Тнаці Кушнера- Віткоффа навколо труби
Американські спецпосланці Джаред Кушнер і Стів Віткофф пропонують відновити транзит російського газу через Україну і подають це як подарунок Києву. Пояснення в них просте. З 1 січня 2025 року, коли закінчився контракт із "Газпромом", Україна втрачає близько 1 млрд доларів транзитних доходів на рік, як підрахувала The New York Times. Тобто транзит поверне гроші, а американська компанія-посередник допоможе обійти європейські обмеження. Виручку Росії обіцяють заморожувати на рахунку в третій країні, щоб вона не пішла на війну. Американські інвестори при цьому, як відверто пише WSJ, добре заробили б.
Але в цій схемі є питання, якого ніхто вголос не ставить: кому ця труба потрібна більше? На переговорах сильніший не той, хто продає послугу, а той, хто може без неї обійтися. І цифри показують, що порожні українські труби - це дрібниця порівняно з тим, що коїться по той бік кордону.
Уявіть родовище, яке будували під одного покупця. Бованенківське на Ямалі - найбільше на півострові, його проєктна потужність 115 млрд кубометрів газу на рік. Щоб подати ямальський газ у єдину систему, "Газпром" спеціально побудував новий коридор Бованенково - Ухта. Звідти газ ішов на захід, у Європу. Десятиліттями арктичні свердловини, компресорні станції й магістралі будували під один ринок. У 2018-2019 роках Європа купувала в "Газпрому" 170-180 млрд кубометрів на рік.
Тепер від цього ринку лишився один "Турецький потік". Його європейська гілка фізично не пропустить більше 16 млрд кубометрів на рік. У 2025 році експорт російського трубопровідного газу до Європи впав на 44% і опустився до рівня середини 1970-х, підрахувала Reuters. У першій половині 2026 року Росія продавала Європі в середньому 1,65 млрд кубометрів на місяць. Ринок, під який будували цілу арктичну галузь, зменшився приблизно в 10 разів.
Що робити з газом, який видобувають під обсяг, якого більше немає? Газ - не нафта, його не заллєш у танкер, щоб чекати кращих часів. Варіантів два: закрити свердловини або спалити. "Газпром" робить і те, і інше.
Закриті свердловини і факел біля фінського кордону
Спершу про свердловини. У 2021 році група "Газпром" видобула понад 510 млрд кубометрів, а у 2025-му, за звітом самої компанії, лише 405,4 млрд. Тобто зникла приблизно п'ята частина видобутку. Загалом Росія у 2025 році видобула 663 млрд кубометрів, на 3,2% менше, ніж роком раніше. Але простій в Арктиці коштує не так, як простій труби. Аналітики Оксфордського інституту енергетичних досліджень пишуть, що найбільші вільні потужності "Газпрому" саме на Бованенківському і Уренгойському родовищах. Після короткої зупинки у 2015-2016 роках свердловини вдалося запустити знову. Проте, попереджають аналітики, довга перерва може зашкодити, і ніхто не знає, якою буде ціна багаторічної консервації.
Тепер про вогонь. Влітку 2022 року фіни помітили над кордоном величезний факел. Компресорна станція "Портова" на початку "Північного потоку" спалювала, за оцінкою Rystad Energy, близько 4,34 млн кубометрів газу на добу, тобто приблизно на 10 млн доларів щодня. Тодішній посол Німеччини у Великій Британії Мігель Бергер пояснив це на BBC без дипломатичних прикрас: продати цей газ Росії більше нікому, тож вона його палить.
Відтоді вогню тільки більшає. За даними Світового банку, Росія залишається світовим лідером зі спалювання газу. На неї припадає 18% світового факельного обсягу, а у 2025 році вона спалила на 9% більше, ніж роком раніше. Якщо перевести у кубометри, це близько 30 млрд на рік, майже вдвічі більше, ніж "Турецький потік" здатен доставити до Європи. Звісно, більша частина цього вогню - попутний газ нафтових родовищ, а не газпромівські свердловини. Але причина однакова: для цього газу немає ні труби, ні покупця, тож Росії дешевше його спалити, ніж довезти до ринку.
