконапірний газ і немає необхідного дебету на виході. Якщо навіть взяти офіційну статистику Газпрому у рамках його річного звіту за 2007 рік, то можна шляхом простих арифметичних дій визначити, що оці сто з чимось (а може всі триста та п’ятсот) закритих свердловин дають вісім з половиною мільярдів кубічних метрів газу. Вісім з половиною мільярдів газу з експортних позицій Газпрому дорівнюють обсягам річного експорту газу п’яти балканських країн: у Болгарію, Грецію, Сербію, Хорватію та Боснію. Це серйозно. І насправді, реальні дефіцити можуть бути ще більші, ніж ці вісім з половиною мільярдів, які можна ідентифікувати за висловлюванням Путіна. І цей дефіцит виникає саме у пікове зростання споживання, у холодний період. (Минула газова атака відбувалася саме у цей період). Тож реально у Росії існує проблема дефіциту газу, але Газпром не бажає і не може визнавати її публічно, і маскує проблему під транзитний конфлікт.

Важко казати, за який період вони зможуть накопичити необхідний обсяг газу і почати постачання по всіх експортних напрямках одночасно.

Сергій Пашинський, народний депутат (БЮТ), радник прем’єр-міністра України

ПИТАННЯ РІВНЯ ГОЛОВНИХ ІНЖЕНЕРІВ ВИНЕСЛИ НА РІВЕНЬ ПРЕЗИДЕНТІВ

Росія не збиралася відновлювати транзит. Для цього питання рівня головних інженерів винесли на рівень політиків загальнонаціонального масштабу. Є технічні можливості ГТС, і те, що відбувається з транзитом, це спроби російської сторони зірвати транзит та перекласти відповідальність за те, що відбувається з їхньою системою, на Україну. Вони прекрасно розуміли, що за тих обсягів газу і за обставин, що ми використовуємо цю гілку у адресному режимі, ми були не в змозі надати цей напрямок, але пропонували завантажити три інші напрямки. Потім би реверс перемкнули на аверс, і газ би подавався рівномірно і ГТС працювала. Уряду зараз слід укласти хоча б короткостроковий технічний договір, з урахування обсягів технологічного газу, з графіками прокачок, погоджених двома сторонами, з заявками. Ми ж не можемо щодня міняти транзитні потоки. І це справа головних інженерів ГТС, яку Росія винесла на міжнародний рівень. Треба кудись рухатися, щось робити, але, на жаль, ситуація змінюються щодня.

Автор/джерело - © Маша Міщенко

Дата публiкацiї - 15.01.2009 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1208