Пора хапатися за пістолет?

або Що нам робити з культурою?

Тільки неграмотним людям здається, що в культурі все в ажурі і що там не треба втручатися державній владі і взагалі краще її не чіпати – культура, мовляв, і так бідна, якось існує, хай собі жевріє, бо вкрасти з неї все одно нема чого… З таким підходом ми далеко не зайдемо, а все будемо крутитися навколо русскаво міра, оздоблюючи його шароварами для надання тубільного колориту …
Що вкрасти?

До речі, вкрасти у культурі теж є що – приклад Табачника, який поцупив рукописи Грушевського, багато про що говорить. Та й викрадення картин Шишка з Ніжинської університетської галереї веде за логікою речей до одного замовника – того, який прізвище цього маляра всіляко розкручував\набивав ціну. Рекламою Шишка займався Дмитро Табачник…Вартість картин Шишка сягає від 50 до 100 тисяч доларів.
Якщо ж на наш, чернігівський рівень опуститися – то привласнення тодішнім начальником департаменту культури 90 квадратних метрів службового гуртожитку з перетворенням у квартиру для сина хіба не є доказом того, що в культурі досі є що красти? До речі, ремонт квартири з установленням автономного опалення був зроблений за бюджетні кошти… І що? Після обнародування цієї інформації прокуратура пошукала і нічого увіч не побачила, хоча квартиру приховати неможливо. А ображений начальник судився зі мною (я був керівником прес- служби штабу національного спротиву, який і робив запити у прокуратуру) і коли в апеляційному суді виявилося, що він незаконно отримав помешкання для сина, маючи розкішну квартиру для всієї сім’ї у Масанах – зник із суду, не приніс витребуваний судом договір купівлі – продажу квартири, яка готувалася для тодішнього голови облдержадміністрації, а була надана йому… І що ж тепер? А тепер він керує профільним закладом культури, що й знаходиться на центральній площі міста…

Так оце ж я про реформи в культурі. Зрозуміло, що їх треба починати з очищення культури. І від отаких дєятєлєй і від напливу російсько- радянської паволоки. Влада до цього готова?!

Школа замість клубу

Скажімо, треба припиняти дурнувату ситуацію, коли в одному селі є дві бібліотеки – шкільна і сільська. На утримання їх коштів у держави хронічно нема. Скажу більше – на утримання по дві бібліотеки нема коштів навіть у багатих європейських країнах! Та й одну вони, як правило, не утримують – це клопіт місцевої громади. Так ось бібліотека, як і весь культурний комплекс села, має бути в школі. Тобто і спортзал шкільний має працювати увечері, щоб 30- 40- річні дядьки пограти могли у футбол, волейбол, баскетбол, теніс, більярд і шахи. Щоб і загальні збори – сход села у школі проводився: для цього в кожній школі зал є. І гуртки працювати мають у школі. Пояснюю: 1) збережеться школа – навіть у прямому смислі, адже дорослі дядьки, прийшовши поганяти м’яча, гляди, і дошку принесуть, якщо десь побачать відірвану, і скло поміняють, якщо треба…2) економія коштів, адже сьогодні хай і на півставки, але держава тримає сільського бібліотекаря, який мерзне у холодному клубі серед холодних книг і часто без читачів.

Чую, чую, як ви вже кажете – мовляв, різні бюджети, різні рівні. Знаю. Та ще й приховане безробіття треба плодити – тих же бібліотекарів, худруків недіючих клубів, сторожів… А смисл? Виключно в імітації культурного життя села – цілковито по-радянськи.
А я ще пригадую сільський сход у Євминці Козелецького району, коли проходив він під школою і голова виступав …на пеньку, бо директорка в школу односельців не пустила: «Ще грязюки нанесуть!». Буде громада дбати про отаку чужу для неї школу?

Та й бібліотеки давно вже треба почистити, бо там досі духом совєтчина віє, а нові книги за часів правління Януковича- Табачника- Кулиняка наповнювались різним непотребом. Пригадую, я к у Бириному Новгород- Сіверського району я з сумом дивився на комікси з жахами та гросбух якогось корумпованого друга Табачника, що псували шеститомник Тараса Шевченка. Але ж нам треба зберегти цифру фонду – куди ж викидати книгосміття? Тільки завдяки Вячеславу Кириленку наші бібліотеки цього року мають шанс отримати нормальні книжки і в значно більшій кількості.

А ще мені закинуть – що робити з клубами? Якщо вони придатні підприємцям для чогось – віддаймо і перехрестімося, згадавши їх утримання, побиті вікна, попсовані батареї і дахи, що протікають…

Декомунізація = десовєтизація

Реформа в культурі – це декомунізація уже не в перейменуваннях вулиць та демонтажі лєнінів, а у зміні ставлення до української культури, як до примітивної, маргінальної, а до російської – як до великої і могутньої. Ні одне, ні друге не є правдою, але ще нема таких кадрів у культурі, що готові це вмістити у свої голови і в свою роботу.

