На Чернігівщині засуджено 14 правоохоронців

Протягом 2013-2014 років окремі чернігівські «правоохоронці» брали хабарі, займалися шахрайством, крадіжками, наносили тілесні ушкодження, продавали наркотики, хуліганили та навіть гвалтували. Такі дані отримав Чернігівський громадський комітет захисту прав людини.

26 червня, в Міжнародний день на підтримку жертв катувань, громадські активісти України звертаються до новообраного Президента України з вимогою провести незалежне, об’єктивне, ефективне та оперативне розслідування усіх порушень прав людини під час Євромайдану, а також створити незалежний механізм з розслідування злочинів, скоєних правоохоронцями.

Як наголошує міжнародна правозахисна організація Amnesty International, якщо українська влада не проведе ефективне розслідування заяв про порушення прав людини зі стороні міліціонерів та не притягне до відповідальності винних у прозорій і неполітизованій манері, існує ризик того, що суспільну довіру буде знову підірвано, а атмосфера безкарності зміцниться, що призведе до подальших зловживань.

В той же час, в 2013 році та за 5 місяців 2014 року, до органів прокуратури Чернігівської області надійшло 82 заяви щодо застосування працівниками правоохоронних органів насильства, катувань, приниження людської гідності, відомості про які було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але в результаті майже жодного міліціонера в області за відповідними статтями кримінального кодексу засуджено не було.

За інформацією прокуратури області, у 2013 році розпочато судовий розгляд у 13 кримінальних провадженнях стосовно співробітників «силових структур», з них 12 – відносно працівників міліції, за 5 місяців 2014 року – ще відносно 5 правоохоронців.

За наслідками судових розглядів протягом 2013 та 5 місяців 2014 року на Чернігівщині до кримінальної відповідальності притягнуто 14 правоохоронців (з них – 13 міліціонерів).

Зокрема, серед працівників правоохоронних органів були засуджені за хабарництво, шахрайство, крадіжки, хуліганство, незаконний обіг наркотиків, згвалтування, зловживання та перевищення влади.

Правозахисники констатують, що «правоохоронців», які замість охорони права, своє перебування в лавах «державного озброєного органу виконавчої влади» використовують задля власного збагачення незаконним шляхом, на жаль, не меншає.

Вочевидь, є сенс не тільки нарощувати показники з викриття злочинців-міліціонерів, а й змінювати ситуацію на системному рівні, аби таких значно вбавилося.

Віктор ТАРАСОВ