Тепер найголовніше: гроші. У 2023 році "Газпром" уперше з 1999 року отримав чистий збиток за міжнародними стандартами - 629 млрд рублів, або близько 6,8 млрд доларів. У 2024 році збиток за російськими стандартами досяг майже 12,9 млрд доларів. У 2025-му група знову показала прибуток, але виручка впала на 8,8%, а прибуток з'явився завдяки міцному рублю, який зменшив вартість валютного боргу, пише Reuters. Тобто прибуток дала переоцінка боргу, а не продаж газу.
Найчесніша цифра - від самого "Газпрому". Компанія оцінила, що через втрату експорту у 2025-2034 роках недоотримає 15 трлн рублів. За нинішнім курсом це близько 190 млрд доларів, або приблизно 19 млрд на рік. Отже, Україна без транзиту втрачає 1 млрд доларів на рік, а "Газпром", за його ж підрахунками, - близько 19. Різниця майже в 20 разів. Ось і відповідь на питання, у кого проблема.
І гірше для Москви ще попереду. У 2025 році Європа все ще купувала російський газ: він становив близько 13% імпорту ЄС, понад 15 млрд євро на рік. Але регламент, ухвалений у січні 2026 року, забороняє імпорт російського скрапленого газу з 1 січня 2027 року, а трубопровідного - з 30 вересня 2027-го. Перед тим як пропустити газ, країни ЄС перевірятимуть, де його видобуто. Тож і ці 15 млрд Росія невдовзі втратить.
Китай, на який у Москві покладали всі надії, поводиться саме так, як поводиться покупець, що знає безвихідь продавця. Меморандум про "Силу Сибіру - 2", яка мала б розвернути ямальський газ із Європи на Китай, підписали у вересні 2025 року. Але навіть після візиту Путіна до Пекіна у травні 2026-го умови й дату початку будівництва не погодили. У вересні South China Morning Post повідомила, що переговори застрягли на ціні. Аналітик "Фінаму" Сергій Кауфман оцінює, що проєкт окупиться за ціни 250-300 доларів за тисячу кубометрів, а Пекін хоче дешевше, ніж платить за першу "Силу Сибіру". Китай розуміє, що в Росії нема куди дітися, і диктує ціну.
А тепер подивімося, хто заробить у схемі Кушнера і Віткоффа. Найбільше виграє Москва: вона повертає хоча б частину європейського ринку, з якого її витискає європейське право. "Заморожені" гроші на рахунку в третій країні - все одно її гроші, просто відкладений платіж. Його долю вирішуватимуть на мирних переговорах, де розморожування стане ще одним предметом торгу.
Добре заробить і американський посередник, у новині це сказано прямо. Частина українських і європейських посадовців припускає, що Вашингтон може претендувати на частку прибутків від російського газу через участь американських компаній. Раніше Reuters писав про контакти американських і російських представників щодо участі американських інвесторів у "Північних потоках". Це вже не окрема угода, а система: американський капітал хоче стати посередником між російським газом і європейським споживачем на всіх маршрутах одразу.
Момент обрано не випадково. Напад США на Іран у лютому 2026 року і блокада Ормузької протоки різко підняли ціни на газ. Європа під ціновим тиском, і саме тепер російський газ "через американську компанію" можна продати як порятунок.
А Україні дістануться транзитна плата і всі ризики. Буде конфлікт із ЄС, де регламент перевіряє походження газу, а американська вивіска цього походження не змінює. Опір Німеччини, яка, за даними NYT, виступила проти найжорсткіше. І вентиль у чужих руках - той самий, яким Москва шантажувала Київ у газові війни 2006 і 2009 років. Прибуток отримує посередник, а ризики несе країна, через яку йде труба.
Отже, американська пропозиція ставить усе з ніг на голову: проблему Росії подають як можливість для України. Насправді прохачем у цій угоді є Москва. Це вона видобуває газ під європейський обсяг, якого вже немає. Це її свердловини стоять, а факели горять. Це вона, за власною оцінкою, втрачає приблизно 19 млрд доларів на рік, і з осені 2027 року втрачатиме ще більше. Порожня українська труба коштує Україні 1 млрд.
