"...Відірву башку дурну"

Як українці змогли зберегти свої етнічні території та спільну мову від Татр до Дону, не маючи єдиної системи шкільництва, народної богослужбової мови й апарату примусу? І то не якихось нещасних 130 років - як поляки без держави і кордонів. А плюс/мінус всі 600.

Тільки шляхом особливої брутальності за недотримання неписаних правил. Брутальності, що зодягається у поетичні строфи та удавану ніжність зменшувальних форм.

Дуже рідко цей український секрет "вербалізується". І обов'язково в найнесподіваніших місцях. У нашому славні, де грозять "воріженькам".

Або ось тут: примус до порядку в с. Григорівка Чернигівської області. Останній дільничий евакуювався із села ще 30 років тому:

" ...Відірву башку дурну
Поламаю ніжечку
Якщо кине хто бичка
Повз цієї діжечки..."

Не вздумай!

Ростислав МАРТИНЮК