Миколай бородатий з бутлем вишнівки

Миколай бородатий таки не поскупився не лишень дітям (співчуття батькам - нічним диверсантам! :)), але й дорослим - такого пишного снігу накидав, повкривав шапками-бирками все людське неподобенство, замотав у білу шубу не тільки купу нерубаних дров, але й хрестатого кОзла для їх розпилювання убгав. Аж погладить хочеться...

Грошове дерево на заходньому вікні зачудовано, дереворитом припало до шибки, розмальованої вигадливим снігограйликом. Синички ладні мало не розгрібати закидану годівничку, а горобці великим колгоспом всілися на спеціально залишених лободах - для них то ласощі зимового полуденку. Тільки сорока зверху зневажливо чорно-біло дивиться на ту дрібноту...

Спить горіх під вікном, порахувавши для засипання хазяйські корзини, куди складено було його пелехаті плоди. Яблуні крізь сон прислухаються - чи не загупає об стовбур передріздвяна погрозлива сокира, адже полінувалися вони, не родили нічого, крім трудящої Путивки.

З підвіконня живим і теплим докором місцевим яблуням світять жовті та червоні куплені яблука. І бутель виграної вишнівки на фоні пребілого снігу вперто твердить: літо буде!

Василь ЧЕПУРНИЙ