Несподівана молитва на фронті

-Отче, помолитися можна?
-Звісно, як звати?
-Хрестили Андроніком.
- А по паспорту?
-Араїк.
- Вірменин?
- Ні татарин.
- То хрестився сам?
- Ні, в дитинстві, мама охрестила.
- То мама українка?
- Ні, татарка.
- Тобто, батьки - татари, мусульмани, а тебе охрестили?
- Так. Вони мусульмани, а я ні. Бо охрестили, тому що я тут народився, і в Україні житиму.

Ну як тут не поважати? Не свій "мір" несуть. А поважають країну, де живуть. Ну то Слава Татарам. Взаємна повага.
Імена змінені.

Ієромонах ГЕРАСИМ