Митний союз – наше майбутнє?

Український народ вперто і послідовно переконують, що інтеграція у Митний союз з Росією, Республікою Білорусь і Казахстаном вигідна перспектива для України.
Щодо путінської Росії і лукашенківської Білорусі у пересічного українця більш менш сформоване уявлення і стереотипи. Однак практично майже нічого невідомо про третього суб’єкта Митного союзу - Казахстан.
Щоб трохи дати уявлення про цю азійську країну з якою нам пропонують інтегруватися у євроазійський Митний союз пропоную ознайомитися з біографією її 72 –річного лідера останнього (страшно аж уявтити!) досі чинного члена Політбюро ЦК КПСС, якій одноосібно керує Казахстаном з 1989 року.
Для порівняння. Той же 58-річний "бацько" О.Лукашенко керує білоруським народом 18,5 років або 60-річний В.Путін Росією – 12 років.
Тож щодо стабільності Нурсулта́ну Назарба́єву на постсавєтському просторі немає рівних. Як немає йому рівних по кількості почесних звань, посад і нагород.
Можливо така перспектива тішить нашу керівну і направляючу донецьку «трійку»: 62-річного В. Януковича, 65-річного М. Азарова, 66-річного В. Рибака?



Біографія Нурсулта́на Назарба́єва



Нурсулта́н (Абі́шевич) Назарба́єв — (каз. Нұрсұлтан Әбішұлы Назарбаев; 6 липня 1940, с. Чемолган, Каскеленський район, Алматинська область, Казахстан) — президент Казахстану (з 1990 року), перший секретар Компартії Казахстану (1986–1990).
•
Народився в сім'ї селянина.

1958–1960 — навчався в ПТУ № 22 міста Дніпродзержинськ професії металурга.
1960 — почав трудовий шлях робітником будуправління тресту «Казметаллургстрой» в місті Теміртау Карагандинської області.
1960–1969 — працював будівельником, чавунником, горновим доменної печі, диспетчером, газівником, старшим газівником доменного цеху на підприємствах Карагандинського металургійного комбінату.
1967 — закінчив завод-ВТУЗ при Карагандинському металургійному комбінаті (нині Карагандинський державний індустріальний університет).
1969 — отримав пропозицію очолити відділ промисловості міськкому КПРС в Теміртау, незабаром став 1-м секретарем міськкому ВЛКСМ.
1971 — став другим секретарем міськкому партії.
1973 — став секретарем парткому Карагандинського металургійного комбінату.
1976 — закінчив (заочно) Вищу партійну школу при ЦК КПРС.
1977–1984 — працював секретарем, другим секретарем Карагандинського обкому КПРС.
1979–1984 — секретар ЦК Компартії Казахстану.
1984–1989 — голова Ради Міністрів Казахської РСР.
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 10-го й 11-го скликань, в 1989 — народним депутатом СРСР.

1989–1991 — був першим секретарем ЦК Компартії Казахстану, паралельно у лютому-квітні 1990 займав посаду голови Верховної Ради Казахської РСР.

1990 - 1991 — член Політбюро ЦК КПРС.

У квітні 1990 на сесії Верховної Ради обраний президентом Казахської РСР.

1 грудня 1991 — на всенародних виборах обраний першим президентом Республіки Казахстан (за нього проголосували 98,6 % виборців).

У квітні 1995 президентські повноваження Назарбаєва були продовжені до 2000 р. в ході всенародного референдуму.

10 січня 1999 — на дострокових президентських виборах був знов обраний президентом Республіки Казахстан (до 3 грудня 2006).

4 грудня 2005 — на президентських виборах вкотре обраний президентом Республіки Казахстан.

