Угорський урок

Сьогодні остаточно переконалася, що це неочевидно, тому напишу ще тут. Поразка диктатури Орбана важлива й натхненна для цілого світу не тільки тим, що тепер кожен мешканець "країн темного поясу", дивлячись на Угорщину, міркує в дусі Енн Еплбом: раз таке могло вдатися їм, мирним шляхом, усього лиш через демократичні вибори, - значить, може й нам! (при всій моїй повазі до розумниці Еплбом, я ще не зустрічала хай як завгодно розумного американця, який розумів би, що таке культурна традиція і який вона вплив має в т.ч. на біжучу політ. культуру: в тому місці, де в європейця історична пам'ять, в американця свище вітер знелюднених прерій, і тому вони, м.ін., щиро вірили, і "харошимрускім" свою віру передали, що, раз українці зробили в себе Майдан, то скоро і в Москві такий буде, а шотаке? а чого ні?..)

Ні, не в цьому переломовий і справді історичний характер угорських виборів. Не в тому річ, не в тому річ, як співав Микола Мозговий.

А от чим вони справді унікальні - що це перша (!), за весь час після Другої світової, європейська країна, яка перемогла диктатуру під гаслом "Геть від Москви!" ("Ruszkik haza!"). Прямо, відверто, чесно, в мільйони голосів скандованим над нічним Будапештом, аж зорі в небі завмерли.

Не було цього в Європі в 1989 р. Не наважувались тоді таке озвучувати, навіть якщо так і відчували. Боялися, що москва передумає, загніваються пан Горбі і відберуть назад подаровану свободу...

А не буває подарованої свободи. Ще Леся Українка попереджала:
Хто визволиться сам, той буде вільний.
Хто визволить когось - в неволю візьме (с).

Україна тут, зрозуміло, зіграла свою роль каталізатора: ми не дуже ще свідомі того, до якої міри швидко й ефективно наша війна "розчакловує" Європу від "російського страху". Угорщина першою наважилась випростатись (дуже вже дістали!) - і, замість клястися в дружбі-жвачці-толерантності та запевняти, що "ми ж не проти Росії, ми тільки проти комунізму"(1989), "ми не проти Росії, ми тільки проти путіна" (2022), згадати полеглих на вулицях Будапешта в бойні 1956 р. - і витягнути їхнє тодішнє гасло, як лицарський меч: "Ruszkik haza!".

На черзі - Чехословаччина (спершу Чехія, тоді Словаччина): час тепер і їм знайти в собі відвагу сказати вголос, що в 1968 р. їх убивали не "комуністи", не "Брежнєв" - а таки "русове"...

Ось тільки так і можливе, нарешті, - визволення Європи. (Хто читав "Нашу Європу", розуміє контекст).
А нам своє робить: дрони й ін. обладнання на ППО самі себе не куплять (щось пригальмувавсь на свята збір, а це неправильно: понад 2\3 вже, правда, зібрано, посуваємось, нівроку, але ще "шматок паски" мусимо 37-й ОБрМП і бригаді "Рубіж" украяти, тож хай рука, що дає, не збідніє!)