США виконують роботу СБУ
США наклали санкції на чергову «групу товаришів», формально громадян України. Особлива пікантність у тому, що «товаришів» саме у тому значенні, як його досі використовують у Москві через сто п’ять років після більшовицького перевороту. Для них, для Москви, їх спецслужб та влади вони дійсно товариші.
Санкції від американського мінфіну на Олега Волошина, Тараса Козака, Володимира Олійника та Володимира Сівковича (на фото) констатація факту та знак того, що США реально добре обізнані в українських справах. Як би це пафосно не звучало, санкції США накладають на тих, хто зневажає демократію та загрожує їй.
У нашому випадку є особливість. Це означає, що людина працює на Москву. Нічого дивного. «Русскій мір» може окопатися лише там, де немає стабільності та успіху. Нардеп Волошин і зараз пише (абсолютно за московськими тезами) про те, що він «протистоїть зовнішньому управлінню», «є дві сили». Тобто не приховує, що оскільки на його думку є тільки дві сили у світі, а одна з них йому не подобається – він підтримує другу, а саме Москву. Логіка. І не бачить у цьому зовнішньому управлінні зі Сходу нічого поганого. І по фігу Голодомор та нинішня агресія. Зручно їм, цим персонажам. Обізвати повернення України на Захід, до демократії, до нормального життя «зовнішнім управлінням» і «боротися». Своєрідно так.
Як Тарас Козак, отримуючи дивіденди з переписаного на нього майна свого шефа Медведчука. Або Сівкович – навіть гбшний профіль міняти не довелося, тільки до Москви чкурнути чогось треба стало. Або Олійник, що теж у Москві окопався і історія якого з «Канівською четвіркою» грає іншими барвами – барвами провокації.
А санкції проти проросійських діячів ще один гарний сигнал. Сигнал підтримки України, влади із президентом Зеленським і всього народу у важкий час, коли Москва відверто погрожує та шантажує. І цю підтримку треба сприймати укупі з матеріальною, з Джавелінами та Стингерами, які не дадуть влаштувати російським військам безкарний «танковий біатлон», а вертольотам з власовським триколором безжальний «політ валькірій». Переможемо.
Дмитро ЛЕВУС
Санкції від американського мінфіну на Олега Волошина, Тараса Козака, Володимира Олійника та Володимира Сівковича (на фото) констатація факту та знак того, що США реально добре обізнані в українських справах. Як би це пафосно не звучало, санкції США накладають на тих, хто зневажає демократію та загрожує їй.
У нашому випадку є особливість. Це означає, що людина працює на Москву. Нічого дивного. «Русскій мір» може окопатися лише там, де немає стабільності та успіху. Нардеп Волошин і зараз пише (абсолютно за московськими тезами) про те, що він «протистоїть зовнішньому управлінню», «є дві сили». Тобто не приховує, що оскільки на його думку є тільки дві сили у світі, а одна з них йому не подобається – він підтримує другу, а саме Москву. Логіка. І не бачить у цьому зовнішньому управлінні зі Сходу нічого поганого. І по фігу Голодомор та нинішня агресія. Зручно їм, цим персонажам. Обізвати повернення України на Захід, до демократії, до нормального життя «зовнішнім управлінням» і «боротися». Своєрідно так.
Як Тарас Козак, отримуючи дивіденди з переписаного на нього майна свого шефа Медведчука. Або Сівкович – навіть гбшний профіль міняти не довелося, тільки до Москви чкурнути чогось треба стало. Або Олійник, що теж у Москві окопався і історія якого з «Канівською четвіркою» грає іншими барвами – барвами провокації.
А санкції проти проросійських діячів ще один гарний сигнал. Сигнал підтримки України, влади із президентом Зеленським і всього народу у важкий час, коли Москва відверто погрожує та шантажує. І цю підтримку треба сприймати укупі з матеріальною, з Джавелінами та Стингерами, які не дадуть влаштувати російським військам безкарний «танковий біатлон», а вертольотам з власовським триколором безжальний «політ валькірій». Переможемо.
Дмитро ЛЕВУС
| Читайте також |
| Коментарі (0) |