Вклоняючись шипшині...

Пожухле листя обіцянок, колючки поглядів, кострубатість фраз, шипи слів - із бігбордів... Хочеться голосувати за шипшину, яку зустрів у поході за грибами. За її рубіново-терпко-живлющу силу.

А тут ще й одкровення Анн Перр'є:
Досить
Шипшині пройтись найшпиньках -
От і прощена земля.
(Переклад Дмитра Чистяка).

Ходимо по своїй святій землі, забуваючи про святість чину своєї присутности. Про те, що ми не політичні, не соціальні, не цифрові - ми Природні люди. І дух наш підживлюється духом Природи під шатром вищого чистого світу. Бо й ми його рівноцінна живинка. І тому приречені співіснувати, співжити, співтворити з усіма іншими її часточками, навіть такими дрібними, невидимими і, здавалося б, ворожими, як мікроби, бактерії, віруси...

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, "Різнотрав'я"