Якщо про транзит колись і говоритимуть, ціна має враховувати цю різницю в 20 разів. Тобто не транзитна плата, а умови: хто контролює рахунок із російською виручкою, на що спрямовуються ці гроші, чи прив'язана угода до закінчення війни і чи погоджується на неї Брюссель. Без цього Україна віддасть за 1 млрд доларів найсильніший свій важіль, а маржу на російській біді заберуть інші.
Олег ЧЕСЛАВСЬКИЙ
Але в цій схемі є питання, якого ніхто вголос не ставить: кому ця труба потрібна більше? На переговорах сильніший не той, хто продає послугу, а той, хто може без неї обійтися. І цифри показують, що порожні українські труби - це дрібниця порівняно з тим, що коїться по той бік кордону.
Уявіть родовище, яке будували під одного покупця. Бованенківське на Ямалі - найбільше на півострові, його проєктна потужність 115 млрд кубометрів газу на рік. Щоб подати ямальський газ у єдину систему, "Газпром" спеціально побудував новий коридор Бованенково - Ухта. Звідти газ ішов на захід, у Європу. Десятиліттями арктичні свердловини, компресорні станції й магістралі будували під один ринок. У 2018-2019 роках Європа купувала в "Газпрому" 170-180 млрд кубометрів на рік.
Тепер від цього ринку лишився один "Турецький потік". Його європейська гілка фізично не пропустить більше 16 млрд кубометрів на рік. У 2025 році експорт російського трубопровідного газу до Європи впав на 44% і опустився до рівня середини 1970-х, підрахувала Reuters. У першій половині 2026 року Росія продавала Європі в середньому 1,65 млрд кубометрів на місяць. Ринок, під який будували цілу арктичну галузь, зменшився приблизно в 10 разів.
Що робити з газом, який видобувають під обсяг, якого більше немає? Газ - не нафта, його не заллєш у танкер, щоб чекати кращих часів. Варіантів два: закрити свердловини або спалити. "Газпром" робить і те, і інше.
Закриті свердловини і факел біля фінського кордону
Спершу про свердловини. У 2021 році група "Газпром" видобула понад 510 млрд кубометрів, а у 2025-му, за звітом самої компанії, лише 405,4 млрд. Тобто зникла приблизно п'ята частина видобутку. Загалом Росія у 2025 році видобула 663 млрд кубометрів, на 3,2% менше, ніж роком раніше. Але простій в Арктиці коштує не так, як простій труби. Аналітики Оксфордського інституту енергетичних досліджень пишуть, що найбільші вільні потужності "Газпрому" саме на Бованенківському і Уренгойському родовищах. Після короткої зупинки у 2015-2016 роках свердловини вдалося запустити знову. Проте, попереджають аналітики, довга перерва може зашкодити, і ніхто не знає, якою буде ціна багаторічної консервації.
Тепер про вогонь. Влітку 2022 року фіни помітили над кордоном величезний факел. Компресорна станція "Портова" на початку "Північного потоку" спалювала, за оцінкою Rystad Energy, близько 4,34 млн кубометрів газу на добу, тобто приблизно на 10 млн доларів щодня. Тодішній посол Німеччини у Великій Британії Мігель Бергер пояснив це на BBC без дипломатичних прикрас: продати цей газ Росії більше нікому, тож вона його палить.
Відтоді вогню тільки більшає. За даними Світового банку, Росія залишається світовим лідером зі спалювання газу. На неї припадає 18% світового факельного обсягу, а у 2025 році вона спалила на 9% більше, ніж роком раніше. Якщо перевести у кубометри, це близько 30 млрд на рік, майже вдвічі більше, ніж "Турецький потік" здатен доставити до Європи. Звісно, більша частина цього вогню - попутний газ нафтових родовищ, а не газпромівські свердловини. Але причина однакова: для цього газу немає ні труби, ні покупця, тож Росії дешевше його спалити, ніж довезти до ринку.
Тепер найголовніше: гроші. У 2023 році "Газпром" уперше з 1999 року отримав чистий збиток за міжнародними стандартами - 629 млрд рублів, або близько 6,8 млрд доларів. У 2024 році збиток за російськими стандартами досяг майже 12,9 млрд доларів. У 2025-му група знову показала прибуток, але виручка впала на 8,8%, а прибуток з'явився завдяки міцному рублю, який зменшив вартість валютного боргу, пише Reuters. Тобто прибуток дала переоцінка боргу, а не продаж газу.
