Кола Трампа
Виходить, Путін у телефонній розмові попросив у Трампа 60 днів на підготовку угоди з Україно. І Трамп погодився, розуміючи, що Путін отримує час на збільшення територіальних здобутків.
Не зрозуміло, про яку deal щодо України йдеться. Якщо про повноцінну угоду про мир, то може й треба 60 днів. Якщо ж про припинення вогню, то воно може бути безумовним і укладатися за день. То навіщо Трамп дає Путіну два місяці? Раніше роздавав по два тижні, тепер - два місяці.
І чим Трамп лякає Путіна? Об’єм торгівлі між США і Росією мікроскопічний.
Перспектива 100%-их вторинних санкцій стосується, радше, третіх країн, які купують у Росії сировину і цим наповнюють її бюджет. Ставка у 100% настільки велика, що, очевидно, Трамп сподівається, що Китай та Індія радше відмовляться від купівлі російської нафти повністю, ніж будуть наражати товари своїх виробників на 100-відсоткові мита у США. Теоретично, Китай та Індія могли б обійтися без російської нафти, бо на світовому ринку з’явилося багато її виробників. Але тут питання принципу: чи можна поступитися явному тиску Америки?
А ще питання - чи здатна Америка дійсно тиснути на Індію та Китай, з економіками яких вона тісно переплелася? В умовах взаємозалежності заходи тиску на Індію та Китай вдарятимуть по США. Чи готовий Трамп на таку ризиковану гру?
Цих 60 днів (відтепер 50) надані Індії та Китаю для роздумів і залишені Трампу для власних сумнівів.
Справа затягується. Якби Трамп уже на щось наважився, то міг би своїм указом хоч сьогодні запровадити тарифи. Без Конгресу це було б незаконно, але всі якось із цим змирилися. Але ж ні - грається відстрочками.
Таким чином, з анонсованого оголошення чогось значущого у понеділок не вийшло нічого. Підтверджено продаж Україні зброї. На мільярди - звучить добре, а насправді, це небагато. Бо Україні на рік треба американської зброї на десятки мільярдів.
Залишаються питання, що буде зі зброєю за двома програмами, прийнятими при Байдені. Зброя із наявності на складах на 3,8 мільярда за програмою PDA - про неї можна забути чи вона буде надходити паралельно із закупками європейцями?
Що із замовленою за Байдена на американських підприємствах зброєю? Вона продовжить вироблятися, але платити за неї тепер будуть європейці?
До речі, щодо грошей. Було б логічно, якби США як член НАТО також взяли участь у співфінансуванні зброї для України.
Отже, Трамп (ще) не наш. Невизначеність залишається. Але і Путіну радіти нема чого. За два місяці він навряд чи захопить Запорізьку та Херсонську області. Для цього йому треба було б вийти на західний берег Дніпра і взяти обласні центри. Відповідно, через два місяці він знову буде випрошувати у Трампа чергову відстрочку. І так по колу.
Якщо Трамп не розлютиться по-справжньому.
Але які на це шанси?
Володимир КУХАР
Не зрозуміло, про яку deal щодо України йдеться. Якщо про повноцінну угоду про мир, то може й треба 60 днів. Якщо ж про припинення вогню, то воно може бути безумовним і укладатися за день. То навіщо Трамп дає Путіну два місяці? Раніше роздавав по два тижні, тепер - два місяці.
І чим Трамп лякає Путіна? Об’єм торгівлі між США і Росією мікроскопічний.
Перспектива 100%-их вторинних санкцій стосується, радше, третіх країн, які купують у Росії сировину і цим наповнюють її бюджет. Ставка у 100% настільки велика, що, очевидно, Трамп сподівається, що Китай та Індія радше відмовляться від купівлі російської нафти повністю, ніж будуть наражати товари своїх виробників на 100-відсоткові мита у США. Теоретично, Китай та Індія могли б обійтися без російської нафти, бо на світовому ринку з’явилося багато її виробників. Але тут питання принципу: чи можна поступитися явному тиску Америки?
А ще питання - чи здатна Америка дійсно тиснути на Індію та Китай, з економіками яких вона тісно переплелася? В умовах взаємозалежності заходи тиску на Індію та Китай вдарятимуть по США. Чи готовий Трамп на таку ризиковану гру?
Цих 60 днів (відтепер 50) надані Індії та Китаю для роздумів і залишені Трампу для власних сумнівів.
Справа затягується. Якби Трамп уже на щось наважився, то міг би своїм указом хоч сьогодні запровадити тарифи. Без Конгресу це було б незаконно, але всі якось із цим змирилися. Але ж ні - грається відстрочками.
Таким чином, з анонсованого оголошення чогось значущого у понеділок не вийшло нічого. Підтверджено продаж Україні зброї. На мільярди - звучить добре, а насправді, це небагато. Бо Україні на рік треба американської зброї на десятки мільярдів.
Залишаються питання, що буде зі зброєю за двома програмами, прийнятими при Байдені. Зброя із наявності на складах на 3,8 мільярда за програмою PDA - про неї можна забути чи вона буде надходити паралельно із закупками європейцями?
Що із замовленою за Байдена на американських підприємствах зброєю? Вона продовжить вироблятися, але платити за неї тепер будуть європейці?
До речі, щодо грошей. Було б логічно, якби США як член НАТО також взяли участь у співфінансуванні зброї для України.
Отже, Трамп (ще) не наш. Невизначеність залишається. Але і Путіну радіти нема чого. За два місяці він навряд чи захопить Запорізьку та Херсонську області. Для цього йому треба було б вийти на західний берег Дніпра і взяти обласні центри. Відповідно, через два місяці він знову буде випрошувати у Трампа чергову відстрочку. І так по колу.
Якщо Трамп не розлютиться по-справжньому.
Але які на це шанси?
Володимир КУХАР
| Читайте також |
| Коментарі (0) |