Голова Міждержавної ради ЕврАзЕС (2001–2005).
Голова Ради колективної безпеки Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) (з 18 червня 2004 р.).
Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Казахстану (з 1993).
Голова Асамблеї народів Казахстану.
Лідер партії «Народна єдність Казахстану».
Голова Всесвітньої асоціації казахів.
Доктор економічних наук.
Член Міжнародної інженерної академії (1993), Академії соціальних наук Російської Федерації (1994), Національної академії наук Республіки Казахстан (1995), Білоруської академії наук (1996), Національної академії прикладних наук Росії (1997) тощо.

Автор книг «Сталевий профіль Казахстану», «Без правих і лівих», «Кремлівська безвихідь», «На порозі XXI століття», «В потоці історії», «Епіцентр миру» й інших.

Дружина — Сара Алписівна, інженер-економіст за фахом. Три дочки: Даріга, Динара і Алія.

Нагороди й відзнаки

Є кавалером орденів:
• України: Свободи (2010), Князя Ярослава Мудрого I ступеня (1997)
• Франції — Великий Хрест ордену Почесного легіону (найвища державна нагорода, 2008)
• Японії — Орден Хризантеми на Великій стрічці (найвища державна нагорода, 2008)
• Італії — Великого хреста (1998)
• Росії — Святого апостола Андрія Первозванного (1998)
• Узбекистану — «За видатні успіхи» (1998)
• Румунії — «Зірка Румунії» (1999)
• Австрії — Велика зірка Пошани (2000)
• Таджикистану — «Ісмоїлі Самоні» (2000)
• Великобританії — Святого Михайла і Святого Георгія (2000)
• Греції — Рятівника вищого ступеня (2001)
• Хорватії — Короля Томіслава (2001)
• Ватикану — Святого Пія (2001)
• Словенії — Золотий почесний орден Свободи (2002)
• Єгипту — «Великого Нила» (2008) тощо.

Нагороджений премією Капрі (1992), золотою медаллю Гільдії економічного розвитку і маркетингу міста Нюрнберга (1993), спеціальним призом Міжнародного форуму Кранс-Монтана (1996), премією «За міжнародне розуміння» фонду Unity International (Індія, 1998), премією «За служіння Тюркському світу», встановленою Фондом письменників і діячів мистецтв Тюркського світу (1999), премією «Голуб миру», встановленою Клубом ЮНЕСКО Додеканеських островів (Греція, 1999), дипломом Міжнародного фонду виборчих систем «За видатний внесок в просування демократії» (1999).
Російська Православна Церква нагородила його орденом Святого благовірного князя Данила Московського I ступеню.
Почесний професор Казахського державного університету імені Аль-Фарабі (1995), МДУ імені Ломоносова (1996), Бількентського університету (Анкара, 1998).
2004 — Назарбаєву вручили мантію почесного професора Кембриджського університету.

P.S. Йосип Сталін правив СССР 29 років. Помер на 74 році життя.
Леонід Брежнєв правив СССР 18 років, Помер на 76 році життя.

Коментар від прес-служби Чернігівської обласної організації УНП на публікацію Сергія Соломахи "Митний союз – наше майбутнє":

Попри всі інтеграційні з Росією заклики та ініціативи казахського вождя держави впродовж 21 року маємо наступні факти:

1) Казахстан ще в 90-ті XX ст. реалізував програму посилення казахської державної мови в країні, майже на всіх державних посадах знаходяться етнічні казахи.

2) Держава жорстоко контролює панування казахського бізнесу в країні, драконівським законодавством унеможливлює закріплення в ключових галузях і прибуткових підприємствах іноземного, насамперед російського капіталу.

3) Свідома, цілеспрямована державна політика Казахстану сприяє поверненню в Росію більшості громадян – етнічних росіян через пріоритет працевлаштування та кар’єрного росту для етнічних казахів.

Водночас, російська імперська правляча еліта змушена в російсько-казахських стосунках, в інформаційному просторі Росії та зовнішній пропаганді замовчувати ці ганебні для них факти, щоб не показувати власного безсилля та не псувати іміджу успішного збирача земель в очах насамперед росіян, України і Білорусі.

Чи здатне сучасне керівництво України на таку політику?
--