Найчесніша цифра - від самого "Газпрому". Компанія оцінила, що через втрату експорту у 2025-2034 роках недоотримає 15 трлн рублів. За нинішнім курсом це близько 190 млрд доларів, або приблизно 19 млрд на рік. Отже, Україна без транзиту втрачає 1 млрд доларів на рік, а "Газпром", за його ж підрахунками, - близько 19. Різниця майже в 20 разів. Ось і відповідь на питання, у кого проблема.
І гірше для Москви ще попереду. У 2025 році Європа все ще купувала російський газ: він становив близько 13% імпорту ЄС, понад 15 млрд євро на рік. Але регламент, ухвалений у січні 2026 року, забороняє імпорт російського скрапленого газу з 1 січня 2027 року, а трубопровідного - з 30 вересня 2027-го. Перед тим як пропустити газ, країни ЄС перевірятимуть, де його видобуто. Тож і ці 15 млрд Росія невдовзі втратить.
Китай, на який у Москві покладали всі надії, поводиться саме так, як поводиться покупець, що знає безвихідь продавця. Меморандум про "Силу Сибіру - 2", яка мала б розвернути ямальський газ із Європи на Китай, підписали у вересні 2025 року. Але навіть після візиту Путіна до Пекіна у травні 2026-го умови й дату початку будівництва не погодили. У вересні South China Morning Post повідомила, що переговори застрягли на ціні. Аналітик "Фінаму" Сергій Кауфман оцінює, що проєкт окупиться за ціни 250-300 доларів за тисячу кубометрів, а Пекін хоче дешевше, ніж платить за першу "Силу Сибіру". Китай розуміє, що в Росії нема куди дітися, і диктує ціну.
А тепер подивімося, хто заробить у схемі Кушнера і Віткоффа. Найбільше виграє Москва: вона повертає хоча б частину європейського ринку, з якого її витискає європейське право. "Заморожені" гроші на рахунку в третій країні - все одно її гроші, просто відкладений платіж. Його долю вирішуватимуть на мирних переговорах, де розморожування стане ще одним предметом торгу.
Добре заробить і американський посередник, у новині це сказано прямо. Частина українських і європейських посадовців припускає, що Вашингтон може претендувати на частку прибутків від російського газу через участь американських компаній. Раніше Reuters писав про контакти американських і російських представників щодо участі американських інвесторів у "Північних потоках". Це вже не окрема угода, а система: американський капітал хоче стати посередником між російським газом і європейським споживачем на всіх маршрутах одразу.
Момент обрано не випадково. Напад США на Іран у лютому 2026 року і блокада Ормузької протоки різко підняли ціни на газ. Європа під ціновим тиском, і саме тепер російський газ "через американську компанію" можна продати як порятунок.
А Україні дістануться транзитна плата і всі ризики. Буде конфлікт із ЄС, де регламент перевіряє походження газу, а американська вивіска цього походження не змінює. Опір Німеччини, яка, за даними NYT, виступила проти найжорсткіше. І вентиль у чужих руках - той самий, яким Москва шантажувала Київ у газові війни 2006 і 2009 років. Прибуток отримує посередник, а ризики несе країна, через яку йде труба.
Отже, американська пропозиція ставить усе з ніг на голову: проблему Росії подають як можливість для України. Насправді прохачем у цій угоді є Москва. Це вона видобуває газ під європейський обсяг, якого вже немає. Це її свердловини стоять, а факели горять. Це вона, за власною оцінкою, втрачає приблизно 19 млрд доларів на рік, і з осені 2027 року втрачатиме ще більше. Порожня українська труба коштує Україні 1 млрд.
Якщо про транзит колись і говоритимуть, ціна має враховувати цю різницю в 20 разів. Тобто не транзитна плата, а умови: хто контролює рахунок із російською виручкою, на що спрямовуються ці гроші, чи прив'язана угода до закінчення війни і чи погоджується на неї Брюссель. Без цього Україна віддасть за 1 млрд доларів найсильніший свій важіль, а маржу на російській біді заберуть інші.
Олег ЧЕСЛАВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |