Від Пекіна до Берліна - самостійна Україна!

Віруючу людину важко здивувати чудесами - вона сприймає їх, як належне. Тож і я не здивувався, що після ночі відключення і ранку світло з'явилося і я не тільки заряджаю телефон та поповнив запаси води, але й навіть поголився.
І тепер я парубок хоть куди - хоть на передову (ну, там, чесно кажучи, з мене мало б толку), хоч на переговори (тут би я більше згодився ). Щоправда, мої базові вимоги мало сподобаються офісу Зеленського, а тим паче, "тій стороні", як раніше називав агресора Зеленський.
Бо вимоги для переговорів у мене все ті ж:
1. Виведення російських військ з Криму, Донбасу та іншої України.
2. Виплата Україні репарації в межах коштів, необхідних для відновлення зруйнованої інфрастуктури.
3. Позбавлення Росії ядерної зброї. Бо нема гарантії, що новий правитель теж не поїде головою.
4. Проведення денацифікації Росії за прикладом переможеної Німеччини після другої світової війни.
5. Створення на кордонах України санітарної зони під контролем ЗСУ в межах Стародубщини, Курщини, Вороніжчини, Білгородчини, Кубані та повернення Україні міста Таганрог.
6. Проведення референдумів про незалежність Татарстану, Башкортостану, Тиви, Якутії- Саха, республік Північного Кавказу та Далекого Сходу.
І наостанок, для гумору (перед цим було все серйозно - згадалося: десь на початку 90-х років, коли ще було неміряно ностальгуючих за СРСР, як мухоморів у тамбовському лісі, в арці біля "Золотого ключика" хтось написав великими літерами:" Наша родина - Советский Союз". Наступного дня нижче з'явилася відповідь:"Від Пекіна до Берліна - самостійна Україна!".
Насправді нам не треба ні Пекіна, ні Берліна, хоча ... в кожному жарті тільки доля жарту.