Не минули більшовицькі репресії і Стародубщини. Добре озброєне, але роздягнене та голодне більшовицьке військо, грабувало та вбивало представників заможнішого населення краю, відбираючи для себе їхнє майно. При чому, якщо українців Стародубщини репресували нібито за те, що вони підтримували Українську Центральну Раду, то заможних росіян-старообрядців – за підтримку… Тимчасового уряду. Один з учасників цих більшовицьких репресій, Василь Туманов, що діяв зі своїм загоном на станції Унеча, писав у своїх споминах 1963-го року: «Націоналізація підприємств проходила не без боротьби. З ватажками і ставлениками буржуазії, що підтримували Тимчасовий уряд, було покінчено ще в 1917-му році (коли їх захопили за голосуванням до Установчих зборів, і в боротьбі з ВЧК)». На щастя, більшовицька окупація Стародубщини тривала цього разу не довго. На допомогу Україні прийшла Німеччина, війська якої без важких зусиль розгромили більшовицькі загони, що могли успішно воювати лише з напіврегулярною українською армією, та визволили Україну від більшовиків. На більшій частині України, в тому числі й на Стародубщині, встановилася влада незалежної Української держави, і в нашім краї, хоч і ненадовго, запанували мир та злагода.

Ілюстрації:

91. Почепські учителі. Стара світлина.

92. Театральний гурток почепських викладачів та школярів.

93. Окупація Стародубщини більшовиками на початку 1918-го року.