Переходячи до конкретики чернігівської, скажу про потребу декомунізації історичного музею імені В.Тарновського, який голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович точно назвав музеєм радянського музею. А підійти до нього взагалі неможливо – облуплений, з дранкою, що виглядає з піддашків, з підпертим боком фанерою…
Поруч – жахіття новобуду- недобуду будинку дворянських зібрань, інвестори якого то в тюрму посідали, то повивтікали за кордон. І щось не помітно, щоб нова міська влада збиралася щось робити з тою рахубою…
Є в нас і музей – привид. Щоправда, зарплати у ньому люди отримують реально, дехто – і звання, але музею нема. Мова про Чернігівський художній музей імені Г.Галагана. Колись, за часів Кучми, в нього відібрали 1040 метрів квадратових для приватної галереї – бо так велів тодішній приближений до Кучми пан Гавриш. І музей втратив усі шанси бути музеєм. Вся його діяльність обмежується виставками, Але я, як колишній вчений секретар музею- заповідника М.Коцюбинського, можу авторитетно засвідчити : музей – це експозиція. Є експозиція – є музей. В нашому ж випадку експозиції нема. А виставки можуть проводити і добровільні товариства любителів кактусів…

Як Павленко і Моренець музеям носи втерли

Взагалі ж кожен музей, особливо заповідник, повинен проводити ще й науково- дослідницьку роботу. І новгород-сіверський «Слова о полку Ігоревім», і сосницький Довженка, і крутянський, і навіть краєзнавчі, не кажучи вже про чернігівські. У нас же більшість музеїв – це групи екскурсоводів на чолі з директором. Або ж досліджують ну дуже актуальні теми про кавалєр- дєвіцу Дурову і російсько- турецьку війну…Між тим приватні дослідники Сергій Павленко і Віктор Моренець самотужки дослідили такий огром матеріалу – і опублікували його! – що всі державні музеї Чернігова стільки не зробили! Самі, без зарплат, часто й за свої власні кошти, а ще й часто переборюючи труднощі, які їм створюють працівники архівів…

Вал – серце Чернігова

Вал же чернігівський має не дробитися з якогось відомчого дива, а весь бути в підпорядкуванні Національного архітектурно- історичного заповідника «Чернігів стародавній». І дерева там мають бути поліковані, і доріжки зроблені не асфальтові, а з клінкеру – якщо ми хочемо бачити тут туристів. Бо поки в міську раду шукають члена виконкому, який\яка планує займатися «контролем якості стратегії розвитку» , комусь на голову точно гілка впаде чи каблук у туристки – синьорити відпаде…Я вже не кажу про новоруїни, де точно може трапитись біда з дітьми чи бомжами, що там туляться – метал бо вирізали і цеглу крадуть, тож і голову проломити шматок може…

Козацьку канцелярію, так званий будинок Мазепи, треба відкривати людям, а не тулити там фонди історичного музею, ховаючи від туристів, наприклад, чотири гетьманські універсали. Там цілком доречно зробити єдиний в Україні музей козацької канцелярії. Такого ніде нема! А бібліотеку, яка займає будинок Тарновського (біля стадіону), треба віддати історичному музею імені Тарновського – дивно, що він сам цього не добивається, носячи ім’я таки ж Тарновського. Бібліотека ж у тому мікрорайоні просто зайва – визнаймо це: до неї незручно добиратися громадським транспортом, а недалеко, на Рокосовського, є ще дві бібліотеки.

Культура – це ще й релігія

Хтось із державних діячів цікавився літературою, яку пропонує кожна лавка у храмі московського патріархату? Ото ж бо й не бачать пропаганди царя «Вєлікія, Малия, Бєлия» Русі і насаджування руського міра, який і посунув на нас війною у Криму та на Донбасі. Чому ж ніхто не реагує? Бояться як чогось і справді сакрального? Не переймайтесь – у московських храмах святощів не більше, ніж у недокомунізованих бібліотеках.А чистити треба й там і там… Адже, мабуть, для наших чиновників і навіть для СБУ буде відкриттям, що практично в усіх храмах московського патріархату у Чернігові і в Прилуках (це де я сам бачив) на почесних місцях, мало не замість аналою, портрети царя Ніколая Другого, прозваного в народі Кривавим, та його родини. Кажуть, що російська церква проголосила його святим. Добре, на Москві багато див, а до чого тут Україна?!

…Перериваю цю статтю, що могла би бути конспектом реформ у культурі, бо ще не бачу людей, готових їх робити.

Василь ЧЕПУРНИЙ,
Почесний голова обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка