Різдвяні політичні притчі архієпископа Євстратія

Після заяв українського олігарха єврейського походженя, зятя Кучми - Пінчука про необхідність "болючого компромісу" щодо втрати української території на користь якогось примирення з Росією архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), що є активним користувачем Фейсбуку, розмістив на своїй сторінці дві повчальні притчі.

"Болючий компроміс"

Баба Ганя торгує на базарі своєю городиною та іншим, що Бог послав. А її сусід громадянин Сідоров ніде не працює, тому не має грошей на пляшку горілки із закускою, чим дуже засмучений, особливо спостерігаючи бабин добробут.

Замість того, щоби самому піти працювати і заробити (хоча б на ту ж пляшку горілки із закускою), громадянин Сідоров зупиняється на "геніальній ідеї": а чи не піти б до баби Гані, полякати її різними життєвими негараздами та неприємностями з метою домогтися справедливого розподілу із Сідоровим плодів її праці. А як баба Ганя буде незговірливою – клуню підпалити чи шибки в хаті побити. Бо ж Ганя самотня, вважає громадянин Сідоров, за неї ніхто не заступиться…

І от, не добившись від баби бажаного "по-доброму", побивши шибки та підпаливши клуню, йде громадянин Сідоров до сусідки і пропонує їй "болючий компроміс": нехай баба з ним ділиться своєю виручкою з базарювання. А він буде таким чемним, що гарантуватиме: шибок більше не битиме і клуню не палитиме.

Всі притомні люди такі дії назвуть злочином, здирництвом і рекетом, за що громадянин Сідоров має бути доправлений до буцегарні. А от деякі наші співгромадяни – то кум сусіднього президента, то олігарх-філантроп, то ще якийсь подібний експерт – закликали би бабу Ганю до болючого компромісу. Зрештою, хіба ж не має права сусід Сідоров на горілку із закусем? А баба Ганя, замість того, щоб егоїстично відмовлятися ділитися власним добром та звертатися до поліції по захист, чи ж не повинна зглянутися на потреби Сідорова?

P.S. Знаючі люди кажуть, що той кум, як був ще великим начальником, саме так і робив: чужими руками створював проблеми (чи то прокуратура приходила трусити, чи податкова, чи міліція, чи й усі разом), а потім гречно пропонував ті проблеми повирішувати. Не задарма, звісно. І люди дякували кумові за добрість – аж доки не дізнавалися, що він сам їм ті проблеми і поробив.

"Болючий компроміс" - 2

Жив собі дракон, який чи то за власним смаком, чи то за дієтичними приписами, харчувався лишень цнотливими дівицями. Багато не потребував - лише дівицю на рік.

І перед жителями сусіднього селища щороку виникала проблема: віддавати дракону дівицю чи очікувати, що голодний звір прийде і всіх їх поїсть? І згоджувалися жителі на тому, що одна дівиця на рік - то не так і багато, у порівнянні з можливим розоренням всього поселення, та й "баби іщо наражают" тих дівиць замість з'їденої. Болючий то був для них компроміс… "Але що ми можемо вдіяти?" – втішали себе жителі селища.

Аж допоки не з'явився в околиці парубок моторний і хлопець хоч куди козак, який про болючий компроміс та інші душевні терзання мешканців селища не був обізнаний.

Побачивши ж дівицю, до з'їдання приготовлену, і цим, природньо, обурившись, парубок моторний нетолерантно і безкомпромісно прибив дракона…

Може недаремно про цю історію нам герб сусідський нагадує: скільки дівиць не віддавай, а дракон все одно буде голодним.

Архієпископ ЄВСТРАТІЙ