Потихенько, але бігти треба!

Вчора були на Чернігівщині. Провідали могили батьків з нагоди дня народження Олександра Івановича Комара, якому цими днями виповнилося б 80 років (помер у своі 62), поклали квіти до пам`ятника і, як найобов’язковіший Із обов’язкових ритуалів, заїхали до батькової сестри Галини Іванівни Білоблоськоі.

- Я теж уже приготувала панахидку за Шурка, понесу до церкви, - мало не з порога повідомила бабуся Галя. Але при цьому підкреслено наголосила: «Поїду на поворот!»

На повороті у Носівці, хто не знає, - православна церква украінського патріархату. А у центрі - церква, яку колись допомагав відбудовувати брат Бабусі Галі. Олександр Іванович свого часу отримував навіть грамоту від блаженнішого Чернігівської єпархії за сприяння у відбудові храму...

Думаю, якби батько дружини дожив до своіх 80, він теж би підтримав ту із церков, що на повороті...

А тим часом процес поволі, але, як казав один небезвідомий політик, - пішов. За два місяці церковного життя із Томосом майже 500 парафій із числа московського патріархату доєдналися до украінського патріархату.

Може комусь ця цифра видасться не вражаючою. А я іі сприймаю оптимістично. Бо як би хто у нашому надто політизованому суспільстві не оглядався назад, а рухатися треба вперед. І навіть якщо, як у анекдоті про зятя і тещу, ноги болять бігти кругом хати, то все рівно БІГТИ треба. Поволенці, але бігти ТРЕБА!

Сергій САЙ - БОДНАР