Трамп - маріонетка Путіна
Трамп робить все, щоб виглядати маріонеткою Путіна.
Остання розмова з канцлером Мерцом - ще більше переконує, що Білий Дім загрався в бізнес-угоди. Пустити Росію на енергетичний ринок ЄС? Зняти санкції з тіньового флоту? Змусити Україну розплатитися з Путіним територіями? Вивести бази США з країн, які межують з Росією? Ще на 30 років віддалити вступ України в НАТО?
Де, скажіть, в усіх цих пропозиціях, адресованих Мерцу, є хоч дещиця логіки, справедливості та стратегічного інтересу США? Є тільки одне - бажання отримати грошові (в прямому сенсі слова) і іміджеві дивіденди, користуючись виключним правом сили.
І замість того, щоб зняти всі підозри, що тепер Трамп відверто грає на руку Путіну, він ще більше посилив це відчуття . Всі ці підкилимні договірняки однозначно вигідні Москві, особисто Трампу, але кардинально недопустимі для нас і для Європи. Бо посилюючи позицію Путіна, він дає ще сильніший посил Москві: ідіть, дійте ще жорсткіше і забирайте те, що вважаєте своїм. Накажіть їх усіх, цих недоговороздатних європейців, накажіть Україну, яка стала фактором трампівсьутх невдач, накажіть усіх тих, хто стоїть на заваді великих бізнес-діл.
Трамп явно поспішає врятувати обіцяні йому Дмітрієвим бізнесові угоди, і єдиним варіантом він бачить продовжувати тиск уже не тільки і не стільки на Зеленського і Україну, а глобально - на Європу.
Бо що таке Європа для Трампа, якщо вона не обіцяє мільярдів, а постійно показує зуби? І цю логіка Трамп уже навіть не приховує. Цей геополітичний ексгібіціонізм бачать всі. Як і те, що вибори ще до Конгресу ще більше загострили власне его - і Трамп уже навіть не встидається вести себе не як партнер демократіям, а як авторитарний гопник, в інтересах виключно власної сімʼї.
І тепер зрозуміло, звідки це відчуття елітарної корупції американського суспільства, яке вилізло на перші рядки соціології. Країна, яка сотню років «продавала» себе як колиску демократії, всього за 23 місяці зробила виключний крен в авторитаризм. Специфічний, американський, але авторитаризм. Коли всі гілки влади просто стали заручником настрою однієї людини. Бо моновлада (і ми це знаємо по собі) дає відчуття вседозволеності. Так званий deep state - професійна бюрократія, середня ланка державного управління, люди, які забезпечували тяглість державної політики незалежно від зміни президентів, свого часу були одним із запобіжників проти політичних перекосів. Ці місяці - з початку 2025-го - їх голос просто став німим.
І от зараз Трамп - на роздоріжжі. Бо навіть отримавши якусь угоду по Росії, він не стане виглядати більш переконливо. Навпаки, тиск на Україну стане полем битви вже під час президентських перегонів, які, нагадаю, стартуватимуть уже з січня-лютого у США. І навряд чи американський виборець подарує Трампу те, як він витягнув Путіна на світову арену. Бо суспільна думка криком волає проти загравання з Росією.
Ще ніколи на моїй памʼяті Білий Дім так фанатично не стріляв собі в ногу. І на жаль, це ще не кінець цієї історії.
Віктор ШЛІНЧАК
Остання розмова з канцлером Мерцом - ще більше переконує, що Білий Дім загрався в бізнес-угоди. Пустити Росію на енергетичний ринок ЄС? Зняти санкції з тіньового флоту? Змусити Україну розплатитися з Путіним територіями? Вивести бази США з країн, які межують з Росією? Ще на 30 років віддалити вступ України в НАТО?
Де, скажіть, в усіх цих пропозиціях, адресованих Мерцу, є хоч дещиця логіки, справедливості та стратегічного інтересу США? Є тільки одне - бажання отримати грошові (в прямому сенсі слова) і іміджеві дивіденди, користуючись виключним правом сили.
І замість того, щоб зняти всі підозри, що тепер Трамп відверто грає на руку Путіну, він ще більше посилив це відчуття . Всі ці підкилимні договірняки однозначно вигідні Москві, особисто Трампу, але кардинально недопустимі для нас і для Європи. Бо посилюючи позицію Путіна, він дає ще сильніший посил Москві: ідіть, дійте ще жорсткіше і забирайте те, що вважаєте своїм. Накажіть їх усіх, цих недоговороздатних європейців, накажіть Україну, яка стала фактором трампівсьутх невдач, накажіть усіх тих, хто стоїть на заваді великих бізнес-діл.
Трамп явно поспішає врятувати обіцяні йому Дмітрієвим бізнесові угоди, і єдиним варіантом він бачить продовжувати тиск уже не тільки і не стільки на Зеленського і Україну, а глобально - на Європу.
Бо що таке Європа для Трампа, якщо вона не обіцяє мільярдів, а постійно показує зуби? І цю логіка Трамп уже навіть не приховує. Цей геополітичний ексгібіціонізм бачать всі. Як і те, що вибори ще до Конгресу ще більше загострили власне его - і Трамп уже навіть не встидається вести себе не як партнер демократіям, а як авторитарний гопник, в інтересах виключно власної сімʼї.
І тепер зрозуміло, звідки це відчуття елітарної корупції американського суспільства, яке вилізло на перші рядки соціології. Країна, яка сотню років «продавала» себе як колиску демократії, всього за 23 місяці зробила виключний крен в авторитаризм. Специфічний, американський, але авторитаризм. Коли всі гілки влади просто стали заручником настрою однієї людини. Бо моновлада (і ми це знаємо по собі) дає відчуття вседозволеності. Так званий deep state - професійна бюрократія, середня ланка державного управління, люди, які забезпечували тяглість державної політики незалежно від зміни президентів, свого часу були одним із запобіжників проти політичних перекосів. Ці місяці - з початку 2025-го - їх голос просто став німим.
І от зараз Трамп - на роздоріжжі. Бо навіть отримавши якусь угоду по Росії, він не стане виглядати більш переконливо. Навпаки, тиск на Україну стане полем битви вже під час президентських перегонів, які, нагадаю, стартуватимуть уже з січня-лютого у США. І навряд чи американський виборець подарує Трампу те, як він витягнув Путіна на світову арену. Бо суспільна думка криком волає проти загравання з Росією.
Ще ніколи на моїй памʼяті Білий Дім так фанатично не стріляв собі в ногу. І на жаль, це ще не кінець цієї історії.
Віктор ШЛІНЧАК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |