Лісова мафія - під дахом обласного прокурора
Крайня сесія Чернігівської обласної ради яскраво довела – в області на широку ногу торгують посадами, депутатів же змушують бути звичайними статистами та голосувати за кота в мішку.
В інтересах окремих кримінально-олігархічних груп головні ресурси – ліс, нафта та газ. По суті, питаннями лісу на Чернігівщині займаються три крупні кримінально-політичні угрупування, а «кришує» незаконний бізнес особисто прокурор області Володимир Комашко, котрий є ставлеником народного депутата Сергія Березенка.
Донедавна сфера інтересів кланів і прокуратури сягала переважно діяльності комунального підприємства обласної ради «Чернігівоблагроліс», що обслуговує понад 200 тисяч гектарів лісу.
Після призначення директором облагролісу ставленика олігарха Рената Ахметова Сергія Бойцуна (про цю одіозну особистість не раз писали в місцевих ЗМІ) на підприємстві почали впроваджувати сумнівні схеми з продажу деревини.
Неугодних директорів Сергій Бойцун звільнив і поставив «своїх», слухняних, змусивши платити їх щомісячну данину. Деякі директори зізнавалися, що вимушені були віддавати від 80 до 100 тисяч гривень щомісяця. Лісову продукцію збували без аукціону, за значно заниженими цінами. Для порівняння, державні лісгоспи продавали сосну 1-2 сортів за ціною 1300 гривень за кубічний метр, агролісгоспи – по 600-800 гривень, різницю клали до кишені.
Рубали реформатори з такою інтенсивністю, що трохи більше, ніж за пів року вони випиляли річну лісосіку. Після того, як одного із заступників Бойцуна впіймали на хабарі, йому порекомендували залишити Чернігівщину. Під час останньої сесії обласні депутати по-тихому, без скандалу, відправили Сергія Степановича туди, звідки він приїхав, а заразом і його команду «ефективних менеджерів». Бойцун поїхав, а Комашко на місці і віднедавна апетити прокуратури та її кураторів значно зросли.
З призначенням на посаду начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, ставленика місцевого олігарха із Сновська Григорія Божка Олександра Демченка (краще за підлеглих про нього ніхто не скаже), в системі лісогосподарських підприємств Чернігівщини почали впроваджуватися нові схеми – так звані додаткові угоди, за якими учасник аукціону вивозить деревини стільки, скільки йому заманеться. Половина готівки лягає в кишеню керівнику, а половина – в касу підприємства.
Така схема тривалі роки успішно працювала у ДП «Холминське лісове господарство», яке пан Демченко очолював упродовж 17 років. На цій посаді і завдяки схемам він зміг заробити і на нову посаду, будинок, квартиру для себе та прокурора області Володимира Комашко. У приватних світських бесідах Демченко не приховує того, що прокурор у нього в кишені.
Свою ж роботу на посаді начальника управління Олександр Григорович почав із кричущих поручень діючого законодавства, призначивши п’ятьох своїх ставлеників директорами лісгоспів поза конкурсом. Деякі з них мають кримінальне минуле.
Для прикладу, призначений Демченком новий директор ДП «Корюківське лісове господарство» Володимир Никончук два роки сидів за гратами за злочини у лісогосподарській сфері. Прізвище Никончука відоме від Добрянки до Фароса.
З 2009 по 2011 роки Никончук очолював ДП «Добрянське лісове господарство» і за роки керування довів колись успішне господарство до ручки. Разом із сином він організував приватне підприємство і поставив пилораму на місцевому консервному заводі. Спільний сімейний бізнес процвітав, а борги держпідприємства росли і доросли до 6 мільйонів гривень. Никончук навіть встиг побудувати за гроші лісгоспу власний будинок, який обійшовся бюджету підприємства в півтора мільйони гривень.
З 2011 року пан Никончук обіймав посаду радника Міністра оборони в питаннях військових лісгоспів. За півтора роки роботи радником Володимир Никончук звів у Ніжині ще одні хороми, площею в 250 квадратів, та придбав японський позашляховик, вартістю в 650 тисяч гривень.
