Водій Петро кривенького автобуса

Уявімо, ми їдемо в одному автобусі, який трохи "пищить", особливо на вибоїнах, трошки в ньому "підпахує"( русскім духам), з пасажирів дехто п'яненький щось варнякає в кутку, сидять бабусі з клунками та хтось із папугою в клітці, пара гопників, декілька шулерів-наперсточників, які навперебій розповідають, що вони за кермом поїдуть швидше і , взагалі, ми їдемо не в тому напрямку - нам на схід, один весь час ги-гикає своєму "юмару" і корчить гримаси - " я - Наполеон, я - слуга народа, ги-ги, я за мір і стану пєрєд путінам на калєні і т.д., хахли маї, ми тут каманда шимпанZE, я відел па тєлєвізару, как нада єхать "...

І ми з вами спостерігаємо оцю картину з самого початку: як майже усі, окрім однієї бабусі з косою, яка весь час хитала головою та нишком переглядала банківські картки, або спали, чи грали "в дурака", поки водій Петро разом з нами полагодив автобуса, міняв колеса, прокладав безпечний маршрут, домовлявся за візи для нас усіх і ще багато чого робив: відстрілювався від якоїсь зеленої наволочі…

Але тепер, коли усе їде, усе працює, оця шобла, де на понт, де - умовляннями, хочуть сісти за кермо!!! Дозволимо ?! Ні! Бо угроблять і автобуса, і нас з вами, шоновне панство...Не вступіть, люди, у зельоноє лайно, бо і не доїдете, і вонятиме від вас ще кілька поколінь!

Віктор ПОГУЛЯЙ