Володимир В’ятрович – новий директор Українського інституту національної пам’яті

27 березня Віце-прем’єр міністр України Олександр Сич представив колективу Українського інституту національної пам’яті нового директора – Володимира В’ятровича.
Олександр Сич наголосив, що перед Інститутом стоїть надзвичайно відповідальне завдання – формування концепції національної пам’яті, трактування болісних, трагічних сторінок історії українського народу, підняття на поверхню тої правди, яка має вилікувати українське суспільство від усіх завданих ран в часи тоталітарного режиму та здійснити консолідацію і об’єднання української нації.

25 березня Кабінет Міністрів України оприлюднив своє розпорядження про призначення директором Українського інституту національної пам’яті історика Володимира В’ятровича.
Кандидат історичних наук В. В’ятрович переходить на цю посаду із Києво-Могилянської академії. Нагадаємо, що у 2008–2010 роках він, будучи директором архіву СБУ, розсекретив архіви КҐБ. Опісля рік працював старшим запрошеним дослідником в Українському науковому інституті Гарвардського університету (США). Автор шести книг, співавтор трьох.

В. В'ятрович переконаний, що події останніх місяців в Україні, зокрема злочинне застосування владою зброї проти мирних демонстрантів, є наслідком того, що Україна впродовж 23 років так і не переосмислила минуле і не визначила інструментів подолання наслідків тоталітаризму, не засудила його злочинів.
«А щоб критично дивитися на історію, її ще треба розповісти. Поки обмежено доступ до архівів — обмежено доступ до фактів», – пояснює науковець. Для цього керівник УІНП ставить собі за завдання створення архіву національної пам’яті, який дасть можливість вивести з-під відання сучасних спецслужб та правоохоронних органів (йдеться по СБУ, МВС, СЗР) архіви карально репресивної системи Радянського союзу. «Цивільність» таких документів забезпечить сталу політику відкритого доступу до них. Це важливо, адже вони показують справжню ситуацію в роки панування тоталітарного режиму, особливості його функціонування та, врешті-решт, знання – це запобіжник від повторення злочинів тоталітаризму в сьогоденні», – говорить В. В’ятрович.

Український інститут національної пам’яті чекає реформа: Ця установа має в своїй діяльності орієнтуватися на подібні структури в інших посткомуністичних країнах Центральної та Східної Європи. Інститути нацпам’яті – це органи державної влади зі спеціальним статусом, робота з архівами каральних спецслужб, інформування суспільства про результати наукових досліджень минулого, робота з місцями пам’яті (пам’ятники, музеї, могили людей — жертв репресій, учасників воєн, борців за незалежність).

«Ми розповідатимемо людям, що відбувається із суспільствами, де режим нехтує правами людини. Переконаний, що саме активна позиція громадянського суспільства не допустить повторення злочинів у майбутньому. Наше ж завдання: зробити все, аби кожен мав доступ до фактів, на базі яких робитиме власні висновки, не нав’язані ніким,

ДОВІДКОВО:

В’ятрович Володимир Михайлович – 36 років, історик, публіцист, громадський діяч.
Очолює науковий центр в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
В 2008–2010 роках на посаді Директора архіву Служби безпеки України провів розсекречення раніше таємних архівів КҐБ і організував відкритий доступ до них.
У 2010–2011 роках – старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету (США). У 2012 році працював з документами Інституту Гувера (Стенфордський університет, США).
У 2002 році В. В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) www.cdvr.org.ua – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 року є членом Європейської платформи пам'яті і сумління. ЦДВР у співпраці із Службою безпеки України у 2009 році став співтворцем Національного музею жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові в колишній в'язниці КҐБ та Гестапо. Відстоюючи право на доступ до архівів радянського періоду, у 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка відкриває Електронний архів avr.org.ua з понад 14-ма тисячами документів.
Автор шести книг, співавтор трьох.
У 2013–2014 активний учасник Громадського сектора Євромайдану.