Коли ж на хвилі Майдану він спробував зайти на посаду директора Семенівського агролісгоспу, то не протримався там і місяця – місцеві лісівники вигнали Никончука з Семенівки поганою мітлою.
Ще одна одіозна постать в команді Олександра Демченка – Олександр Жук, директор ДП «Холминське лісове господарство». Жук називає себе учнем Демченка, тож новий керівник ОУЛМГ довірив свій лісгосп не аби кому. Звісно, з гарантією збереження схем «учителя».
Комсомолець, партійний працівник, вихованець Брянської лісової школи став новим директором ДП «Остерський військовий лісгосп».
Володимир Брайко, як і четверо інших, також призначений на посаду поза конкурсом. Володимир Борисович встиг попрацювати на багатьох посадах – від комсомольського працівника до виконуючого обов’язки голови Чернігівської райдержадміністрації.
У Чернігівському районі його знають як головного «рішалова» земельних питань. Для себе Володимир Борисович «нарішав» 5 земельних ділянок, два житлових будинки та три квартири в Чернігові. У сумнівні земельні схеми він втягнув і своїх колег, один із них – пан Лось, відсидів за спільні гріхи у виправній колонії. А Брайко і надалі справно пиляє ліс на своїх приватних пилорамах. Як не старається, а грошей назбирав лише на посаду директора лісгоспу.
Рік тому, представляючи на посаді прокурора Чернігівської області Володимира Комашко, Генеральний прокурор України Юрій Луценко окреслив своєму призначенцю два головні завдання – навести порядок із незаконним видобутком нафти та незаконною вирубкою лісу в регіоні.
Успіхам маленького Комашки позаздрить навіть сицилійська мафія, не кажучи вже про його колишнього куратора Віктора Пшонку (в останнього Комашко був завгоспом). Втім, як кажуть на Сицилії: «Мафію неможливо побороти, її треба очолити».
Дмитро ЖОЛУДЕНКО Інформатор
В інтересах окремих кримінально-олігархічних груп головні ресурси – ліс, нафта та газ. По суті, питаннями лісу на Чернігівщині займаються три крупні кримінально-політичні угрупування, а «кришує» незаконний бізнес особисто прокурор області Володимир Комашко, котрий є ставлеником народного депутата Сергія Березенка.
Донедавна сфера інтересів кланів і прокуратури сягала переважно діяльності комунального підприємства обласної ради «Чернігівоблагроліс», що обслуговує понад 200 тисяч гектарів лісу.
Після призначення директором облагролісу ставленика олігарха Рената Ахметова Сергія Бойцуна (про цю одіозну особистість не раз писали в місцевих ЗМІ) на підприємстві почали впроваджувати сумнівні схеми з продажу деревини.
Неугодних директорів Сергій Бойцун звільнив і поставив «своїх», слухняних, змусивши платити їх щомісячну данину. Деякі директори зізнавалися, що вимушені були віддавати від 80 до 100 тисяч гривень щомісяця. Лісову продукцію збували без аукціону, за значно заниженими цінами. Для порівняння, державні лісгоспи продавали сосну 1-2 сортів за ціною 1300 гривень за кубічний метр, агролісгоспи – по 600-800 гривень, різницю клали до кишені.
Рубали реформатори з такою інтенсивністю, що трохи більше, ніж за пів року вони випиляли річну лісосіку. Після того, як одного із заступників Бойцуна впіймали на хабарі, йому порекомендували залишити Чернігівщину. Під час останньої сесії обласні депутати по-тихому, без скандалу, відправили Сергія Степановича туди, звідки він приїхав, а заразом і його команду «ефективних менеджерів». Бойцун поїхав, а Комашко на місці і віднедавна апетити прокуратури та її кураторів значно зросли.
