Подарували Гемінгвея...

Отримувати подарунки - завжди приємно. Особливо - книжки. Не знаю, чому всі думають, що Ернест Гемінгвей - мій улюблений письменник. Насправді, один із моїх найулюбленіших письменників - Еріх Марія Ремарк.

Гемінгвей, як і Ремарк, належить до "втраченого покоління". Покоління, яке створювало шедеври світової літератури між Першою та Другою світовими війнами. Покоління, яке на власному досвіді спізнало на собі всі "принади" війни.

Якщо чесно, то мені Гемінгвей як особистість, подобається більше, ніж Гемінгвей-письменник. Він дуже класно пише, але це точно не мій автор. Особисто мені не вистачає динамізму, адже герої його творів нікуди не поспішають, сюжет розгортається дуже повільно. Особливо це помітно, коли читав "Старий і море". Було трохи нудно і хотілося швидше дочитати до кінця.

У Гемінгвея було напрочуд цікавезне життя. Його біографія спокійно тягне на Голівудську кінострічку: потрапив на фронт Першої світової, багато пив, подорожував, ніколи не був позбавлений жіночої уваги, як воєнний кореспондент писав про громадянську війну в Іспанії, обожнював рибалку та кориду, симпатизував комунякам, був одержимий тим, що його переслідують спецслужби, як і його батько покінчив життя самогубством.

Саме ця книга покликана розвінчати багато стереотипів щодо Гемінгвея. А її автор - Майкл Катакіс багато років свого життя присвятив дослідженню творчості Ернеста Гемінгвея. Крім того, записав спогади його синів - Патріка та Шона, які розповіли багато чого цікавого із життя свого відомого батька.

Ернест Гемінгвей, безперечно - один із найвидатніших письменників ХХ ст. Якщо б випала така нагода, то обов'язково б зустрівся із ним. Про що говорили б? Про життя, громадянську війну, кориду, і не тільки. Але це вже зовсім інша історія...

І пам'ятайте відомий вислів Ернеста Гемінгвея: "Пиши п'яним, редагуй тверезим". Але не зловживайте!

Владислав ПАРХОМЕНКО