За вітром підуть люди, історія, медицина...
Сьогодні - 24 річниця з дня призначення Олега Петровича Калиняка директором Рубанської сільської лікарні. Цю річницю знаменитий лікар зустрічає важко хворим і розчарованим: рідна лікарня таки закрита, а її працівники відправлені на біржу - без елементарної подяки за сумлінну працю коло хворих, зокрема під час епідемії COVID.
Олег Калиняк - глибоко віруюча людина, яка стійко переносить діагноз, з якого витікають виснажливі хіміотерапії (у середу почнеться чергова). Будучи у нього в гостях, він запропонував мені послухати на ноут-буці улюблені колядки - він їх дуже любить: "Пречистая Діва Сина породила. Ой рано! Ой рано-раненько радуйся земленькоооо... Христос народився..."
Зажди усміхнений і оптимістичний, Олег Петрович невблаганний і місцями лютий, коли йдеться про порушення прав людей на медицину:
- У Рубанці був сформований цілодобовий медсестринський пост! Думаєте це легко було? Ми знайшли 4 молоді, професійні медсестри, які не відмовлялися працювати навіть із хворими на ковід - вони так виховані. Люди часом підходили до лікарні , щоб побути три-чотири години - стабілізувати свій стан. І що тепер? Тих, що постійно перебували у лікарні, розібрали діти. А четверо - на Дмитрівку. До одної жіночки з 1937 року не захотіли приїхати дві рідні дочки - одна в Біларусі, друга в Росії. І ми її теж відправили на Дмитрівку...
У лікарні ще залишилися кочегари. Але в травні їх також звільнять, каже Калиняк. За вітром піде не лише такий важливий під час епідемії ліжковий фонд, але й сама історична будівля, зведена ще в часи Російської імперії шляхтичем Костем Рачинським.
Калиняк добре пам'ятає день 18 січня 1997 року, коли наказ про його призначення на Рубанку підписав головлікар Бахмацького району Іван Білогруд, відомий хірург. Стільки років пройшло. Стільки всього зроблено. І можна було би ще зробить.
Хто винуватий? Звісно, від українців звільняють території - потрібні орні площі, а не люди.
Але й ми самі мали бути готовими захищати свої права, передбачити як пристосуватися до нових адміністративних змін і боротися за збереження інфраструктури ще з 2015 року, наголошує Калиняк.
- Але ми думали, що все "розсмокчеться". Само собою... Так не буває.
Прощаючись із славетною Рубанською лікарнею, яка бачила дві світові війни й три голодомори, лікар Калиняк не втрачає надії відновити медичну установу, звертався до новообраного депутата - отого, що переміг Ляшка.
І головна турбота Калиняка - люди:
- Наші дівчата-медсестри, санітарки, поварі й кочегари одержували у лікарні копійки. Але працювали ЖЕРТОВНО! Пам'ятайте це...
Олег Калиняк просить вшанувати кожного звільненого працівника знищеної Рубанської лікарні:
МЕДСЕСТРИ
Олена Ільченко, Рубанка
Оксеня Гаркавенко, Дмитрівка
Лариса Коваль, Дмитрівка
САНІТАРКИ
Світлана Павленко
Люда Рябуха
Лариса Рябуха
Людмила Комар
Олена Третяк
ПОВАРІ
Надежда Кудлай
Олександр Рябуха
(обоє дипломовані кулінари)
Готують на звільнення КОЧЕГАРІВ
Анатолій Задерей
Леонид Рябуха
Микола Комар
Ладимир Бондар
Ростислав МАРТИНЮК
Олег Калиняк - глибоко віруюча людина, яка стійко переносить діагноз, з якого витікають виснажливі хіміотерапії (у середу почнеться чергова). Будучи у нього в гостях, він запропонував мені послухати на ноут-буці улюблені колядки - він їх дуже любить: "Пречистая Діва Сина породила. Ой рано! Ой рано-раненько радуйся земленькоооо... Христос народився..."
Зажди усміхнений і оптимістичний, Олег Петрович невблаганний і місцями лютий, коли йдеться про порушення прав людей на медицину:
- У Рубанці був сформований цілодобовий медсестринський пост! Думаєте це легко було? Ми знайшли 4 молоді, професійні медсестри, які не відмовлялися працювати навіть із хворими на ковід - вони так виховані. Люди часом підходили до лікарні , щоб побути три-чотири години - стабілізувати свій стан. І що тепер? Тих, що постійно перебували у лікарні, розібрали діти. А четверо - на Дмитрівку. До одної жіночки з 1937 року не захотіли приїхати дві рідні дочки - одна в Біларусі, друга в Росії. І ми її теж відправили на Дмитрівку...
У лікарні ще залишилися кочегари. Але в травні їх також звільнять, каже Калиняк. За вітром піде не лише такий важливий під час епідемії ліжковий фонд, але й сама історична будівля, зведена ще в часи Російської імперії шляхтичем Костем Рачинським.
Калиняк добре пам'ятає день 18 січня 1997 року, коли наказ про його призначення на Рубанку підписав головлікар Бахмацького району Іван Білогруд, відомий хірург. Стільки років пройшло. Стільки всього зроблено. І можна було би ще зробить.
Хто винуватий? Звісно, від українців звільняють території - потрібні орні площі, а не люди.
Але й ми самі мали бути готовими захищати свої права, передбачити як пристосуватися до нових адміністративних змін і боротися за збереження інфраструктури ще з 2015 року, наголошує Калиняк.
- Але ми думали, що все "розсмокчеться". Само собою... Так не буває.
Прощаючись із славетною Рубанською лікарнею, яка бачила дві світові війни й три голодомори, лікар Калиняк не втрачає надії відновити медичну установу, звертався до новообраного депутата - отого, що переміг Ляшка.
І головна турбота Калиняка - люди:
- Наші дівчата-медсестри, санітарки, поварі й кочегари одержували у лікарні копійки. Але працювали ЖЕРТОВНО! Пам'ятайте це...
Олег Калиняк просить вшанувати кожного звільненого працівника знищеної Рубанської лікарні:
МЕДСЕСТРИ
Олена Ільченко, Рубанка
Оксеня Гаркавенко, Дмитрівка
Лариса Коваль, Дмитрівка
САНІТАРКИ
Світлана Павленко
Люда Рябуха
Лариса Рябуха
Людмила Комар
Олена Третяк
ПОВАРІ
Надежда Кудлай
Олександр Рябуха
(обоє дипломовані кулінари)
Готують на звільнення КОЧЕГАРІВ
Анатолій Задерей
Леонид Рябуха
Микола Комар
Ладимир Бондар
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |