Врятувати рядового Рощу! (доповнено)

Ні, він зовсім не рядовий – Сєргєй Роща є відставником російської армії явно не у званні рядового. Але він є рядовим (ну, може сержантом – не вище) гвинтиком російської інформаційної війни, що безперестанку ведеться проти України.

Він попросився якось до мене у френди (називаю так, а не друзями, бо то – зовсім інше) у Фейсбуці і я приєднав, зваживши, що він родом з Чернігова, де закінчував школу № 9 (випуск 1979 року). Зараз він живе у Хабаровську. І його пости, коментарі настільки феєрично дикі (ледве підібрав культурні слова!), що мої знайомі дивуються – невже це френд Чепурного?! До слова: він випускник Ленінградської академії ПВО імені Андропова (!), після армії працює вчителем історії, суспільствознавства, технології та образотворчого мистецтва – що це за суміш предметів для одного вчителя? Може, в Хабаровську не вистачає вчителів, що один і той самий викладає історію, працю і малювання? Чи то йому по блату, як працівнику спецслужб, стільки відвалили?

Проте я не став (поки що!) видаляти його зі своїх френдів, щоб відслідкувати штампи і штами російської вивернутої пропаганди. У відповідь на його писання став закидати на його сторінку свої публікації – наприклад, про конкретні російські військові частини, що воюють з Україною на Донбасі. Трималися вони в нього не довго – видаляв. Але, враховуючи різницю у часі між Хабаровськом та Черніговом, певний час вони таки висіли в нього на сторінці і буди доступні його френдам. Певно, за це получив по шапці від контролюючих органів…

І на його сторінці практично нема жодних політичних, навіть антиукраїнських, коментарів – хоча на моїй щедро їх засіває, як ряди чортополоху. Мої’ френди, як і я сам, реагують на них ліниво, бо ну як, наприклад, всерйоз реагувати, не наївшись гороху, на його твердження, що українізацією у 20-х роках займався Сталін? Розказувати йому про телеграму Сталіна, яка й припинила українізацію чи про самовбивчі постріли Скрипника і Хвильового, про масове вбивство українських кобзарів, про закриття українських вузів тощо? Безнадійно це розказувати людині, яка відверто пише, що за «інформаційний супровід» ряду українських сайтів він отримує гроші. Певно, від ФСБ.

Ось, скажімо, він твердить, що на Донбасі війни нема, там воюють американці і місцеві ополченці. І, дратуючись, що українці неохоче на нього огризаються, питає: «Дайте конкретный ответ на конкретный вопрос. С кем воюют эти украинские парни? Ведь нет войны между Украиной и Россией! Дайте ответ».

Мій земляк (прадід його був з Авдіївки, а сам він живе у Сумах) Олег Корнієнко, що зараз перебуває на східному фронті, спроквола і спокійно так відповідає: «Я воюю з російськими агресорами».

Та хіба Роща в таке повірить? Він краще розкаже про рівень життя в Херсонській області, який він бачить із Хабаровська краще, ніж ми тут, в Україні. І буде доводити, що в Криму настала благодать і радість від російської окупації Та й окупацію ж він не визнає…

Або буде твердити, що наш гетьман Богдан Хмельницький зустрічався з московським царем Алєксєєм Міхайловічем, що угорці не визнають української держави, що українець – поняття штучно вигадане (і Роща, відтак, вигаданий? чи він не українець?)… Я ж кажу – феєричність його домислів зашкалює, хоча він так само судить і про релігії світові, і про технології… Бідні ті хабаровські школярі! І невже оце у андроповській академії отакій шурі-бурі сміттєвозній навчали?

А ще він любить апелювати до ООН та інших міжнародних організацій – от, мовляв, не визнала ж ООН голодомор в Україні, значить і не було. Що більше 20 країн світу визнали – для нього не аргумент. Не визнала ж ООН порушення Росією українських кордонів – і всьо, воюють американці. При цьому він же не дурень – знає, що Росія має в Раді Безпеки ООН право вето…

На всяк випадок, хоча це й безнадійно, бо він, як глухар на току, чує тільки себе, пояснюю Сєргєю Рощі – 15 листопада 2016 року Комітет з прав людини Генеральної Асамблеї ООН прийняв резолюцію «Ситуація з правами людини в Автономній республіці Крим та місті Севастополь (Україна)». Вперше в офіційних документах ООН Росія визнається окупантом, а Крим та Севастополь – тимчасово окупованими. За цю резолюцію проголосували представники 73 країн.

А 14 листопада 2016 року Міжнародний кримінальний суд опублікував звіт по справі «Ситуація в Україні», де зазначено, що «Російська Федерація задіяла особовий склад своїх збройних сил для отримання контролю над частиною території України без згоди Уряду України». Главарів російської верхівки буде судити міжнародний кримінальний суд! Якщо їх раніше не прикінчать свої ж, для покривання інформації… Бо щось раптово, як мухи у спасівку, стали мерти генерали, які командували окупацією Криму…

…Тільки один товариш підтримав (може, тому, що лікар?) мою позицію терплячості щодо цього загубленого в імперських хащах українця, написавши, що коли постане українська Сибірська чи Далекосхідна республіка, там треба ж будуть українські кадри… Що така республіка буде – вірю. А що Сєргєй Роща буде у ній українцем – не вірю. Проте, може, спробуємо врятувати офіцера Рощу?

Василь ЧЕПУРНИЙ

Довідка з російських джерел

Учитель истории и обществознания МОУ СОШ N 68 г. Хабаровска; бывший начальник службы информации и общественных связей Краснознаменного Дальневосточного объединения Военно-воздушных сил и противовоздушной обороны, подполковник запаса; родился 3 февраля 1962 г. в селе Погорельцы Семеновского района Черниговской области Украины; в 1979 г. окончил среднюю школу N 9 г. Чернигова, после чего работал токарем, столяром и электрогазосварщиком на Черниговском радиоприборном заводе; в 1984 г. окончил Ленинградское высшее военно-политическое училище ПВО; с 1984 по 1988 год - заместитель начальника отдельного центра радиоразведки (особого назначения) по политической части, войсковая часть 28106; с 1988 по 1994 год - начальник клуба радиотехнического полка, войсковая часть 30593; с 1994 по 1998 год - начальник гарнизонного офицерского клуба г. Хабаровска, войсковая часть 10253; с 1998 по 2002 год - старший офицер по общественно-государственной подготовке и информированию, 2529 база ремонта и хранения вооружения; с 2002 по 2003 год - начальник штаба местной обороны - старший инспектор (по режиму), начальник службы безопасности, 2529 центральная база ремонта вооружения; с 2004 по 2005 год - начальник отделения отдела боевой подготовки Дальневосточного объединения ВВС и ПВО, войсковая часть 10253; с 2005 по 2006 год - помощник командующего Дальневосточным объединением ВВС и ПВО по связям с общественностью и средствами массовой информации, войсковая часть 10253; женат, имеет сына; во внеслужебное время занимается живописью.