Моя історія чуда святої Параскеви

Чудеса у релігійному викладі майже завжди мають містичне забарвлення. У моєму ж випадку - жодної містики, лишень реальність.

...Церква святої Параскеви- П'ятниці, або ж у народі - П'ятницька, стала першим храмом відроджуваної незалежної православної Церкви у Чернігові. Ми служили під закритим на два замки храмом, накриваючи Євангеліє і отця Семена (Перву) парасольками. Зрештою, ми здобули цей храм, бо гонець від московського митрополита Антонія прибіг і побачив, що храм мацюпусіньский і їхній монополії загрози не становить (так вони думали у гордині своїй). Але про передачу храму громаді УАПЦ голова облвиконкому Олександр Лисенко дізнався з ... повідомлення Українського радіо - так ми вдало спрацювали.

Одне слово, зрозуміло, що цей храм для мене близький, рідний і дорогий.

...Друга половина 90-х років, кучмівська економіка виживання. Батьки виростили урожай картоплі, продати його треба на півдні України. Грузимо з братом його легковушку з причепом і рушаємо у Запорізьку область, де він минулого року уже продавав картоплю. А там сміються - у них самих урожай цьогоріч добрий.

Все, у брата руки опустилися, кажу - їдьмо на Дніпропетровщину. Заночували під П'ятихатками - що то тув за сон: у безнадії завтрашнього дня, наче у домовині між картоплею і верхом авто...

Та відходячи до сну, якщо його таким словом можна назвати, я помолився до святої великомучениці Параскеви, згадавши, що вона є покровительною чесної торгівлі.

Вранці брат у безнадії каже мені, молодшому: "Ну, кажи куди їхати!". Я побачив вказівник Дніпропетровська і в самому місті автоматично, не задумуючись, командував - направо, наліво, направо, ще направо. "Все, зупиняйся!" - теж на автоматі команда.

Лишив брата вигружати мішки з картоплею, а сам пішов подивитися що і де навколо. Проходжу квартал, не більше і - чудо: ми стали біля єдиного на весь мільйонний Дніпропетровськ храму Київського патріархату! Він ще не позбувся ознак кінотеатру, але вже теплилася молитва і свічка.

Ну, чим не чудо! Вертаюся до брата, а він уже сторгувався з якимось крутеликом на дорогій машині, що оптом забирає усю картоплою. Поїхали вигрузили, ще й брата, тримаючого гроші, я змусив перерахувати, виявити велику недостачу від домовленої суми. Вернулися і той чоловік визнав помилку, гроші додав. Що теж дивно.

Лишилися два мішки. Ледь постояли - підходить жінка і забирає їх обидва, тільки просить підвезти до хати, що ми й робимо. Зве у приватну свою садибу, пропонує борщу. Але - і далі знову чудо - пропонує нам послухати її гру на бандурі!

У зрусифікованому місті місцева Маруся (так вона назвалася) годує нас борщем, ще й грає на бандурі.

Чудо таки є. Кому - яке. Залежно від потреб і гумору Пана Бога та святих Його.

Василь ЧЕПУРНИЙ