У Чернігові вшанують пам’ять жертв Голодомору без пам’ятника
Соромно і огидно, що навіть y 80-і роковини Великого голодомору місто Чернігів залишається єдиним в області великим населеним пунктом, в якому досі немає пам’ятного знаку жертвам Голодоморів – геноциду Українського народу.
І це, незважаючи на те, що на вулицях міста узимку 1932-1933 роках щодня вмирали від голоду селяни з далеких й навколишніх сіл і навіть городяни.
Як згадують старожили, через морози небіжчиків не ховали, а звозили до Петропавлівської церкви на Старому Руському цвинтарі по вул. Старобілоуській. До цвинтаря небіжчиків, як правило, везли вулицею Надеждинською, яку з 1960 році було перейменовано на вул. Пирогова. Навесні невідомі зловмисники підпалили церкву, змуровану ще у 1834 році, разом з небіжчиками.
Після цієї пожежі залишки церкви було знесено, а на цьому місці у 70-х роках минулого століття збудували Новозаводський відділок міліції.
На згадку від колишньої Петропавлівської церкви залишився лише, як називають старожили, «поповський» одноповерховий будинок, який під час окупації не постраждав, як і уся вулиця Старобілоуська.
Звісно, міська влада якось намагалася вшанувати пам’ять жертв голодомору. Так 22 лютого 2008 року у виставковій залі галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт» було проведено презентацію генеральної концепції пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років. Співавторами проекту є Народний художник України, академік архітектури Анатолій Гайдамака та Заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов.
Спочатку, за офіційною інформацією від 25 лютого 2008 року, планувалося встановити пам’ятний знак на зеленій галявині Алеї Героїв перед фасадом Катерининської церкви. Творча ідея проекту полягала у відтворенні образу зубожіння та спустошеності тогочасної України: на чорному переораному полі, де лежать розбиті жорна, встановлені чорні гранітні плити, що символізують українські села, поставлені на «чорну дошку», тобто на вимирання. На чорних мармурових плитах планувалося викарбувати назви сіл, найбільш постраждалих від тих жахливих подій.
19 серпня 2008 року відділом зв'язків з громадськістю Чернігівської міської ради було повідомлено, що Чернігівський міськвиконком з 1 до 30 вересня 2008 року оголошує відкритий конкурс на кращу проектну пропозицію щодо спорудження пам'ятника для вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні. За інформацією управління архітектури та містобудування міської ради для встановлення пам'ятного знаку вже визначена земельна ділянка навпроти Троїцько-Іллінського монастиря на розі вулиць Толстого та Музичної.
Після цього жодної інформації. Хоч завершується вже 2013 рік.
Тож 23 листопада, на 80-і роковини Великого голодомору представники місцевої влади і патріотична громадськість традиційно зберуться о 16 годині біля П’ятницької церкви, зруйнованої вже після звільнення міста від німецьких загарбників, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду 32-33 років.
По закінченню панахиди патріотична громадськість міста хресною ходою з запаленими свічками рушить до Катерининського кафедрального козацького собору, де о 16-й годині 35 хвилин відбудеться- громадське вшанування пам’яті жертв геноциду.
І це, незважаючи на те, що на вулицях міста узимку 1932-1933 роках щодня вмирали від голоду селяни з далеких й навколишніх сіл і навіть городяни.
Як згадують старожили, через морози небіжчиків не ховали, а звозили до Петропавлівської церкви на Старому Руському цвинтарі по вул. Старобілоуській. До цвинтаря небіжчиків, як правило, везли вулицею Надеждинською, яку з 1960 році було перейменовано на вул. Пирогова. Навесні невідомі зловмисники підпалили церкву, змуровану ще у 1834 році, разом з небіжчиками.
Після цієї пожежі залишки церкви було знесено, а на цьому місці у 70-х роках минулого століття збудували Новозаводський відділок міліції.
На згадку від колишньої Петропавлівської церкви залишився лише, як називають старожили, «поповський» одноповерховий будинок, який під час окупації не постраждав, як і уся вулиця Старобілоуська.
Звісно, міська влада якось намагалася вшанувати пам’ять жертв голодомору. Так 22 лютого 2008 року у виставковій залі галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт» було проведено презентацію генеральної концепції пам’ятного знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років. Співавторами проекту є Народний художник України, академік архітектури Анатолій Гайдамака та Заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов.
Спочатку, за офіційною інформацією від 25 лютого 2008 року, планувалося встановити пам’ятний знак на зеленій галявині Алеї Героїв перед фасадом Катерининської церкви. Творча ідея проекту полягала у відтворенні образу зубожіння та спустошеності тогочасної України: на чорному переораному полі, де лежать розбиті жорна, встановлені чорні гранітні плити, що символізують українські села, поставлені на «чорну дошку», тобто на вимирання. На чорних мармурових плитах планувалося викарбувати назви сіл, найбільш постраждалих від тих жахливих подій.
19 серпня 2008 року відділом зв'язків з громадськістю Чернігівської міської ради було повідомлено, що Чернігівський міськвиконком з 1 до 30 вересня 2008 року оголошує відкритий конкурс на кращу проектну пропозицію щодо спорудження пам'ятника для вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні. За інформацією управління архітектури та містобудування міської ради для встановлення пам'ятного знаку вже визначена земельна ділянка навпроти Троїцько-Іллінського монастиря на розі вулиць Толстого та Музичної.
Після цього жодної інформації. Хоч завершується вже 2013 рік.
Тож 23 листопада, на 80-і роковини Великого голодомору представники місцевої влади і патріотична громадськість традиційно зберуться о 16 годині біля П’ятницької церкви, зруйнованої вже після звільнення міста від німецьких загарбників, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду 32-33 років.
По закінченню панахиди патріотична громадськість міста хресною ходою з запаленими свічками рушить до Катерининського кафедрального козацького собору, де о 16-й годині 35 хвилин відбудеться- громадське вшанування пам’яті жертв геноциду.
Сергій Соломаха
Коментарі (1) |
| |