Порожніють городи...

***
Порожніють городи – згортається учта.
Відродили. Тепер – у коморах дари.
Я люблю їхню втому. Я вчусь її ЧУТИ.
Бо душа моя саме з цієї пори…

Теплий дощ вересневий – ще зовсім не скруха.
Он бур*янчик радіє – в дощі він підріс…
А приблуда-комар все дзумчить коло вуха:
«Хочу літечка – знов! Дайте літо – на біс!..»

Наталка ПОКЛАД