«Наша Україна» пропонує провести люстрацію колишніх КДБістів

На початку жовтня представники «Нашої України» у Верховній Раді Іван Заєць, Ярослав Джоджик та Андрій Давиденко внесли на розгляд парламенту проект Закону «Про люстрацію». Він передбачає усунення з керівних посад осіб, які співпрацювали з КДБ СРСР або спецслужбами інших країн, щонайменше на 5 років. У разі приховування інформації про таку співпрацю обмеження може сягнути 10 років.

Чи реально провести люстрацію?

Це слово трактують як "очищення" або як "інвентаризацію". Люстрацію, як правило, проводять у постколоніальних країнах, де колишні "кадри метрополії" гальмують розвиток нової держави. Найцікавішим для нас є досвід посткомуністичних країн Європи, який є всі підстави вважати позитивним.

У Литві дали десять років усім колишнім агентам, щоб самостійно розповісти про свою співпрацю. Їм закрили доступ до влади, проте не оприлюднювали їхні імена. Натомість імена тих, хто промовчав, стали відомі усім, а в окремих випадках проти причетних до політичних репресій були порушені кримінальні справи.

У Чехії жодна людина, яка була агентом спецслужб радянського періоду, не може отримати державної посади. Румунія реалізує люстраційну політику понад десять років. Тут, як і в Україні, надто багато колишніх працівників спецслужб присутні у владі, проте поступово відбувається очищення.

Польща охопила не тільки політичний, але й економічний аспект. Зокрема, два роки тому понад 40-ка тисячам колишніх працівників спецслужб, партійних органів було знижено пенсії, нараховані несправедливо у "радянський період".

Угорщина, як і Польща, почала відносно недавно оприлюднювати списки колишніх спецагентів. В окремих випадках доходить до висунення кримінальних звинувачень і судового розгляду. Так, у вересні цього року в Будапешті заарештовано міністра часів комуністичного терору, 91-річного Белу Біску, якому висунуто звинувачення у причетності щонайменше до 50 вбивств учасників повстання у 1956 році.

Як бачимо, люстрацію активно використовують цілком демократичні країни. При цьому ані в Угорщині, ані в Румунії, ані в Польщі немає підстав остерігатися, що колишні працівники спецслужб соціалістичних часів працюватимуть на іншу державу. Щодо них висувають переважно претензії політичного характеру.

В Україні ситуація інша. Тут більшість потенційних "жертв" люстрації тісно зав’язані на Росії. Тож пропозиція в «нашоукраїнському» законопроекті поширити дію закону також і на тих, хто нині співпрацює із закордонними спецслужбами, може зачіпати непоодиноких осіб владного Олімпу.

Кому це вигідно?

Для України важливим є, як не дивно, і соціально-економічний аспект люстрації. Країна має одну з найбільш роздутих систем пільг. За інформацією відділу дослідження рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, найбільше пільг мають найбагатші. Така система склалася внаслідок діяльності "червоної" Верховної Ради початку 90-х – колишня комуністична номенклатура закріпила для себе старі і розширила нові пільги. Тепер колишні працівники КДБ, що боролися проти України, представники партійної та комсомольської номенклатури стали або багатими пенсіонерами, або респектабельними бізнесменами, проте від пільг не відмовилися. Вони ж гальмують усі реформи податкового і соціального законодавства, бо тоді доведеться відмовитися від пільг.

Але найважливіший аспект – політичний. Більшість сучасних проблем України сягають корінням у радянське минуле. Збережені радянські еліти з радянським же мисленням гальмують будь-які реформи. Вони мислять тільки категоріями «єдиної великої країни», тому політично здатні зрозуміти тільки інтеграційні процеси з Росією, економічно – «відновлення зруйнованих зв’язків» через вступ в Зону вільної торгівлі з СНД, НАТО для них завжди залишиться ворожою організацією, борці за незалежність – українськими буржуазними націоналістами, а українська мова придатною лише для діалогів Тарапуньки і Штепселя.

Разом із тим, політики пострадянської хвилі, за яким стоять значні капітали не завжди бездоганного походження – благодатний матеріал для накопичення досьє. І ці досьє не витягатимуть на світ Божий, доки з людиною знаходитимуть «спільну мову». Якщо іноземна держава таким чином знаходить «спільну мову» з українським політиком високого рангу – це може обернутися великими проблемами для України: наприклад, економічними збитками або зміною геополітичного курсу.

Ліквідувати таку систему може тільки люстрація. Вона відкриє правду про політиків, залежних від спецслужб, усуне або не допустить їх від влади. Виходить, що люстрація потрібна всім, окрім невеликої групи «колишніх» і «теперішніх», хто робить власний «бізнес», вимінюючи інтереси держави на власне благополуччя.

Хто на це здатен?

Очевидно, в українських умовах люстрацію здатні провести лише люди, які, з одного боку, непідконтрольні Кремлю, з іншого – мають мало спільного з радянською номенклатурою. Цікаво, що подібний законопроект вносять до Верховної Ради не вперше – кілька років тому практично ті ж люди внесли його поряд із законопроектами про заборону комуністичної ідеології. Верховна Рада тест на «декомунізацію» та «деКДБізацію» за 20 років так і не пройшла.

Якими б не були застереження щодо партії третього президента України Віктора Ющенка, але що можна сказати однозначно – він і його команда у списку "Нашої України" неконтрольовані Росією. Це єдиний український лідер, проти якого відкрито виступив президент Росії, фактично, заявивши, що буде працювати будь з ким, тільки не з Ющенком.

Чинник контрольованості політиків з-закордону не звучить у передвиборчих дискусіях. Навряд чи головні дійові особи політичної сцени вважають це дурницями. Можливо, для більшості ця тема просто з якихось причин невигідна? Привід замислитись – перед тим, як віддати свій голос.