2. В унісон з Гриценком та Кличком закликав українців забути свою національність і пан Червоненко, але при цьому він "чомусь" не адресував аналогічного заклику – відхреститися від свого етнічного походження та забути іудейське коріння – до євреїв.

Навпаки, Євгена Альфредовича дуже розгнівала поведінка української делегації на антирасистському форумі в Женеві, яка не вийшла з зали, як це зробило чимало представників європейських країн та США під час антисемітської промови президента Ірана.

Із зауваженням щодо не вповні адекватної реакції української делегації, яка просиділа й навіть продрімала відверто антисемітські випади та заперечення Голокосту, ще можна погодитись.

Приміром, чи сподобалося б нам, якби хтось так само на якомусь представницькому міжнародному форумі взявся заперечувати наш Голодомор?

Інша річ, як би це не було прикро, але доводиться констатувати, що на відміну від євреїв в Ізраїлі, де заперечення Голокосту нікому й на думку не спаде, що цілком природно і зрозуміло, голодний геноцид мільйонів українців в Україні заперечують наші ж, язик не повертається їх такими називати – співвітчизники, яких, до речі, на передачах у Шустера ніколи не бракує. Ось в чому наш національний сором і ганьба!

Можливо, саме тому, коли на міжнародних конференціях трапляється щось подібне в бік України, то залишити залу не поспішають не те що представники інших держав, але й самі українці. Одначе це – окрема невичерпна тема.

Продемонстроване Червоненком неподобство полягає в тім, що цей український громадянин протестує проти образи євреїв, тобто визнає наявність образи за національним фактором щодо своїх кревних братів, і в той же час заперечує можливість прояву національних почуттів українцями, виступаючи взагалі проти їхнього права говорити вголос про своє українство не як належність до держави, а етнічне походження.

Іншими словами, виходить, що називатися євреями як в Україні, так і світі й відстоювати свою національну позицію – можна і навіть почесно, а от українцями навіть в рідній державі – ні, бо то вже, за Червоненком, щось ненормальне та аморальне? Тож українцям пропонують розчинитися в політичній нації за назвою країни без дозволу на згадку про своє ЕТНІЧНЕ коріння? Чого це так?

3. Голова НСПУ Володимир Яворівський зробив зауваження одному з учасників передачі, "антифашисту", що той, на відміну від чомусь названих письменником "українськими патріотами" російськомовних "січовиків" з Одеси, говорить українською.

Чого це, мовляв, той розмовляє державною, якщо, бачите, "справжні українські патріоти" – російськомовні. Чи не спеціально це "антифашист" робить, аби тільки видаватися "патріотом", – запитував український письменник.

Чи не здається це питання щонайменше дивним: голова Спілки письменників України запитує в людини, чому вона розмовляє українською? І чи це не для того, аби дискредитувати "українських патріотів", які не знають українську і не вміють нею розмовляти. З нашим письменником – все нормально?

На що Володимир Олександрович отримав гідну відповідь: "антифашист" у масці сказав, що однаково володіє українською й російською і послуговується ними, коли вважає за потрібне.

На відміну від "одеських патріотів", той дійсно продемонстрував повагу до української, принаймні, засвідчивши своє володіння нею, а не нехтуючи мовою, як "січовики".

4. Право-радикальні діячі намагалися надати побутовій сутичці, звичайній хуліганській розбірці (до такого висновку про характер інциденту спонукають як продемонстровані в ефірі матеріали, так і їхнє обговорення опонуючими сторонами) намагалися надати політичного, ба навіть більше, національного забарвлення – "українців вбивають через те, що вони українці."

5. Відомий своїми над-різкими антисемітськими й відверто расистськими публічними заявами і публікаціями в Інтернеті син видатного українського кінорежисера, теж члена партії "Свобода" Юрія Іллєнка – Андрій – захищав, як виявилось, не стільки українського патріота, скільки російськомовного футбольного фаната, що за схильність до хуліганства стояв на обліку в міліції, й одночасно – слов'янського расиста, підтвердженням чому стали відео плівка з інтерв'ю самого загиблого, де він розповідає про свої політико-ідеологічні й расові уподобання.

6. Кадри вуличного маршу "ідеологічних" побратимів загиблого Максима Чайки та їхні російськомовні типово скінхедські "речівки" загрозливого змісту, а надто – нацистські привітання "зік хайль" під державними прапорами України. В такий спосіб зграя вшановувала пам'ять одного зі своїх.

Переконаний, антисемітизм і расизм, не кажучи вже про панславізм, (туди ж – і членство у футбольному фан-клубі та облік в міліції за хуліганство на расовому грунті) ще не є підставою для однозначного зарахування носіїв подібних поглядів в число щирих українських патріотів, навіть якщо при цьому вони називаються "січовиками" й готові як, загиблий Максим Чайка, день і ніч боронити Україну для білих від "нашестя" різнокольорових та інших не-слов'ян.

В купі полови ефіру чергової "свободи Шустера""в гостях у Шустера" можна було віднайти й кілька раціональних зерен:

1. Висловлені претензії щодо антиукраїнського змісту передач та розпалювання в них міжнаціональної ворожнечі на адресу одеського каналу "АТВ", власником якого є лідер партії "Родіна" Ігор Марков й відсутність дієвої реакції на ці негідні прояви з боку влади, прокуратури, СБУ, Нацради з питань телебачення й радіомовлення. Ось чому слід було приділити більшу увагу, а то й весь п'ятничний випуск "Шустер-live";

2. Зауваження лідера громадського руху "За Україну" В'ячеслава Кириленка у відповідь на висловлені Кличком погляди. Уславлений боксер так наполягав на професійності людини, як основному критерії її оцінки, заперечуючи одночасно будь-які національні фактори, що Кириленко запитав, а боксером якої країни той себе вважає, коли виходить на ринг? Чиї інтереси він захищає як спортсмен? Чи не соромиться він називатися українським боксером? Є ж англійські спортсмени, німецькі, американські, а вважатися українськими – не можна? Кириленко поремствував, що так може дійти до того, що українців почнуть соромити називатися українцями за етнічним походженням. Чи не підпаде так під крамолу сама національність, – обурювався політик.

Що й казати, на рингу Кличко виглядає куди переконливішим, ніж на подібних ток-шоу.

Взагалі, при перегляді програми склалося враження, що переважна більшість її учасників виявилася неготовою для всебічного і глибокого обговорення поставленої теми, відчувався брак відповідного фаху. Дуже не вистачало представників правозахисного руху, органів охорони порядку, церков, релігійних конфесій, філософів, етнографів та інших експертів.

Відтак думки запрошених політиків, що прийшли аби вчергове і не важливо з якого приводу засвітитися, часто-густо виглядали поверховими й суперечливими як з точки зору національної етики, так і елементарного здорового глузду.

В результаті кінцевий телевізійний продукт вийшов якимсь гливким, таким, що не підлягає споживанню. В підсумку був отриманий напівфабрикат з чималою кількістю неїстівних, шкідливих для організму компонентів. То яка ж може бути користь від такого блюда?