З призначенням на посаду начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, ставленика місцевого олігарха із Сновська Григорія Божка Олександра Демченка (краще за підлеглих про нього ніхто не скаже), в системі лісогосподарських підприємств Чернігівщини почали впроваджуватися нові схеми – так звані додаткові угоди, за якими учасник аукціону вивозить деревини стільки, скільки йому заманеться. Половина готівки лягає в кишеню керівнику, а половина – в касу підприємства.
Така схема тривалі роки успішно працювала у ДП «Холминське лісове господарство», яке пан Демченко очолював упродовж 17 років. На цій посаді і завдяки схемам він зміг заробити і на нову посаду, будинок, квартиру для себе та прокурора області Володимира Комашко. У приватних світських бесідах Демченко не приховує того, що прокурор у нього в кишені.
Свою ж роботу на посаді начальника управління Олександр Григорович почав із кричущих поручень діючого законодавства, призначивши п’ятьох своїх ставлеників директорами лісгоспів поза конкурсом. Деякі з них мають кримінальне минуле.
Для прикладу, призначений Демченком новий директор ДП «Корюківське лісове господарство» Володимир Никончук два роки сидів за гратами за злочини у лісогосподарській сфері. Прізвище Никончука відоме від Добрянки до Фароса.
З 2009 по 2011 роки Никончук очолював ДП «Добрянське лісове господарство» і за роки керування довів колись успішне господарство до ручки. Разом із сином він організував приватне підприємство і поставив пилораму на місцевому консервному заводі. Спільний сімейний бізнес процвітав, а борги держпідприємства росли і доросли до 6 мільйонів гривень. Никончук навіть встиг побудувати за гроші лісгоспу власний будинок, який обійшовся бюджету підприємства в півтора мільйони гривень.
З 2011 року пан Никончук обіймав посаду радника Міністра оборони в питаннях військових лісгоспів. За півтора роки роботи радником Володимир Никончук звів у Ніжині ще одні хороми, площею в 250 квадратів, та придбав японський позашляховик, вартістю в 650 тисяч гривень.
Коли ж на хвилі Майдану він спробував зайти на посаду директора Семенівського агролісгоспу, то не протримався там і місяця – місцеві лісівники вигнали Никончука з Семенівки поганою мітлою.
Ще одна одіозна постать в команді Олександра Демченка – Олександр Жук, директор ДП «Холминське лісове господарство». Жук називає себе учнем Демченка, тож новий керівник ОУЛМГ довірив свій лісгосп не аби кому. Звісно, з гарантією збереження схем «учителя».
Комсомолець, партійний працівник, вихованець Брянської лісової школи став новим директором ДП «Остерський військовий лісгосп».
Володимир Брайко, як і четверо інших, також призначений на посаду поза конкурсом. Володимир Борисович встиг попрацювати на багатьох посадах – від комсомольського працівника до виконуючого обов’язки голови Чернігівської райдержадміністрації.
У Чернігівському районі його знають як головного «рішалова» земельних питань. Для себе Володимир Борисович «нарішав» 5 земельних ділянок, два житлових будинки та три квартири в Чернігові. У сумнівні земельні схеми він втягнув і своїх колег, один із них – пан Лось, відсидів за спільні гріхи у виправній колонії. А Брайко і надалі справно пиляє ліс на своїх приватних пилорамах. Як не старається, а грошей назбирав лише на посаду директора лісгоспу.
Рік тому, представляючи на посаді прокурора Чернігівської області Володимира Комашко, Генеральний прокурор України Юрій Луценко окреслив своєму призначенцю два головні завдання – навести порядок із незаконним видобутком нафти та незаконною вирубкою лісу в регіоні.
Успіхам маленького Комашки позаздрить навіть сицилійська мафія, не кажучи вже про його колишнього куратора Віктора Пшонку (в останнього Комашко був завгоспом). Втім, як кажуть на Сицилії: «Мафію неможливо побороти, її треба очолити».
Дмитро ЖОЛУДЕНКО Інформатор
| Читайте також |
| Коментарі (0) |